Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів тісно пов’язаний з ринками грошей і капіталів. Продаж цінних паперів, як і використання кредиту, є джерелом додаткових коштів. На ринку цінних паперів зустрічаються емітенти (ті, хто перший раз випустив їх у обіг), або їх власники, з одного боку, та покупці – з іншого. Продавцями і покупцями цінних паперів можуть бути підприємства виробничої сфери, банки та інші фінансово-кредитні установи, держава, окремі особи.

Учасники фондового ринку:

• Емітенти – особи, що випускають від свого імені цінні папери і що відповідають за виконання зобов’язань, які випливають із цінних паперів. У даний час цінні папери в Україні, крім векселів, можуть випускати тільки юридичні особи. Емітенти випускають і розповсюджують свої цінні папери з метою залучення необхідних фінансових ресурсів.

• Інвестори – юридичні й фізичні особи, що вкладають свої кошти в цінні папери. Основним мотивом участі інвесторів в операціях із цінними паперами є бажання вигідно розмістити свої тимчасово вільні фінансові ресурси, забезпечивши вищу прибутковість у порівнянні з банківськими вкладами або іншими альтернативними інвестиціями.

• Торговці цінними паперами – особи, які виконують посередницькі послуги для інвесторів і емітентів. До них належать дилерські фірми, які скуповують цінні папери з метою їх подальшого перепродажу, брокерські фірми, які здійснюють купівлю або продаж цінних паперів за дорученням клієнтів, а також фірми, які надають послуги з консультування та управління цінними паперами інших осіб.

Існують первинний та вторинний ринки цінних паперів. Первинний ринок пов’язаний з емісією (випуском) та продажем цінних паперів за нормальною ціною, вторинний – з перепродажем цінних паперів за курсовою ціною.

Попит на цінні папери залежить від обсягу тимчасово вільних коштів, від величини доходу (дивіденду), що його дають цінні папери їх власникам, та від величини доходу при іншому використанні грошей, тоді, коли вони надаються у користування як позичка. Пропозиція цінних паперів визначається потребою емітентів в інвестиціях. Ціна, за якою цінний папір реалізується на вторинному ринку, називається курсом акції.

Ринок інформації

У кінці XX ст. людство вступило в новий етап науково-технічної революції – інформаційну еру. Успішність економічного розвитку країни визначається її доступом до інформаційних ресурсів. Інформаційний ресурс – це сукупність знань, документальних, речових відомостей і даних, потрібних і достатніх для створення нового конкурентноздатного виробу. Створення, зберігання та використання інформаційного ресурсу вимагає витрат і забезпечує корисний ефект споживачеві.

На ринку інформації обертаються товари особливого роду – так звані знаки, в яких закодована інформація:

• знаки традиційної (паперової) інформації (патенти, ліцензії, ноу-хау, проектна документація, рецепти);

• знаки сучасної (машинної) інформатики (алгоритми, програми, відеофільми, комп’ютерні ігри, магнітні звукофіксатори);

• дослідні зразки, які мають лише інформаційне значення, але згодом можуть використовуватись у виробництві.

В Україні ускладнено формування ринку науково-технічної інформації. Винаходи та розробки, які створюються талановитими українськими вченими та фахівцями-раціоналізаторами, не мають попиту з боку вітчизняного товаровиробника. Зростання попиту на інформаційні ресурси в Україні можливе за умов пожвавлення виробництва, збільшення приватного фінансування науково-технічних робіт, прийняття законів, які захищають авторські права, регламентують взаємовідносини продавців та покупців на ринку інформації.