28. Використання математичних методів і комп'ютерних технологій в ідентифікаційних дослідженнях.

29. Види та форми криміналістичної ідентифікації.

Розрізняють наступні форми застосування криміналістичної ідентифікації (тлумачне розуміння форми – це спосіб організації відповідного виду діяльності):

1. Процесуальна ідентифікація, яка здійснюється під час:

а) дізнання і досудового слідства;

б) судового розгляд у к/ справ.

2. Непроцесуальна ідентифікація, яка може мати місце під час:

а) оперативно-розшукової діяльності;

б) адміністративно-правової діяльністі.

І. У свою чергу, сфера застосування (тобто форма) обумовлює поділ криміналістичної ідентифікації на види (класифікація):

1) Процесуальна ідентифікація під час виконання:

- пред'явлення для впізнання;

- ідентифікаційних експертиз;

- слідчих та судових оглядів, освідувань;

- обшуків і виїмок;

- очних ставок, допитів;

2) Непроцесуальна ідентифікація у ході виконання чи використання:

- криміналістичних та оперативних обліків;

- ідентифікаційних досліджень за оперативними матеріалами;

- перевірки (встановлення) особи за документами;

- різноманітних оперативно-розшукових міроприємств та заходів.

ІІ. Залежно від форм відображення матеріальних об”єктів під час їх взаємодії:

а) матеріально-фіксована - коли ознаки відображеного об'єкта закріплюються у матеріальних об'єктах (слідах, кресленнях, описаннях тощо);

б)психофізіологічна - коли мисленний образ фіксується у пам'яті конкретної людини. У цьому випадку суб'єктом ідентифікації, тобто особою, яка може здійснити ототожнення, може бути тільки ця конкретна особа – свідок, потерпілий, обвинувачений (наприклад, свідок бачив злочинця, запам'ятав його зовнішність і у змозі впізнати його за мисленним образом; на відміну від цього, ідентифікацію за матеріально-фіксованим відображенням може виконати інші особа, наприклад, слідчий, суддя, експерт.)

- криміналістичну ідентифікацію поділяють на:

1) ідентифікація за матерально-фіксованим відображенням;

2) ідентифікація за ідеальними (не матеріальними) слідами відображення (уявленими образами, слідами пам'яті).

ІІІ. За природою ідентифікуючих об'єктів на:

а) загальну;

б) знакову.

ІV. За об”єктом дослідження:

1) ідентифікація людини;

2) ідентифікація предметів, речей та речовин;

3) ідентифікація тварин;

4) ідентифікація процесів, станів, явищ тощо.

V. У свою чергу іідентифікацію людини можна поділяти залежно від виду ідентифікуючого об”єкта:

1. ідентифікація людини за слідами рук, ніг, зубів та іншими частинами тіла;

2. ідентифікація людини за фото-, відео-, і рентгенівськими зображеннями;

3. ідентифікація людини за уявним образом;

4. ідентифікація людини за описом ознак;

5. ідентифікація людини за рукописними текстами і підписами;

6. ідентифікація людини за текстами, які виготовлені розмножувальною технікою;

7. ідентифікація людини за фонограмами;

8. за кістковими залишками;

9. за біологічними виділеннями.

VІ. Залежно від галузі галузі криміналістичної техніки криміналістичну ідентифікацію поділяють на:

1) дактилоскопічну;

2) зброєзнавчу;

3) судово-балістичну;

4) трасологічну;

5) почеркознавчу;

6) техніко-криміналістичну;

7) ідентифікацію людини за ознаками зовнішнотсі тощо.

VІІ. За рівнем досягнутої індивідуальності (або за доказовим значенням):

а) на родову;

б) на видову;

в) на групову;

г) на індивідуальну (або власне криміналістичну).

VІІІ. За суб”єктом ототожнення к/ідетифікацію поділяють на:

1) ідентифікацію, виконувану слідчим;

2) ідентифікацію, виконувану дізнавачем;

3) ідентифікацію, виконувану прокурором (обвинувачем);

4) ідентифікацію, виконувану захисником (адвокатом);

5) ідентифікацію, виконувану свідком, потерпілим тощо;

6) ідентифікацію, виконувану судом (суддею).

ІХ. За способом відображення ідентифікаційної інформації на:

а) ідентифікацію цілісних структур;

б) ідентифікацію розділеного цілого;

в) ідентифікацію джерела пошкодження.