Ринок праці
Ринок праці охоплює відносини, які розпочинаються при наймі людини на роботу і завершуються звільненням з неї. Але тоді, коли людина працездатного віку є незайнятою, проте шукає роботу, вона все одно перебуває на ринку праці, впливаючи на пропозицію.
Об’єктом ринку праці є послуги праці, незалежно від того, втілюються вони у конкретних продуктах, виробах чи є послугами безпосередньо, наприклад, послуги юриста, лікаря, вчителя.
Формувати пропозицію, може будь-яка людина працездатного віку. Купувати послуги праці можуть приватні підприємці або держава. Відносини між суб’єктами ринку праці оформляються у вигляді трудових контрактів, або угод, в яких визначаються умови і характер роботи, взаємні права та обов’язки сторін, розмір винагороди.
Сукупний попит на працю (рис.) визначається числом і структурою робочих місць, що наявні в економіці та вимагають заповнення. Попит на робочу силу охоплює всю сферу суспільної праці й включає як укомплектовані працівниками, так і вільні робочі місця.
Рис. Крива попиту на працю
Попит на працю (як і на інші ресурси) залежить від попиту на товари і послуги, тобто є похідним від попиту на товари. Крім того, попит на працю залежить від її продуктивності. У цілому, чим вища продуктивність праці, тим вищий попит на неї. Проте залучення додаткової робочої сили для збільшення виробництва якого-небудь товару доцільне лише в тому разі, якщо дохід, який одержить фірма від реалізації продукції, виробленої за допомогою додаткової робочої сили (MR), перевищить додаткові витрати (МС).
Визначальним економічним мотивом пропозиції робочої сили є рівень заробітної платні (W): чим він вищий, тим більша її пропозиція. Але це збільшення відбувається до певного моменту, що пов’язано з домінуванням потреб вищого порядку (потреб вільного часу, розваги, дозвілля тощо). Тому крива пропозиції робочої сили матиме такий вигляд:
Рис. Крива пропозиції праці
Умови формування пропозиції:
У разі підвищення заробітної плати діє «ефект заміни»: працівникові вигідно відмовитися від годин дозвілля заради збільшення робочого часу, якщо ціна його праці забезпечує йому більше переваг.
Збільшуючи свій робочий час, працівник витрачає більше енергії на кожну додаткову одиницю робочого часу, тобто граничні витрати праці зростають. Це означає, що лише за умови збільшення заробітної плати індивід погодиться працювати більше.
Підвищення заробітної плати створює «ефект доходу». Він проявляється в тому, що, задовольнивши свої першочергові потреби, працівник, який одержує високу плату, більше цінує дозвілля. Але для нових працівників працює «ефект заміни».
Ринки капіталів та грошей
Ринок грошей дуже близький до ринку капіталів, адже на обох ринках відбувається рух грошей.
Дві відмінності:
на ринку капіталів купують гроші (беруть кредити) для придбання засобів виробництва; на ринку грошей – для придбання будь-яких товарів;
ринок грошей охоплює лише короткотермінові позички (терміном від одного дня до одного року), а також ринок валют; ринок капіталів – це ринок середньо- і довготермінових кредитів.
Джерелами кредитних ресурсів можуть бути: тимчасово вільні гроші підприємців; грошові заощадження населення; капітали рантьє, тобто осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю, а живуть на проценти, і тимчасово вільні бюджетні кошти держави. Пропозицію складають: підприємці, домогосподарства, органи державної та місцевої влади.
Види кредиту
Комерційний кредит надають підприємці один одному у вигляді відстрочки платежу за товари та послуги.
Банківський кредит надається банками підприємствам або особам у вигляді грошових позик.
Споживчий кредит може надаватися споживачеві у вигляді товарів довготермінового вжитку (меблі, телевізори) під процент за відстрочку платежу, чи у вигляді банківських позик на споживчі цілі (будівництво житла).
Іпотечний кредит – це довгострокові позики під заставу нерухомості (землі, будинку).
Державний кредит – будь-який кредит, де кредитором, або позичальником, виступає держава.
Міжнародний кредит – будь-який кредит, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти економічних відносин з різних країн.
Попит на гроші формується завдяки їм, як засобу обігу і як засобу нагромадження. Попит є тим більшим, чим менша норма процента (i). Елементами грошової маси є готівкові та безготівкові гроші.
Як і на інших ринках, взаємодія попиту та пропозиції грошей веде до встановлення їхньої ціни (норми процента) (рис.)
.
Рис. Попит, пропозиція грошей, норма процента
Для нормально функціонуючої ринкової економіки маса грошей в обігу є величиною відносно стабільною, її не можна довільно збільшити або зменшити. Коли ж ідеться про окремого власника грошей, то його особиста пропозиція може збільшитись або зменшитись залежно від тієї вигоди (позичкового процента), яку йому забезпечує надання грошей у тимчасове користування іншій особі чи організації.
Ринок грошей охоплює і ринок валют. В Україні гострими проблемами залишаються розбалансування грошової маси, інфляція, невиконання грошима їхніх природних функцій.