До основних логістичних показників належать такі:

• частота оборотності запасів, що визначається як відношен­ня розміру товарообороту до обсягу складських запасів;

• загальні витрати на матеріально-технічне постачання з роз­рахунку на одиницю товарообороту;

• ступінь (у відсотках) готовності постачальника, що визна­чається як частка від ділення обсягу потреб, які задоволь­няються за певний період, на загальний обсяг потреб;

• витрати на логістику (відсоток загальних витрат);

• швидкість обертання матеріальних ресурсів по окремих складах;

• витрати на відправлення одиниці продукції;

• витрати на тонно-кілометр вантажів, що перевозяться;

• завантаження складу та парку транспортних засобів;

• ступінь ризику, пов’язаного зі складуванням запасів.

Види логістичних ланцюгів розподілу

Канали розподілу становлять одну з основних складових роз­подільчої логістики. Рішення про вибір каналів розподілу — одне з найскладніших і найвідповідальніших. Кожний канал пере­дбачає певні рівні збуту та витрат. Вибравши конкретний мар­кетинговий канал, фірма користується ним зазвичай тривалий час. Насамперед необхідно розробити кілька варіантів шляхів досягнення ринку. На відміну від продажу ці шляхи є каналами з різною кількістю рівнів посередників. Формування каналу пе­редбачає вивчення основних варіантів його можливої структури з урахуванням типу та кількості посередників. Управління ка­налом потребує відбору кваліфікованих посередників. Для цього періодично оцінюється діяльність кожного члена каналу шляхом порівняння його минулих та поточних показників збуту.

Через посередників пропонують свої товари більшість фірм. Кожний з посередників намагається сформувати власний канал розподілу. Канал розподілу — це сукупність фірм чи окремих осіб, які самостійно або з чиєюсь допомогою передають одне од­ному конкретний товар чи послугу, право власності на них на шляху від виробника до споживача. Іншими словами, це шлях руху товару від виробника до споживача.

Використання посередників пояснюється їх здатністю забез­печувати широку доступність товару і доведення його до цільо­вих ринків. Завдяки власним капіталам, досвіду, спеціалізації та широті діяльності посередники дають фірмам більше, ніж вони зазвичай можуть досягти поодинці. На рис.86 показано одне з основних джерел економії завдяки використанню посередників.

а б

Рис. 8. Варіанти контактів між виробниками і споживачами:

а — В — виробник; К — клієнт (кількість контактів В ⋅ К = 3 ⋅ 3 = 9);

б — Д — дистриб’ютор (кількість контактів В + К = 3 + 3 = 6)

Як дистриб’ютор зменшує кількість необхідних прямих контактів? У варіанті а на рис. 5.6, наприклад, три виробники намагаються вийти на трьох клієнтів методами прямого марке­тингу. Для цього потрібно дев’ять контактів. У варіанті б так само функціонують три виробники, але за допомогою одного дистриб’ютора, який встановлює контакти з усіма цими клієнтами, а для системи встановлюється лише шість контактів. Отже, посередники сприяють зменшенню обсягу виконуваної на під­приємстві маркетингової роботи.

Функції членів каналу розподілу такі:

1. дослідницька — збирання інформації, необхідної для пла­нування та полегшення обміну;

2. стимулювання збуту — створення та поширення комуні­кацій рекламування товару;

3. встановлення контактів — налагодження та підтриму­вання зв’язку з постійними покупцями;

1. пристосування товару до вимог покупців;

4. проведення переговорів — намагання узгодити ціни та інші умови для подальшого передання власності чи володіння;

2. організація транспортування та складування товару;

5. фінансування — знаходження та використання коштів для покриття витрат;

6. прийняття ризику — взяття відповідальності за функціо­нування каналу.

Виконання перших п’яти функцій пов’язане з укладенням угод, останніх три — з їх виконанням. Виконання всіх зазначе­них функцій пов’язане з фінансовими витратами. Кращому їх здійсненню сприяє спеціалізація. Виконувати ці функції мо­жуть різні члени каналу. Якщо частку цих функцій покладено на виробника, його витрати відповідно збільшуються, внаслідок чого підвищуються ціни на вироблювану ним продукцію. При переданні частини функцій посередникам витрати виробника, а отже, і ціни на товар знижуються.

Канали розподілу складаються з кількох рівнів, тобто посе­редників, що виконують різні роботи, пов’язані з наближенням товару та права власності на нього до кінцевого покупця. Оскільки цю саму роботу виконує й виробник, він так само входить до скла­ду розподільчого каналу. Довжина каналу визначається кількістю наявних у ньому проміжних рівнів (рис.97).

Канал нульового рівня складається з виробника, що продає товар безпосередньо споживачеві.

Однорівневий канал включає одного посередника. На спожив­чих ринках цим посередником може бути роздрібний торговець, а на ринках промислових товарів — агент зі збуту чи брокер.

Рис.9. Канали розподілу різних рівнів

У дворівневому каналі два посередники. На споживчих рин­ках такими посередниками є оптовий та роздрібний торговці, на ринках виробничого призначання — промислові дистриб’ютори та дилери.

Трирівневий канал має трьох посередників. Наприклад, у лісопереробній промисловості між оптовими та роздрібними торговцями часто є дрібний оптовик. Останній купує товари у великих оптовиків та перепродує їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, яких великі оптовики, як правило, не обслу­говують. Існують також канали з великою кількістю рівнів, про­те слід враховувати: що більше рівнів у каналі розподілу, то мен­ше можливостей у виробника контролювати його.

Фактори, що збільшують ймовірність успіху взаємодій у логістичному ланцюжку:

1. для роздрібних торговців: високий рівень кооперації; єдність цілей / завдань; інформаційна прозорість; підтримка з боку вищого керівництва; контроль за станом запасів.

2. для виробників: інформаційний обмін; усвідомлення взаємних вигод;

3. контроль над виконанням; загальні команди виконавців; спільна ресурсна підтримка; реалізація взаємних вигод.

Союзи на основі логістичного сервісу націлені на підвищення конкурентоспроможності логістичного ланцюжка і на підвищення ефективності постачальників логістичних послуг.

Взаємодія і зв'язку в логістичному ланцюжку - одна з найбільш складних і важких для розуміння областей логістики. І успіх, і невдача безпосередньо пов'язані з конкуренцією, а також зі здатністю фірми налагодити ефективні господарські відносини в логістичному ланцюжку.

Управління господарськими зв'язками - відносно нове назва старої і дуже важливої сфери бізнесу, зміст якої - встановлення ділових відносин у логістичному ланцюжку і керування ними. Учасниками таких відносин є основні торгові партнери і постачальники логістичних послуг.

Встановлення та підтримка ефективних господарських зв'язків вимагає серйозних перетворень у традиційній практиці управління. Керівникам потрібно навчитися керувати за допомогою переконання та співробітництва, а не силою примусу. Крім цього керівники повинні як слід освоїти методи управління на між організаційним рівнем. рівні.