7.. Логістичні канали, ланцюги, мережі і ланки.

Матеріальний потік виходить або з джерела сировини, або з виробництва, або з розподільчого центра. Надходить або на ви­робництво, або до розподільчого центра, або кінцевому спожива­чеві.

В усіх випадках матеріальний потік надходить у споживання, що може бути виробничим або невиробничим.

Споживання виробниче — це поточне використання суспіль­ного продукту для виробничих потреб як засобу та предмета праці.

Споживання невиробниче — це поточне використання сус­пільного продукту для особистого споживання й споживання на­селення в установах і підприємствах невиробничої сфери.

На всіх етапах руху матеріального потоку в межах логістики відбувається його виробниче споживання. Лише на кінцевому етапі, що завершує логістичний ланцюг, матеріальний потік пот­рапляє до сфери невиробничого споживання.

Логістичний ланцюг може завершуватися й виробничим спо­живанням. Наприклад, рух енергоносіїв. Зокрема, потік вугілля, що прямує з вугільного розрізу, завершується при надходженні у виробниче споживання на теплоелектромережах або промисло­вому підприємстві.

Виробничим споживанням може завершуватися потік зна­рядь праці, наприклад, виготовлених на машинобудівному за­воді верстатів.

До виробничого споживання належить також процес перетво­рення матеріального потоку в розподільчому центрі. Тут здійс­нюються такі логістичні операції, як підсортування, упаковування, формування партії вантажу, зберігання, комплектація, фасування, переміщення та ін. Комплекс цих операцій становить процес виробництва у сфері обігу.

На всіх етапах руху матеріальний потік є предметом праці учасників логістичного процесу. На стадії руху продукції вироб­ничо-технічного призначення це можуть бути неопрацьовані си­ровинні матеріали, напівфабрикати, що комплектують вироби тощо. На стадії руху товарів матеріальний потік становить рух готових товарів народного споживання.

Постачальник і споживач матеріального потоку в загальному випадку — це дві мікрологістичні системи, взаємопов’язані так званим логістичним каналом, або каналом розподілу.

Логістичний канал — це частково впорядкована сукупність посередників, що рухають матеріальний потік від конкретного виробника до споживачів.

Зазначена сукупність залишається частково впорядкованою лише доти, поки не буде вибрано конкретних учасників процесу просування матеріального потоку від постачальника до спожи­вача. Після їх вибору логістичний канал перетворюється на логістичний ланцюг.

Прийняття рішення про реалізацію продукції через агентську фірму і, отже, відмова від безпосереднього контакту зі спожива­чем, є вибором каналу розподілу. Вибір же конкретної агентської фірми, конкретного перевізника, конкретного страховика — це вибір логістичного ланцюга.

Логістичний ланцюг — це лінійно впорядкована сукупність учасників логістичного процесу, що здійснюють логістичні опе­рації з доведення зовнішнього матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої.

Іншими словами, логістичний ланцюг об’єднує виробника та споживача і зазвичай має складну структуру.

До основних компонентів логістичного ланцюга належать зов­нішня логістика (власне виробництво) + внутрішня (внутрішньо­виробнича) + збут продукції + сервісне обслуговування спожива­чів або замовників.

На рівні макрологістики логістичні канали й логістичні лан­цюги взаємопов’язують підсистеми макрологістичних систем. Будова каналів розподілу залежить від виду макрологістичної системи. Так, у логістичних системах із прямими зв’язками до каналів розподілу не входять оптово-посередницькі фірми, а у гнучких і ешелонованих входять.

При виборі каналу розподілу одразу вибирають форму руху товарів — транзитна або складська. При виборі логістичного лан­цюга вибирають конкретного дистриб’ютора, перевізника, стра­ховика, експедитора, банкіра та ін. При цьому використовують різні методи експертних оцінок, дослідження операцій тощо.

Кілька варіантів каналів розподілу товарів народного спожи­вання наведені на рис.31.

Рис.3. Варіанти каналів розподілу товарів народного споживання

Можливість вибору логістичного каналу є істотним резервом підвищення ефективності логістичних процесів.

Необхідною умовою можливості вибору каналу розподілу, а також оптимізації логістичного процесу на макрорівні є наяв­ність на ринку великої кількості посередників. Зокрема, оптимі-зація каналу розподілу, а потім і логістичного ланцюга, можлива лише за наявності на товарному ринку великої кількості підпри­ємств, що здійснюють функцію оптової торгівлі.

Актуальність створення мережі оптових посередників для країн СНД очевидна.

Правове забезпечення економічної діяльності повинно полег­шити формування й реалізацію господарських зв’язків, інфор­маційні мережі — уможливлювати швидкий обмін інформацією, фінансова система — забезпечувати швидкий обіг грошових кош­тів.

Розв’язання зазначених завдань входить також і у функції де­ржави, що повинна створити умови для розвитку та оптимізації систем розподілу матеріальних потоків.

Ефективність логістичних зв’язків багато в чому залежить від таких чинників, як інфраструктура підприємства, управління персоналом та його кваліфікація, розвиток технології виробниц­тва, раціональна організація матеріальних, енергетичних та ін­формаційних потоків та ін. Успішна дія цих чинників можлива лише за раціональної організації доставки вантажів та транспорт­но-складського господарства (рис. 4). На практиці ця схема трансформується в різні форми залежно від схем організації ван­тажопотоків та кількості посередників.

Рис. 4. Принципова схема логістичних ланцюгів:

1 — інформаційний потік;

2 — матеріальний потік;

3 — супроводжувальний інформаційний потік (у тому числі перевізні

документи);

4 — підтвердження надходження вантажів.

Взаєморозрахунки

Принципово важливі також схеми організації вантажопотоків (рис. 6), серед яких найкраща транзитна (без вантажопереробки). Проте на практиці реалізація такої схеми не завжди можлива й ефективна.

Логістичним вважається ланцюг, за яким товарний та інфор­маційний потоки рухаються від постачальника до споживача. У ньому вирізняють такі основні ланки: постачальники матеріалів, сировини та напівфабрикатів; склади для зберігання продук­ції на стадії закупівлі; виробництво товарів; їх збут, включаю­чи відправлення зі складу готової продукції; споживачі готової продукції. У систему логістики входять матеріальні засоби, що забезпечують рух товарів логістичним ланцюгом (склади, ван­тажно-розвантажувальні механізми, транспортні засоби), вироб­ничі запаси та засоби управління ланками ланцюгів.

Рис.64. Схема організації вантажопотоків:

І — пункт початку вантажопотоку;

ІІ — пункт закінчення вантажопотоку;

ІІІ — транспорт далекого слідування;

IV — місцевий транспорт;

V — пункт об’єднання чи розподілу вантажопотоків

Управління ланцюгами постачань можна розглядати як інтеграцію восьми ключових бізнес-процесів:

1. управління взаємовідносинами зі споживачами;

2. обслуговування споживачів;

3. управління попитом;

4. управління виконанням замовлень;

5. підтримка виробничих процесів;

6. управління постачанням;

7. управління розробкою продукції та її доведення до комерційного використання;

8. управління зворотніми матеріальними потоками.

Концептуальна основа інтеграції логістики розглядається як сфера компетентності, яка пов'язує компанію з її споживачами і постачальниками. Потоки інформації про споживачів (і від них) надходять до компанії у формі даних про продажі, прогнозів і замовлень. Ця інформація перетворюється на конкретні плани виробництва і закупівель. Вступники матеріальні ресурси кладуть початок потоку запасів, поступово знаходять додану вартість, рух якого завершується передачею права власності на готові продукти споживачам. Таким чином, в цьому єдиному процесі виділяються дві складові - потік запасів і інформаційний потік.

Розглянемо потік запасів.

Оперативне управління логістикою регулює рух і зберігання запасів матеріалів і г o готової продукції. Логістичні операції починаються з надходження матеріальних ресурсів або виробничих компонентів від постачальника і закінчуються доставкою виробленого продукту споживачеві.

Після закупівлі матеріалів і компонентів у логістичному процесі створюється додана вартість у міру просування запасів у потрібний час і потрібне місце. Якщо все робиться, як слід, матеріали знаходять додаткову вартість на кожному етапі їх перетворення в готовий продукт.

Завдання матеріально-технічного забезпечення виробництва полягає в тому, щоб перемістити запас напівфабрикатів (незавершеного виробництва) туди, де він потрібний для остаточного складання та обробки. Ціна кожного компонента і його рух складають основу процесу створення доданої вартості. Але завершується цей процес і вартість формується остаточно тільки в тому випадку, якщо готовий продукт переходить в власність споживача в певний час у певному місці.

Окремі логістичні функції в поєднанні утворюють три головні сфери діяльності: фізичний розподіл, матеріально-технічне забезпечення виробництва і постачання.

Фізичний розподіл - діяльність, пов'язана з обслуговуванням споживачів. Вимагає отримання та обробки замовлень; розміщення, зберігання та обробки запасів; транспортування зовнішнім споживачам по розподільних каналах. Включає в себе координацію з маркетинговими планами в питаннях ціноутворення, стимулювання збуту, рівня cep вису, умов поставки, процедур повернення товару, підтримки життєвого циклу. Головне завдання - допомога у створенні доходу від реалізації шляхом забезпечення передбаченого стратегією рівня обслуговування споживачів з мінімальними загальними витратами.

Матеріально-технічне забезпечення виробництва - діяльність, пов'язана з плануванням і підтримкою п p оізводственного процесу. Вимагає складання календарних планів (графіків) випуску продукції: зберігання незавершеного виробництва; обробки, транспортування та своєчасного поповнення запасів матеріалів і комплектуючих. Включає в себе зберігання матеріалів на виробничих майданчиках, а також максимально гнучку координацію між виробництвом і фізичним розподілом в географічному та часовому аспектах.

Постачання - діяльність, пов'язана з придбанням продуктів і матеріалів у зовнішніх постачальників. Вимагає планування потреби в ресурсах; вибору джерел поставок; переговорів про умови поставок; розміщення замовлень; транспортування, отримання, перевірки відповідності, зберігання, обробки та контролю за якістю ресурсів. Включає і себе координацію з постачальниками в графіках, термінах і безперебійності поставок; хеджування ризиків; пошук нових джерел або розробку нових схем поставок. Головна мета - підтримка виробництва або торгівлі шляхом своєчасних закупівель з найменшими загальними витратами.

Розглянемо інформаційний потік

Весь масив логістичної інформації утворюють дві основні потоки: координаційний і оперативний.

Головне призначення оперативного потоку інформації полягає у підтримці інтеграції дій у сферах фізичного розподілу, матеріально-технічного забезпечення виробництва і постачання. У той час як потік планування / координації забезпечує інформацію про планові параметри діяльності, оперативний потік потрібен для управління повсякденною роботою. Повноцінна реалізації компетентності фірми в логістиці вимагає від менеджерів досягнення певних цільових нормативів, які відносяться як до інформаційного потоку, так і до потоку запасів.

Для внутрішньої інтеграції логістики потрібна координація потоку запасів та інформаційного потоку, що циркулюють між цими сферами. Крім того, у них є спільні оперативні цілі, одночасне досягнення яких також необхідно для інтеграції. До них відносяться швидка реакція, мінімальна невизначеність, мінімальний обсяг запасів, укрупнення (консолідація) вантажоперевезень, якість, підтримка життєвого циклу.

Видозмінимо малюнок 7, щоб показати, як інтеграція логістики долає рамки внутрішньофірмової координації процесів постачання, матеріально-технічного забезпечення виробництва і фізичного розподілу, поширюючись на постачальників до споживачів. Рисунок 5 ілюструє такий інтегрований підхід до логістичного менеджменту на всьому протязі постачальницько-збутового ланцюжка - від вихідних постачальників до кінцевих споживачів.

Слід зазначити, що вартість товару формується протягом усього логістичного ланцюжка, і "виявляється" лише на останній стадії - при продажу споживачеві. На вартість товару впливає загальна ефективність операцій, в тому числі транспортних і маркетингових, всього логістичного ланцюжка, а не тільки конкретної продажу. Найбільш керованої з точки зору вартості є початкова стадія - виробництво, а найбільш чутливою - остання продаж.

Рис. 7 - Інтеграція логістичного ланцюжка

Характеристиками логістичних зв'язків є: загальна конкурентоспроможність; відносні ризики, впливовість і лідерство, фактори ефективності в управлінні логістичної ланцюжком.

Основними є такі інструменти управління логістикою:

• бюджет як складова загального внутрішньофірмового бюд­жету при плануванні господарської діяльності;

• показники логістики;

• планування номенклатури товарів методом АВІ;

• методи ти дослідження операцій.