1.3. Відомість обсягів будівельно-монтажних робіт по спорудженню закритої зрошувальної мережі

(L^г = 1516 м, L^п = 4670 м)

№ п/п	Вид робіт	Одиниці виміру	Кількість
			Господарський трубопровід		Польові трубопроводи
			на 1 п.м	на всю довжи-ну	на 1 п.м	на всю довжи-ну
1	2	3	4	5	6	7
1	Зрізка рослинного ґрунту на глибину hзр.= 0,3 м з поверхні траншеї	м3	4,2	6367	1,9	8873
2	Розробка мінерального ґрунту в траншеї, грунт __ групи	м3	7	10612	1,03	4810
3	Розробка ґрунту в приямках	м3	0,224	340	0,059	276
4	Доробка вручну дна траншеї	м3	0,336	509	0,088	411
5	Розробка грунту в місцях влаштування колодязів	м3	0,224	340	0,059	276
6	Гідроізоляція труб та стиків	м2	4,396	6664	0,942	4399
7	Монтаж трубопроводу, попереднє та кінцеве гідравлічне випробування трубопроводу : господарського D = 1400 мм польового D = 300 мм	м	0,4	606,4	0,2	934
8	Часткова засипка трубопроводу перед попереднім випробуванням	м3	2,56	3881	0,562	2625
9	Остаточна засипка трубопроводу мінеральним ґрунтом	м3	4,44	6731	0,468	2185
10	Рекультивація будівельної смуги рослинним грунтом	м3	5	7580	2,28	10647,6

1.5. Технологія будівельно-монтажних робіт

В цьому розділі вирішуємо такі задачі:

- вибраємо та обґрунтовуємо методи виконання робіт на системі;

- підбираємо найбільш економічно вигідний комплект будівельних машин для виконання технологічних операцій.

Будівництво зрошувальної системи та її окремих елементів передбачає виконання певного комплексу процесів та операцій.

Склад робіт та їх технологічна послідовність визначаємо згідно [2, 3, 4, 8].

Вибір будівельних машин, засобів механізації, техніко-економічні розрахунки виконуємо у двох варіантах, тобто, на технологічну операцію запропоновуємо два різновиди машин та відповідну технологічну операцію виконання робіт цими машинами. Після проведення техніко-економічного порівняння варіантів комплекту машин вибирається найбільш економічно вигідний, оптимальний, варіант.

1.5.1. Будівництво трубопроводів

Зрізання рослинного грунту. При невеликій відстані переміщення грунту (згідно розрахункової схеми рис.1.4.) перевагу віддають бульдозерам. Тип, марка бульдозерів та технологічні схеми їх роботи визначаються за [2 cт.52-57, 7, 15 ].

Рис 1.7. Схема зрізки рослинного грунту

Розробка мінерального грунту у траншеях здійснюється, як правило, багатоківшевими роторними або ланцюговими екскаваторами, але, якщо параметри траншеї, або характер рельєфу траси не дозволять це зробити, а також при відсутності в будівельних організаціях вище перерахованих механізмів, траншеї розробляються одноківшовими екскаваторами „драглайн” або „зворотня лопата”.

В даному курсовому проекті розробка грунту буде проводитись одноківшевим екскаватором драглайн з шириною ріжучої кромки ковша 1 м.

Рис 1.8. Схема розробки мінерального грунту

Транспорт матеріалів та обладнання на об’єкт здійснюється вантажівками, автосамоскидами, автомобілями із спец. причепами, тракторним транспортом.

Гідроізоляція трубопроводів. В проекті необхідно передбачити гідроізоляцію сталевих та залізобетонних труб. Технологія гідроізоляційних робіт наведена в.

Для виконання нормального гідроізоляційного покриття з бітумних мастик необхідно провести наступні операції : очистки від бруду та пилу; очищення від іржі; знежирення від копоті та масла; при температурі повітря нижче +10°С поверхню трубопроводу необхідно прогріти до температури не нижче +15°С (але не вище +50°С; нанесення шару ґрунтовки товщиною 0,1-0,2 мм з розрідженого бітуму; нанесення шару мастики товщиною1,5-2,0 мм; обгортання шаром цупкого паперу для захисту покриття від пошкоджень при проведенні монтажних робіт

Гідроізоляція повинна проводитись після :

• Перевірки труб на бровці траншеї;

• При ізоляції стиків в траншеї після випробування трубопроводу.

До початку робіт по ізоляції стиків повинні бути викопані приямки і заготовлені необхідні матеріали.

Труби ґрунтуються розчином бітуму в бензині в пропорції 1:3, що приготовляється на місці проведення. Консистенція ґрунтовки перед використанням повинна перевірятись аерометром. Ізоляція наноситься в гарячому вигляді вручну або за допомогою розпилювача рівномірним шаром товщиною 1,5-2,0 мм. Ізоляція вважається сухою, якщо при доторканні з її поверхнею з тіньової сторони труби на руці не залишається слідів ізоляції.

Для надійної роботи гідроізоляції необхідний ретельний контроль за якістю проведення робіт, під час якого перевіряють : рівномірність товщини покриття, відсутність пропусків, бульбашок, механічних пошкоджень. Не допускаються підтоки, згустки, «бурульки». Контроль здійснюється візуально або з використанням електричних пристроїв, оцінюючих якість по електричному опору ізолюючого шару.

Під час проведення ізоляційних робіт необхідно не допускати попадання мастики на кінець труби та внутрішню частину розтруба, оскільки наявність мастики в цих місцях не дозволить гумовому кільцю нормально зайти в стик.

Всі виявлені дефекти усувають до засипки траншей.

При виконанні гідроізоляційних робіт необхідно дотримуватись вимог техніки безпеки, викладених у СНиП III-80 "Техника безопасности в строительстве", ГОСТ 12.3.016-87 ССБТ. "Строительство. Работы антикоррозионные. Требования безопасности".

М онтаж трубопроводів здійснюють відповідно до вимог БНіП [14]. Залізобетонні, та чавунні трубопроводи монтуються окремими трубами за допомогою мобільних кранів або трубоукладальників.

Рис 1.9. Подача труб в траншеї краном-трубоукладчиком

Особливості проведення монтажних робіт. Перед початком робіт крана виконують усі заходи проти оповзання.. Проводити одночасно переміщення крану і поворот стріли забороняється. Забороняється робота крана при швидкості вітру більше 10-12 м/с.

Підйом та транспортування вантажів проводиться в два етапи : спочатку вантаж піднімається на висоту 20-30 см ( в такому положенні перевіряться стійкість, надійність закріплення), а потім вже й на необхідну висоту. Рекомендується застосовувати стропи «рушнички» для запобігання пошкодження гідроізоляційного шару

Мінімальна відстань між бровкою траншеї та гусеницею (виносною опорою) повинна бути 1,0 м.

Попередня часткова засипка здійснюється, як правило, одноковшовим екскаватором з робочим обладнанням „грейфер”, при цьому стики труб залишаються відкритими для огляду.

Гідравлічні випробування проводяться у два прийоми : попереднє випробування на міцність та остаточне на герметичність.

Довжину випробуваної ділянки зазвичай приймають 800…1200 м; для поліетиленових труб та в просідаючих грунтах, як правило, 500 м. В курсовому проекті довжину випробуваної ділянки приймаємо рівною 1 км. Значення випробовуючого тиску встановлюємо в процесі проектування.

Попередні випробовування трубопроводів проводять від засипки траншей і до установки вантузів, протиударних клапанів та іншої арматури. Труби при цьому присипаються зверху грунтом на висоту 0,2-0,3 м ( залізобетонні труби на 0,5 м), підбивають пазухи під труби. Стики труб залишають незасипаними для спостереження за їх станом в процесі випробувань. Водою трубопроводи наповнюються з допомогою насосних станцій або раніше наповненого трубопроводу. Воду впускають з нижнього кінця участку, а повітря випускають з верхнього. Підвищують тиск до випробувального ( опресовка ) опресувальними агрегатами, обладнаними електро- або ручними поршневими насосами (пресами ).

Порядок проведення попередніх гідравлічних випробовувань для залізобетонних та чавунних труб :

• Тиск піднімають до 0,2 МПа і витримують на протязі 30 хв;

• Після огляду траси тиск поступово підвищують до випробувального ступінчасто по 0,2-0,3 МПа і на кожному ступені витримують 5 хв;

• Тиск знижують і оглядають трубопровід.

Рахується, що випробування пройшло успішно, якщо в трубопроводі в процесі витримки його під тиском не виникло розриву труб чи фасонних частин, порушення герметичності стиків чи інших несправностей. Попереднє випробовування здійснюють будівельно-монтажні організації. Воно оформляється актом, затвердженим головним інженером будівельної організації.

Остаточні випробовування напірних трубопроводів на герметичність проводять після закінчення всіх робіт і не раніше ніж через 72 години після засипки для залізобетонних труб та через 24 для всіх інших. При цьому запобіжних клапанів та вантузів на патрубки встановлюють заглушки.

Порядок проведення остаточних гідравлічних випробовувань : тиск у трубах підвищують до випробувального і витримують 30 хв. Після випробовувань знаходять значення втрат (л/хв.), яке повинне бути не менше допустимого на 1 км:

для чавунних труб діаметром 300 мм – 0,85 (л/хв.);

для залізобетонних труб діаметром 1400 мм – 5,0 (л/хв.).

Дефекти, виявлені в процесі випробовувань, усувають лише після повного зняття тиску.

Закінчення випробовування оформлюють актом приймальної комісії, в складі якої беруть участь представник заказника, головний інженер будівництва, виконавець робіт.

Після часткової засипки здійснюються попередні випробування дільниць трубопроводу на міцність.

Після попередніх випробувань виконується повна засипка траншеї мінеральним грунтом за допомогою бульдозерів з неповоротним відвалом, а далі, остаточно гідравлічно випробовується трубопровід на герметичність з використанням механізмів та пристроїв, які використовуються при попередньому випробуванні.

Рекультивація будівельної смуги рослинними грунтом виконується за допомогою механізмів, які здійснювали зрізання рослинного грунту.

Рис 1.10. Схема остаточної засипки траншеї мінеральним грунтом та рекультивація будівельної смуги рослинним грунтом.