9.Чітко визначені підстави припинення іпотеки.

Іпотека припиняється у разі:

1. припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

2. реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

3. набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

4. визнання іпотечного договору недійсним;

5. знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо Предметом іпотечного договору є земельні ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення попередньою іпотекою.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації й встановленому законодавством порядку.

10.Іпотека може бути оформлена у вигляді цінних паперів:

• заставних;

• іпотечних сертифікатів;

• іпотечних облігацій.

Заставна - це іменний цінний папір, який засвідчує право власника вимагати виконання грошового зобов'язання, забезпеченого іпотекою майна, а у разі його невиконання - вимагати Звернення стягнення на заставлене майно.

Існують первинний і вторинний ринки заставних. І

На первинному ринку вони з'являються в результаті оформлення відповідних контрактів між кредитором (найчастіше банком) та позичальником. Вторинний ринок утворюється після перепродажу заставних за вже наданими іпотечними кредитами. Відбувається це так: кредитор (іпотечний банк, фінансова компанія) під заставні випускає цінні папери, які продає іншим інвесторам.

Здебільшого іпотечні банки використовують іпотечні облігації -довгострокові цінні папери. Вони випускаються під забезпечення нерухомим майном та приносять твердий процент. Понад 70% коштів іпотечні банки Європи мобілізують за допомогою випуску таких облігацій.

Власник може продати іпотечну облігацію будь-коли і таким чином повернути собі гроші.

Іпотечні облігації мають 3 рівні Забезпечення:

1)за кожною з них борг позичальника, який бере кредит у банку;

2. забезпечені майном позичальника, заставленим за договором іпотеки банку-заставодержателю;

3. забезпеченням є майно самого банка-кредитора.

11.Принцип інфляційного застереження. Інфляційним застереженням є обумовлений сторонами договору про іпотечний борг спосіб застереження реальної вартості грошових вимог та доходів кредитодавця. Таке застереження має забезпечувати індексацію платежів за договором про іпотечний борг при сплаті основного зобов'язання.

2. Особливості державного нагляду за іпотечним кредитуванням

Відповідно до ст. 44, 45 Розділу VIII Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” та ст. 27 Розділу V Закону України „Про іпотечні облігації” державний нагляд і регулювання іпотечного кредитування та емісії іпотечних цінних паперів здійснюють:

1. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (ДКРРФП) – спеціально уповноважений орган виконавчої влади;

2. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР);

3. Національний банк України (НБУ).

Мета державного нагляду і регулювання полягає в:

• дотриманні вимог іпотечного законодавства (ст. 2 Закону України „Про іпотеку”) та забезпеченні прав, рівних можливостей для доступу суб’єктів на іпотечний ринок;

• гарантуванні прав власності та захисті цих прав;

• одержанні учасниками ринку необхідної інформації;

• створенні умов для ефективного функціонування іпотечного ринку;

• реалізації державної політики щодо забезпечення житлом громадян України.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг здійснює нагляд і регулювання діяльності фінансових установ, які:

1. виконують операції з іпотечного кредитування,;

2. є емітентами іпотечних цінних паперів;

3. є суб’єктами управління іпотечними активами.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює нагляд за процесами емісії іпотечних цінних паперів та їх обігу, а також за виконанням зобов’язань за ними.

Основні форми державного регулювання:

1. прийняття актів законодавства з питань функціонування учасників іпотечного ринку;

2. регулювання прав та обов’язків учасників іпотечного ринку;

3. видача ліцензій на здійснення випуску іпотечних цінних паперів;

4. реєстрація емісій цінних паперів іпотечного ринку та реєстрація іпотеки;

5. створення системи захисту прав учасників іпотечного ринку;

6. контроль за достовірністю інформації, що надається суб’єктами іпотечного ринку;

7. встановлення порядку, правил, стандартів здійснення іпотечних відносин та операцій на іпотечному ринку, контроль за їх дотриманням;

8. контроль за системою оцінювання майна, що передається в іпотеку.

Національний банк України здійснює адміністративне та індикативне регулювання діяльності комерційних банків. Адміністративне полягає в реєстрації, ліцензуванні діяльності комерційних банків, застосуванні санкцій та наданні рекомендацій. Індикативне – у встановленні економічних норм, обов’язкових резервів, здійсненні процентної політики та операцій з цінними паперами.

Державна iпотечна установа (ДІУ) створена вiдповiдно до Постанови Кабiнету Мiнiстрiв Украни вiд 8 жовтвя 2004 року 1330 “Деякi питания державної iпотечноi установи” з метою сприяння подальшому розвитку ринку iпотечного кредитуванвя в Українi, зокрема шляхом рефiнансуванвя iпотечних кредиторiв (банкiв і небанкiвських фiнансових установ, якi провадять дiяльнiсть з надання забезпечених iпотекою кредитiв) за рахунок коштiв, отриманих вiд розмiщенкя цiнних паперiв, та запровадження ефективних механiзмiв пiдвищення рiвня їх ліквідності. Засновником та власником ДІУ с держава в особi Кабiнету Мiнiстрiв України. Статутний капiтал установи на момент створення становив 100 млн. грн. Пiзнiше був збiльшений до 200 млн. три. Сьогоднi вiдповiдно до Постанови Кабiнету Мiнiстрiв Украiни 3Ч 912 вiд 11 жовтвя 2010 року ,,Про збiльшения статутного капiталу державнот iпотечної установи” вiн становить 2,2 млрд. грн. Додатковi 2 млрд. грн. були отримавi ДІУ у груднi 2010 року. Одержанi кошти ДІУ спрямовуватиме на рефiнансування первинних кредиторiв (банкiв) для кредитування фiнансовими уставовами забудовникiв з метою будiвыицтва або завершения будiвництва об’скгiв житлового призначення, а також для кредитуваявя фiзичних осiб з метою придбання житла.