20. Критерії допустимості спеціальних методів криміналістики в кримінальному судочинстві.

Критерії допустимості:

- науковість методу – під якою треба розуміти наукову обґрунтованість і достовірність отримуваних результатів, їх точність та надійність.

- безпечність методу, тобто що його використання не загрожує здоров'ю чи життю людей, а якщо загрожує, то потребує у цьому зв'язку дотримання правил технічної безпеки;

- законність та етичність – тобто допустимими є тільки методи, які відповідають конституційним вимогам, принципам, моральним критеріям суспільства. Вони не повинні обмежувати права громадян, не принижують їх честі та гідності, виключають погрози, насилля і не приводять до порушень норм кримінально-процесуального закону;

- ефективність методів – в оптимальні строки і з найбільшою продуктивністю призводить до позитивних і бажаних результатів;

- рентабельність – затрати сил та засобів повинні бути співрозмірними з досягненим.

Недопустимими є методи, що не ґрунтуються на науці, або що опираються на псевдонаукові теорії, наприклад, астрологію, гадання тощо;

21. Поняття і види криміналістичної ідентифікації.

Криміналістична ідентифікація відіграє суттєву роль у судочинстві. За суттю, весь процес доказування у кримінальних справах полягає у встановленні тотожності людей, об”єктів, предметів, явищ, які так чи інакше пов”язані з розслідуваною подією.

Ідентифікація (від пізньолатинського identificus – ототожний і фікація, тобто: ототожнення, прирівняння, уподібнення – якщо буквально) - означає ототожнення, тобто встановлення об”єкта за якимись його властивостями чи ознаками.

Термін “Ідентифікація” вживався ще А.Бертільоном і у працях вітчизняних дореволюційних криміналістів, але предметом їх досліджень була лише емпірична (тобто практична) сторона ідентифікації.

Теорія ідентифікації – це система правил і понять, необхідних для встановлення чи її відсутності.

Наукову основу сучасної теорії ідентифікації становлять загальновизнані положення (аксіоми) щодо:

1. індивідуальності об'єктів матеріального світу;

2. відносної незмінності об”єктів матеріального світу;

3. загальний зв”язок об”єктів матеріального світу;

4. можливості виділення загальних та окремих ознак, що характеризують об”єкти матеріального світу, сукупність яких і дозволяє проводити ідентифікацію (ототожнення) цих об'єктів.

Ідентифікацію розглядають у двох значеннях (аспектах):

- як вид криміналістичної діяльності (тобто як окремий метод криміналістики);

- як загальнонауковий метод, що окрім криміналістики використовується і в інших науках (фізика, хімія, біологія, генетика, кібернетика тощо).

Криміналістична ідентифікація – процес порівняльного дослідження об”єктів, пов”язаних з подією, що розслідується, для вирішення питання щодо їх тотожності. (Наприклад – ідентифікувати особу за почерком, слідами рук, ніг; знаряддя зламу – за слідами цього знаряддя на перешкоді; транспортний засіб – за його слідами, залишеними від протектора шин коліс; зброю – за слідами на гільзах, кулях або на перешкоді тощо).

І. У свою чергу, сфера застосування (тобто форма) обумовлює поділ криміналістичної ідентифікації на види (класифікація):

1) Процесуальна ідентифікація під час виконання:

- пред'явлення для впізнання;

- ідентифікаційних експертиз;

- слідчих та судових оглядів, освідувань;

- обшуків і виїмок;

- очних ставок, допитів;

2) Непроцесуальна ідентифікація у ході виконання чи використання:

- криміналістичних та оперативних обліків;

- ідентифікаційних досліджень за оперативними матеріалами;

- перевірки (встановлення) особи за документами;

- різноманітних оперативно-розшукових міроприємств та заходів.

ІІ. Залежно від форм відображення матеріальних об”єктів під час їх взаємодії:

а) матеріально-фіксована - коли ознаки відображеного об'єкта закріплюються у матеріальних об'єктах (слідах, кресленнях, описаннях тощо);

б)психофізіологічна - коли мисленний образ фіксується у пам'яті конкретної людини. У цьому випадку суб'єктом ідентифікації, тобто особою, яка може здійснити ототожнення, може бути тільки ця конкретна особа – свідок, потерпілий, обвинувачений (наприклад, свідок бачив злочинця, запам'ятав його зовнішність і у змозі впізнати його за мисленним образом; на відміну від цього, ідентифікацію за матеріально-фіксованим відображенням може виконати інші особа, наприклад, слідчий, суддя, експерт.)

- криміналістичну ідентифікацію поділяють на:

1) ідентифікація за матерально-фіксованим відображенням;

2) ідентифікація за ідеальними (не матеріальними) слідами відображення (уявленими образами, слідами пам'яті).

ІІІ. За природою ідентифікуючих об'єктів на:

а) загальну;

б) знакову.

ІV. За об”єктом дослідження:

1) ідентифікація людини;

2) ідентифікація предметів, речей та речовин;

3) ідентифікація тварин;

4) ідентифікація процесів, станів, явищ тощо.

V. У свою чергу іідентифікацію людини можна поділяти залежно від виду ідентифікуючого об”єкта:

1. ідентифікація людини за слідами рук, ніг, зубів та іншими частинами тіла;

2. ідентифікація людини за фото-, відео-, і рентгенівськими зображеннями;

3. ідентифікація людини за уявним образом;

4. ідентифікація людини за описом ознак;

5. ідентифікація людини за рукописними текстами і підписами;

6. ідентифікація людини за текстами, які виготовлені розмножувальною технікою;

7. ідентифікація людини за фонограмами;

8. за кістковими залишками;

9. за біологічними виділеннями.

VІ. Залежно від галузі галузі криміналістичної техніки криміналістичну ідентифікацію поділяють на:

1) дактилоскопічну;

2) зброєзнавчу;

3) судово-балістичну;

4) трасологічну;

5) почеркознавчу;

6) техніко-криміналістичну;

7) ідентифікацію людини за ознаками зовнішнотсі тощо.

VІІ. За рівнем досягнутої індивідуальності (або за доказовим значенням):

а) на родову;

б) на видову;

в) на групову;

г) на індивідуальну (або власне криміналістичну).

VІІІ. За суб”єктом ототожнення к/ідетифікацію поділяють на:

1) ідентифікацію, виконувану слідчим;

2) ідентифікацію, виконувану дізнавачем;

3) ідентифікацію, виконувану прокурором (обвинувачем);

4) ідентифікацію, виконувану захисником (адвокатом);

5) ідентифікацію, виконувану свідком, потерпілим тощо;

6) ідентифікацію, виконувану судом (суддею).

ІХ. За способом відображення ідентифікаційної інформації на:

а) ідентифікацію цілісних структур;

б) ідентифікацію розділеного цілого;

в) ідентифікацію джерела пошкодження.