Методичні рекомендації

Для вирішення завдань за питаннями 1-3 необхідно керуватися відповідними розділами Податкового кодексу України.

У зв'язку з набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" змінився порядок утримань із заробітної плати.

Платники єдиного внеску визначені частиною першою статті 4 Закону.

Після проведення звірення платників з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України, передбаченого пунктом третім розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, а також отримання від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України переліку бюджетних установ, яким на сьогодні встановлено розмір страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання як бюджетним установам згідно зі статтею 4 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" управління Пенсійного фонду України у районах, містах та районах у містах зобов'язані вручити (направити) платникам повідомлення про рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску, який сплачується залежно від визначеного класу професійного ризику виробництва або категорії платника.

При взятті на облік платників єдиного внеску слід керуватися Порядком взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-6 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за № 995/18290.

База нарахування єдиного внеску визначена статтею 7 Закону.

Для платників-роботодавців, визначених пунктом 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 та платників - найманих працівників, визначених пунктами 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 Закону єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Згідно з підпунктом 4.3.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 за № 994/18289 визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України 22.12.2010 р. № 1170.

При виконанні практичних завдань за питаннями 5 та 6 необхідно керуватися ІІІ та V розділами Податкового кодексу України.

Необхідно згадати особливості формування прибутку комерційних банків за даними податкового обліку; інших податків, зборів та обов’язкових платежів, які сплачують комерційні банки; та особливості оподаткування прибутку небанківських кредитних інститутів.

Складовими у формулі по визначенню об’єкту оподаткування прибутку банку є доходи та витрати. До складу доходів банку відносяться: доходи від здійснення банківських операцій; надлишкова сума страхового резерву; приріст банківської вартості запасів; прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами; прибуток від операцій з торгівлі та переоцінки іноземної валюти; прибуток від операцій з землею; інші доходи крім перерахованих вище. Після визначення доходів банку проводиться їх коригування в результаті змін вартості послуг, самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів, врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.

До складу витрат банку відносяться: витрати у межах банківських операцій (крім витрат від вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у офшорних зонах нерезидентів); витрати від торгівлі та переоцінки іноземної валюти; сума збільшення страхового резерву; зменшення балансової вартості запасів; витрати на оплату праці;; сума страхових зборів (внесків), внесених до фондів державного обов’язкового страхування; сума внесків на довгострокове страхування життя, додаткове пенсійне страхування; сума податків, зборів (обов’язкових платежів), окрім перерахованих вище; добровільне перерахування коштів, передача товарі (робіт, послуг); від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього податкового року; витрати на поліпшення основних фондів; 85% витрат від вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у офшорних зонах нерезидентів, інші витрати, крім перерахованих вище. Після визначення загальної суми витрат відбувається їх коригування з тих же причин що і коригування доходів. Для визначення позитивного чи від’ємного об’єкту оподаткування потрібно від скоригованої суми доходів відняти скориговану суму витрат і суму амортизаційних відрахувань. Суму податку визначають шляхом перемноження бази оподаткування на податкову ставку. Щоб визначити суму до сплати потрібно від суми податкового зобов’язання звітного періоду відняти суму нарахованого податку за попередній податковий період поточного року; суму надміру сплаченого податку минулих податкових періодів (переплати).

Крым того, необхідно звернути увагу на особливості формування прибутку страхових компаній; порядок обчислення та сплати податку на прибуток страхових компаній. При цьому потрібно перш за все керуватися статтею 156 Податкового кодексу України.

При цьому необхідно нагадати особливості визначення об’єкта оподаткування у страховика. Так наприклад, для цілей оподаткування під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій ( далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України і за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Окрім того, необхідно пам’ятати, що страховик здійснює окремий податковий облік операцій, які оподатковуються за різними ставками за правилами, встановленими у порядку, визначеному законом для встановлення форми відповідної податкової декларації (розрахунку).

Окрім того, необхідно запам’ятати, що існують певні особливості оподаткування у разі порушення вимог договору.

При виконанні ситуаційних вправ необхідно враховувати усі зміни, які сталися у податковому законодавстві на день їх виконання.