10. Банк бенефіціара зараховує кошти на рахунок бенефіціара.

Акредитивна форма розрахунків гарантує своєчасність і повноту платежу постачальнику за відвантажені товари чи надані послуги.

Розрахунки акредитивами займають незначне місце у безготівковому обороті України. Цій формі віддає перевагу постачальник, якщо він не впевнений у платоспроможності покупця. Покупець може віддати перевагу їй, якщо сумнівається в надійності постачальника, тому що виконуючий банк платить тільки після перевірки умов договору. Кожен акредитив оформляється тільки з одним постачальником і не може бути переадресований іншому постачальнику.

Недостатній розвиток цієї форми розрахунків пояснюється тим, що вона вимагає резервування покупцем грошових коштів на оплату товарів, робіт, послуг ще задовго до того, як вони відвантажені (надані) постачальником. Це призводить до тимчасового відволікання грошових коштів покупцем і сповільнює їхню оборотність.

6.5.6. Розрахунки під час здійснення заліку взаємної заборгованості

Розрахунки під час здійснення заліку взаємної заборгованості – це така форма розрахунків, до яких належать платежі, за котрими взаємні зобов’язання боржників і кредиторів погашаються в рівновеликих сумах, та лише за їхньою різницею здійснюється платіж на загальних підставах.

Ці розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов’язань між двома платниками або групою платників усіх форм

_{власності однієї чи різних галузей господарства. Два підприємства, що}

182

мають між собою постійні господарські зв’язки за взаємними поставками товарів (виконаними роботами, наданими послугами), можуть здійснювати розрахунки періодично за сальдо зустрічних вимог.

_{У договорах між підприємствами передбачаються періодичність}

звіряння взаємної заборгованості зі складанням відповідного акта, строки та платіжні інструменти, із застосуванням яких здійснюватимуться розрахунки. Після складання акта звіряння заборгованості у строки, визначені законодавством України, та сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємозобов’язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, вимогу-доручення) або оформляє вексель.

Особливість цих розрахунків полягає в тому, що залік зустрічних вимог проводять самі підприємства. На їхніх рахунках у банку відображаються тільки кінцеві результати – оплата одним учасником або стягнення з іншого учасника суми, не зарахованої зустрічними претензіями (сальдо).

Перевагою заліків взаємних вимог є те, що скорочується сума взаємної заборгованості, переривається ланцюг неплатежів, досягається економія платіжних коштів на суму зарахованого обороту.

Ефективність заліку визначається як частка від ділення зарахованої частини платежу до загальної суми оплачених документів у відсотках. Чим вищий цей показник, тим ефективніший залік (зокрема, якщо зарахована сума становить понад 30% від загальної суми заборгованості).

Наприклад, підприємства А і Б при розрахунках використовують залік взаємної заборгованості (рис. 6.9). Підприємство А відвантажило продукцію на 300000 грн. підприємству Б, а підприємство Б відвантажило

_{продукції на 700000 грн. підприємству А.}

Банк підприємства А		400000 грн.	Банк підприємства Б
	400000 грн.
Підприємство А (постачальник, платник (покупець))		300000 грн.	Підприємство Б (платник (покупець), постачальник)
		700000 грн.

Рис. 6.9. Схема документообігу при розрахунках під час

_{здійснення заліку взаємної заборгованості}

183

Сальдо взаємних вимог становитиме 400000 грн. (700000 грн. –

300000 грн.). За результатами заліку взаємної заборгованості підприємство А виявилося боржником, тому воно повинно перерахувати

400000 грн. підприємству Б. Залік є ефективним, тому що взаємопогашається 600000 грн. (300000 грн. + 300000 грн. = 600000 грн.), що становить 60% (600000 грн. х 100% : 1000000 грн.) від загальної суми взаємної заборгованості (700000 грн. + 300000 грн. = 1000000 грн.). На користь підприємства Б склалося кредитове сальдо взаємозобов’язань, тому дане підприємство випише платіжну вимогу- доручення або оформить переказний вексель.