6.5.7. Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування

Дистанційне обслуговування – це комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта і здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта.

Дистанційне розпорядження – це розпорядження банку виконати певну операцію, яке передається клієнтом за погодженим каналом доступу, без відвідання клієнтом банку.

Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін тех- нологічною інформацією, визначеною в договорі між банком і клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування може здійснюватися за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-інтернет-банк», «телефонний

_{банкінг» та ін. (рис. 6.10).}

Системи дистанційного обслуговування

_{“клієнт-банк”}

_{“клієнт-інтернет-банк”}

_{“телефонний банкінг”}

Рис. 6.10. Системи дистанційного обслуговування.

Програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування має відповідати вимогам нормативно-правових актів Національного

184

банку України, які пред’являються до технології та захисту електронних банківських розрахунків.

Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування й оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір про розрахунково-касове обслуговування. У договорі обов’язково мають обумовлюватися права, обов’язки і відпо- відальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їхнього виникнення та ін.

Системи типу «клієнт-банк», «клієнт-інтернет-банк», «телефонний банкінг» та ін. на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, зазначеним у договорі між банком і клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт-банк»,

«клієнт-інтернет-банк» та ін. застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком і клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливого оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток.

Не дозволяється формування клієнтами електронних розрахункових документів на підставі розрахункових документів, які мають додатки (реєстр розрахункових чеків, реєстр документів за акредитивом тощо), а також формування стягувачем електронних розрахункових документів на підставі платіжних вимог на примусове списання, стягнення коштів, отримувачем – у разі договірного списання коштів. Ці платіжні вимоги стягувач (отримувач) надсилає до банку на паперових носіях.

Для здійснення операцій за рахунком клієнта (оплата комунальних послуг, телефонних переговорів та ін.) за допомогою системи «телефонний банкінг» (дистанційне обслуговування клієнтів за допомогою телефонних каналів зв’язку), клієнт у договорі з банком про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг вміщує інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунка клієнта. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе

_{оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.}

185

Ідентифікація клієнта для доступу до системи «телефонний банкінг» здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, передбачених у договорі між банком і клієнтом. Засоби ідентифікації (номер клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових та літерних компонентів тощо) банк надає клієнту після укладення договору. Передавання дистанційного розпорядження і реєстрація його банком здійснюються за погодженим каналом доступу в автоматичному режимі.

Дистанційне розпорядження вважається таким, що передане клієнтом,

та прийняте банком до виконання, якщо клієнт:

• для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації;

_{• увів код операції та всі параметри, які запитуються системою;}

• підтвердив це розпорядження.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі дистанційного розпорядження списання коштів з рахунка платника, оформляє розрахунковий документ, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає інформацію про платіж і документи, на підставі котрих здійснюється перерахування коштів. Якщо клієнт не підтвердив розпорядження на здійснення операції, то банк операцію не виконує, про що інформує клієнта.

Якщо у банку виникає потреба з’ясувати особу клієнта, суть діяль- ності чи фінансовий стан, а клієнт не надасть документів і відомостей, що підтверджують ці дані, або умисно подасть неправдиві відомості про себе, то банк залишає без виконання електронний розрахунковий доку- мент (дистанційне розпорядження, передане телефоном). Банк повідом- ляє клієнтові засобами системи про причину невиконання електронного розрахункового документа (дистанційного розпорядження) з обов’язковим посиланням на статтю 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та на цей пункт.

Якщо операція містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніто- рингу, то банк може відмовити клієнтові у виконанні електронного розра- хункового документа (дистанційного розпорядження), переданого телефоном. Банк повідомляє клієнтові засобами системи про причину від- мови у виконанні електронного розрахункового документа (дистанційного розпорядження) з обов’язковим посиланням на частину 2 статті 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,

_{одержаних злочинним шляхом» і на цей пункт.}

186

Розвиток та подальше впровадження систем дистанційного обслуго- вування, зокрема систем «клієнт-банк», «клієнт-інтернет-банк» і «телефон- ний банкінг», дадуть змогу банкам ефективніше проводити клієнтські пла- тежі, зменшать собівартість цих послуг за рахунок зменшення праце- місткості, а також підвищить їхню надійність, оскільки заповнення платіж- ного доручення в електронній формі значно зменшує кількість помилок.