2.2. Порядок укладення банками депозитних договорів із суб’єктами господарювання та фізичними особами

Депозитний договір свідчить про право банку управляти залученими від юридичних і фізичних осіб коштами та право вкладників отримати у визначений строк суму депозиту та процентів за ним.

Основними реквізитами та умовами депозитного договору є:

– назва й адреса банку, який приймає депозит (вклад);

– назва та адреса власника коштів;

– дата внесення депозиту;

– номінал депозиту;

– дата вимоги вкладником своїх коштів;

– процентна ставка за користування депозитом;

– сума процентів, яку належить виплатити;

– форма зарахування коштів на депозитний рахунок;

– форма повернення депозиту (вкладу) і процентів (для юридичної особи – номер поточного рахунку);

– зобов’язання банку повернути суму, внесену на депозит;

– підписи осіб.

Під час укладення депозитного договору принципове значення мають номінал депозиту, номінальна чи фактична процентна ставка.

Номінал депозиту – сума коштів, на яку укладено депозитний договір.

Номінальна процентна ставка – це процентна ставка, що вказана в договорі.

Фактична процентна ставка – процентна ставка, розрахована застосуванням номінальної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму сплачених раніше процентів.

Нарахування процентів здійснюють з моменту надходження на депозитний рахунок і до моменту повного списання коштів з рахунку вкладника на підставі розпорядження спеціаліста відділу розрахункового обслуговування.

Нараховані проценти перераховують на поточний рахунок клієнта на підставі меморіального ордера.

Меморіальний ордер – розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника (їх зарахування) та внутрішньобанківських операцій.

Термін дії депозитного рахунку може бути пролонгований без укладання нового договору.

Незалежно від методу розрахунку процентів, під час визначення кількості днів враховують перший і не враховують останній дні депозитної угоди.

Під час використання номінальної процентної ставки суму процентів за депозитом обраховують множенням номіналу депозиту на процентну ставку, що зазначена у депозитній угоді.

За допомогою фактичної процентної ставки суму процентів визначають за певний період з урахуванням раніше сплачених процентів застосуванням номінальної процентної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму раніше сплачених процентів (із капіталізацією процентів).

Банк може залучати депозити за фіксованою або плаваючою процентною ставками.

2.3. Механізм нарахування процентів за депозитами

Суму процентів при використанні номінальної процентної ставки (І) розраховують за формулою:

,

де Р – сума номіналу депозиту, і – номінальна процентна ставка, п – кількість днів дії депозитної угоди, Т – максимальна кількість днів у році за умовами угоди.

Фактична ставка є ставкою, за якої розмір майбутніх сплачених сум дорівнює номінальній сумі депозиту, її визначають за формулою:

,

де Р – сума номіналу депозиту, І_п – сума майбутнього платежу наприкінці періоду п, і – річна процентна ставка, п – період, за який здійснюється платіж у річному обчисленні.

Якщо депозитна операція відображається лише двома потоками (залучення і оплати депозиту та процентів за ним), то фактичну річну процентну ставку визначають за формулою:

,

де S – нарощена сума депозиту наприкінці періоду п, тобто номінал депозиту плюс проценти, Р – сума номіналу депозиту, п – строк депозиту в річному обчисленні.

Суму нарахованих процентів за депозитом у разі використання фактичної річної процентної ставки розраховують за формулою:

,

де І – сума процентів за поточний період, S – нарощена сума депозиту наприкінці попереднього періоду (номінал депозиту плюс проценти), і – річна фактична процентна ставка, п – кількість періодів, за якими нараховуються проценти за депозитами.

Якщо розрахунок здійснюють за допомогою номінальної процентної ставки (метод однакових частин), то витрати банку в окремі періоди відображатимуться неточно щодо поточної вартості сумарних зобов’язань за депозитом, які охоплюють номінал та проценти.

Розрахунок процентних витрат за допомогою фактичної процентної ставки (актуарний метод) дає змогу розподіляти витрати відповідно до поточної вартості депозиту в окремі періоди і відносити фактичні витрати банку до відповідної суми зобов’язань, зокрема проценти за ним, у визначений час.