2.1. Обов’язкове страхування від нещасних випадків.

Відповідно до Закону України “Про страхування” (пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 13, 17, 19 статті 7) видами обов’язкового страхування від нещасних випадків є (див. лекцію 2 питання 3):

• особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;

• особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

• страхування спортсменів вищих категорій;

• страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

• особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

• страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

• страхування життя і здоров’я тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та працівників Міністерства фінансів України, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку;

• страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб.

У таблицях подано характеристику таких видів обов’язкового страхування від нещасних випадків:

1. особове страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1998 р. № 1642 зі змінами та доповненнями);

2. особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд) (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 р. № 232 зі змінами та доповненнями);

3. страхування спортсменів вищих категорій (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 1995 р. № 378 зі змінами та доповненнями);

4. страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р. № 116 зі змінами та доповненнями);

5. особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. № 959 зі змінами та доповненнями).

2.2. Добровільне страхування від нещасних випадків.

Добровільне страхування від нещасних випадків охоплює суб’єктів, які не підпадають під обов’язкове страхування. Більше того, суб’єкти, які охоплені обов’язковим страхуванням від нещасних випадків, можуть добровільно страхувати ризики, пов’язані з нещасними випадками. Страховими подіями при добровільному страхуванні від нещасних випадків є такі: 1) смерть застрахованого; 2) тимчасова втрата працездатності; 3) інвалідність І–ІІІ груп.

Страхувальник і застрахований при добровільному страхуванні від нещасних випадків є однією особою, якщо застрахований укладає страхову угоду та сплачує за себе страхові внески, а різними особами – якщо підписує договір і сплачує внески одна особа (страхувальник) на користь страхового захисту іншої особи (застрахованого).

Страхова сума, тобто грошова сума, на яку страховик зобов’язується надати захист застрахованій особі, визначається за згодою сторін (страхувальника та страховика). Страховий тариф – це грошова оцінка одиниці ризику. Страховий тариф залежить від категорії страхувальників за групою ризику. Всіх страхувальників поділяють на чотири категорії: 1) діти; 2) дорослі; 3) працівники, професії яких пов’язані з підвищеним ризиком щодо настання нещасних випадків; 4) спортсмени. Страховий платіж визначають як добуток страхової суми на страховий тариф. Страхові виплати здійснюють згідно з правилами страхування, прописаними в договорі.

У добровільній формі здійснюється страхування від нещасних випадків дітей та школярів, спортсменів, працівників підприємств, непрацюючих громадян. Страхові ризики аналогічні обов’язковому страхуванню від нещасних випадків, а страхові тарифи страховик визначає самостійно. Для страхування дітей, школярів і спортсменів застосовуються вищі тарифи, ніж для страхування дорослих, а для колективного страхування працівників підприємств – нижчі тарифи. Розміри виплат страховик визначає самостійно (вони можуть встановлюватися не у відсотках від страхової суми, а в конкретних сумах за певну групу інвалідності чи один день лікування наслідків травми).

Таблиця