6.6. Порядок здійснення міжбанківських розрахунків

6.6.1. Необхідність, сутність і класифікація міжбанківських розрахунків

Здійснення безготівкових розрахунків у господарстві між постачальниками і споживачами продукції породжує взаємні розрахунки між банками. Міжбанківські розрахунки виникають тоді, коли платник та отримувач коштів обслуговуються різними банками, а також при взаємному кредитуванні банків і переміщенні готівкових грошей.

Міжбанківські розрахунки – це система організації, здійснення й регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, що виникають між банківськими установами у процесі їхньої діяльності. Міжбанківські розрахунки є безготівковими розрахунками між банками, обумовленими виконанням платежів клієнтів або власними зобов’язаннями одного банку перед іншим.

Головну роль в організації міжбанківських розрахунків відіграє система кореспондентських відносин.

Кореспондентські відносини – це договірні відносини між банківськими установами, мета яких полягає у здійсненні платежів за дорученням один одного.

Предметом цих відносин є переважно два види операцій: з обслуговування клієнтів і власне міжбанківські операції. До перших належать операції з комерційних угод клієнтів та надання їм трастових послуг: платежі на основі різних форм розрахунків (дебетових і кредитових переказів, акредитиву, інкасо), кліринг, операції з цінними паперами, надання гарантій та ін. Власні операції банків охоплюють активні й пасивні операції, купівлю і продаж валют, цінних паперів та ін.

Банки, особливо великі, надають також інформаційні, консультаційні

_{послуги, взаємодіють у процесі видачі консорціумних кредитів.}

187

Існує три основних види систем кореспондентських відносини, які встановлюються:

1) безпосередньо між банківськими установами (прямі кореспондентські відносини);

2) між банківськими установами і центральним банком;

3) через клірингові установи.

Кореспондентські відносини переважно супроводжуються відкриттям рахунків (відносини з рахунком) на взаємній основі (один в одного, рис. 6.11) або в односторонньому порядку (тільки в одного з партнерів, як правило, у великого банку). Вибір на користь взаємних або односторонніх кореспондентських відносин залежить від різних чинників: взаємних потоків платежів, ціни і попиту на ринку кредитних ресурсів, можливості участі в торгах на регіональних валютних біржах, а також можливості оперативного відкликання коштів, що містяться на кореспондентських рахунках.

Банк постачальника у Києві (кореспондент банку Тернополя)

Банк платника у Тернополі

(кореспондент банку Києва)

_{Постачальник}

_{Платник}

Рис. 6.11. Схема документообігу при прямих кореспондентських відносинах між банківськими установами.

Можливі також відносини між кореспондентами без рахунка, коли взаємні розрахунки здійснюються за рахунками, відкритими ними у третій кредитній установі. Окремий випадок такої структури договірних зв’язків – розрахунки через кореспондентські рахунки, відкриті в установах центрального банку (рис. 6.12). Однак вони можуть проводитися і через рахунки, відкриті у будь-якій банківській установі, яка переважно є великим центром міжбанківських розрахунків.

188

_{Центральний банк}

Банк постачальника у Києві

Банк платника у Тернополі

_{Постачальник}

_{Платник}

Рис. 6.12. Схема документообігу при міжбанківських розрахунках через центральний банк.

Ще один вид кореспондентських відносин – через клірингові центри, в яких відкриваються клірингові рахунки, – як різновид кореспондентського рахунка для проведення клірингу (рис. 6.13). При цьому рівновеликі фінансові вимоги та зобов’язання погашаються, а сальдо списується (дебетове) або зараховується (кредитове) на

_{основний кореспондентський рахунок.}

Клірингова установа

_{Банк постачальника у Києві}

_{Банк платника у Тернополі}

Рис. 6.13. Схема документообігу при міжбанківських розрахунках через клірингову установу.

Для встановлення кореспондентських відносин банківські установи обмінюються листами. Сторони домовляються, за якими рахунками будуть здійснюватись взаємні розрахунки, обмінюються зразками підписів посадових осіб, тарифами комісійних винагород, домовляються про те, чий телеграфний ключ буде застосовуватись для засвідчення справжності виставлених ними платіжних доручень. Банківські установи, які встановили між собою кореспондентські відносини, називають одна одну кореспондентами.

189

Таким чином банки стають кореспондентами, тобто одночасно виступають клієнтами один стосовно одного. Банки-кореспонденти за характером своєї діяльності мають доповнювати один одного з метою найповнішого задоволення потреб своїх клієнтів у банківських послугах.

Необхідність у кореспондентських відносинах виникає, коли банк не може запропонувати певні послуги своїм клієнтам або коли відомо, що інший банк зробить це швидше, краще та дешевше. З огляду на це й обирають банки-кореспонденти. Далі укладаються кореспондентські договори (угоди).

Кореспондентський договір – це угода між двома або кількома банківськими установами про здійснення платежів і розрахунків, що їх виконує одна банківська установа за дорученням та на кошти іншої. Розрізняють кореспондентські договори термінові (з правом продовження, і безтермінові. При цьому, як правило, використовуються форми типових договорів. Великі банки здійснюють підготовку своїх форм.

У кореспондентських договорах передбачаються форми і порядок розрахунків: відкриття, підтвердження та виконання акредитивів, переказних, інкасових й інших операцій; умови стягнення комісійної винагороди за користування кореспондентським рахунком і відшкодування поштових, телеграфних та інших витрат; відповідальність сторін і санкції за порушення умов договору; термін дії договору та порядок його дострокового розірвання й ін.

Важливе значення для нормальних кореспондентських відносин має спосіб передачі інформації про розрахунки: спецзв’язок, телетайп, телеграф або електронний. Звідси застосовуються заходи з оснащення відповідними технічними засобами зв’язку, а також програмними продуктами, які дають змогу працювати в режимі реального часу. Великі банки переважно сприяють своїм кореспондентам і в цій роботі.

Укладенню кореспондентського договору між банківськими установами передує уважне вивчення ними один одного. Банки обмінюються листами та надають один одному документи для вивчення надійності й стану партнерів: нотаріально завірені копії статутів і ліцензій на проведення різних операцій, звіти про діяльність, включаючи баланси, довідки про дотримання економічних нормативів та ін. За довідками про рівень платоспроможності потенційних кореспондентів банки звертаються

_{до послуг рейтингових, довідкових фірм або товариських банків.}

190

Після укладення договорів відкриваються кореспондентські рахунки.

Кореспондентський рахунок – це рахунок одного банку, відкритий в іншому банку, на якому відображаються платежі, проведені останнім за дорученням, і за рахунок першого банку на основі укладеного між ними кореспондентського договору.

Кореспондентські рахунки поділяються на рахунки «Лоро» та

«Ностро». Рахунки «Лоро» відкривають інші банки в «нашому» банку, а рахунки «Ностро» відкриває «наш» банк в інших банках.

Основні записи робляться за рахунком «Лоро». Ці записи є вирішальними для забезпечення своєчасності платежу і нарахування процентів. Операції за рахунком «Ностро» проводяться за методом дзеркальної бухгалтерії.