Перша хвиля — аграрна

Перша хвиля цивілізації почалася близько 10 тисяч років тому з переходом до осілості, прирученням (одомашнюванням) тварин, початком вирощування овочів та зернових культур, що призвело до створення аграрної (до-індустріальної) цивілізації. Характерними рисами першої хвилі є:

• вкрай повільне економічне зростання;

• повільне, але невпинне зростання кількості населення;

• низький рівень споживання у переважної більшості населення — на межі фізіологічного мінімуму;

• поділ праці існував у досить простих формах, хоча й виділилося до 300І специфічних ремесел;

• основним видом енергії була сила м'язів людини та тварини;

• головним засобом виробництва була земля, яку обробляли 80—97% населення;

• основний соціальний конфлікт — навколо проблем землеволодіння таї землекористування;

• структура суспільства була жорстко ієрархічною і задавалася переважно неекономічними факторами — походженням, належністю, силою, владою, авторитетом тощо;

• соціальна та просторова мобільність практично були відсутні.

[ред.]Друга хвиля — індустріальна

Друга хвиля цивілізації почала підійматися в XVI ст. і привела до створення у другій половині XIX ст. індустріальної цивілізації. її кодами, згідне з Е. Тоффлером, стали:

• стандартизація — уніфікація виробничих процесів та продукції;

• вузька спеціалізація;

• синхронізація процесів у часі;

• концентрація виробництва та капіталу;

• максимізація обсягів виробництва;

• централізація управління.

Особливими рисами другої хвилі розвитку цивілізації стали:

• швидке економічне зростання;

• значне зростання чисельності населення;

• зростання споживання, рівня та якості життя (ці процеси характеризувались нестабільністю, циклічністю та нерівномірністю за країнами та регіонами);

• розподіл праці досяг дуже високого рівня;

• основний вид енергії — механічна (парові двигуни, двигуни внутрішнього згоряння та різноманітні генератори);

• головний засіб виробництва — промисловий капітал: будівлі, машини та обладнання; в промисловості зайнято 45—65% працездатного населення;

• основний соціальний конфлікт — між працею і капіталом;

• соціальна структура суспільства опирається на майнові фактори і формально не є жорстко ієрархічною;

• соціальна та просторова мобільність суттєво зросли.

[ред.]Третя хвиля — постіндустріальна

Третя хвиля цивілізації почала підійматися в середині XX ст. Вона призведе (а в деяких країнах вже призвела) до формування постіндустріальної (інформаційної) цивілізації. Суспільство третьої хвилі характеризується такими ознаками:

• суттєво знижуються темпи економічного зростання, але воно стає більш рівномірним;

• різко знижуються темпи зростання населення, а в окремих країнах, наприклад в Україні та інших пострадянських державах, навіть є від'ємні;

• рівень споживання перш за все у високорозвинених країнах характеризується переходом від «кількості» до «якості» життя, від «суспільства масового споживання» до пошуку шляхів якісного вдосконалення умов життя людини;

• знижується рівень спеціалізації, і все більшим попитом користуються спеціалісти «широкого профілю»;

• основний вид енергії поки що важко визначити, але зрозуміло, що це буде один із нетрадиційних, альтернативних видів — ядерна (а можливо й не обов'язково), сонячна, геотермальна, енергія вітру, хвиль, припливів-відпливів або ще будь-яка інша, поки що невідома;

• головним засобом виробництва стають наукові знання, інформація, де буде зайнято від 55 до 75 відсотків працездатного населення;

• основний конфлікт — між знанням та некомпетентністю;

• паралельно змінюються і соціальна структура суспільства — на місце класового поділу приходить професійний;

• соціальна та просторова мобільність багаторазово зростає.

Перехід від другої до третьої хвилі, згідно з Стоуньєром, здійснюється в процесі трьох «кремнієвих» революцій:

• винайдення мікросхеми;

• створення фотоенергетичних батарей;

• розвитку парникового господарства.

Цей процес супроводжується переходом, від економіки, що виробляє товари, до обслуговуючої, сервісної економіки, запровадженням планування та контролю за технологічними змінами.

Д. Белл ще понад тридцять років тому визначив основні завдання, які необхідно було вирішити у найближчі десятиліття для завершення переходу…

Елвiн тоффлер, "Третя хвиля" *трохи занадто докладний конспект вийшов ;) Таким шрифтом - примітки складача конспекту*

1. Історію Тоффлер розглядає як послідовне накочування хвиль перемін. Рушiйними силами iсторії не є ні сама по собі технологія, ні самі ідеї чи лише економіка. Не існує головної причини, від якої залежать усі інші. Існує взаємодія безлічі змінних, безмежних у своїй складності причин. Метафора зіткнення хвиль допомогає організувати великі масиви найрізноманітнішої інформації. До того ж такий підхід звертає нашу увагу не тільки на нерозривність i наступність історії, а й на її розриви - нововведення і переломні моменти. І ми живемо саме в такий час. Все, що нині відбувається - це не менш як глобальна революція. Усi суспільні катаклiзми сьогодення викликані, на думку автора, загибеллю старої індустріальної цивілізації і народженням нової, що її Тоффлер називає Третьою Хвилею.

2. Цивілізаційна модель Тоффлера: автор описує цивілізації в таких термінах як

   • "енергосфера" - джерела енергії - передумова існування будь-якої цивілізації.

   • "техносфера" - система виробництва, що грунтується на енергетичній базі і тісно пов'язана із системою розподілу в суспiльствi.

   • "соціосфера" - кожна цивілізація має свою систему взаємопов'язаних суспільних організацій.

   • "інфосфера" - кожна цивілізація має свої канали зв'язку, якими тече необхідна інформація.

   • "психосфера" - в будь-якій культурі існують широко розповсюджені найбільш спільні для всіх членів суспільства риси, які й утворюють суспільний характер.

   • "біосфера" - кожна цивілізація функціонує в біосфері й віддзеркалює або змінює мішанину населення та ресурсів Землi.

   • кодекс поведінки - кожна цивілізація має неявний кодекс - сукупність правил або принципів, які охоплюють усі сфери її діяльності.

   • суперідеологія - кожна цивілізація має власний набір вагомих культурних понять, які формують її погляд на реальність і виправдовують її існування.

Автор намагається показати, в якому відношенні перебувають між собою ці сфери.

3. Класифікація цивілізацій Тоффлера:

• Перша Хвиля: сільськогосподарська цивілізація, домінувала на всій земній кулі від приблизно 8 тис. р. до Р.Х. - 1650-1750 р. після Р.Х. Обробіток землі став першим поворотним пунктом розвитку людського суспільства.

• Друга Хвиля: індустріальна: 1650-1750 після Р.Х. - приблизно 1955 р. у США (коли кількість працівників обслуговування вперше перевищила кількість робітників заводів та фабрик). Промислова революція поклала початок Другій Хвилі перемін.

• Третя Хвиля: охоплює більшість високотехнологічних, промислово розвинених країн, починаючи приблизно з 1960-х рр.

*в цій книзі Е. Тоффлер зовсім не вживає термін "постіндустріальна" на позначення цивілізації Третьої Хвилі, термін "інформаційне суспільство" він згадує один чи два рази, виключно коли мова йде про інфосферу Третьої Хвилі. Країни, на котрі сьогодні накочується Третя Хвиля перемін, автор завжди називає "високотехнологічними"*

2. Третя Хвиля історичних перемін не є прямолінійним розширенням індустріального суспільства, а радикальною зміною напряму, а часто й запереченням того, що відбувалося раніше. Вона свідчить про цілковите перетворення, не менш революційне, аніж його принесла з собою індустріальна цивілізація 300 років тому. Зіткнення двох цивілізацій - Другої і Третьої Хвилі - загрожує великими небезпеками. Перехідний період буде позначений глибоким суспільним розладом, шаленими стрибками економіки, місцевими конфліктами, спробами розколу, технологічними кризами або катастрофами, політичним неспокоєм, насильством, війнами або загрозами воєн. У атмосфері розпаду інституцій і цінностей з'являться авторитарні демагоги й рухи, які пориватимуться до влади й, можливо, її здобудуть. Жоден розумний індивід не може передбачити, якими будуть наслідки зіткнення цих двох цивілізацій.

3. Суперборотьба: відбувається сьогодні між тими, хто намагається зберiгти вмираючий індустріалізм (цивілізацію Другої Хвилі), і тими, хто намагається витіснити його (люди Третьої Хвилі). Ми повинні навчитися чітко відрізняти ті зміни, що продовжують колишню індустріальну цивілізацію, від тих, які сприяють появі нової. Тому слід дослідити архітектуру цивілізації Другої Хвилі.

ДРУГА ХВИЛЯ:

4. Цивілізація Першої Хвилі: тогочасне населення планети можна було поділити на дві категорії - "первісне" та "цивілізоване". Первісні люди жили малими групами і племенами, годувались збиральництвом, полюванням і риболовлею. Там, де виникало сільське господарство, виникала й цивілізація. За відмінностями усіх цивілізацій від Китаю та Мексики до Греції та Риму лежали фундаментальні подібності: основою економіки, культури, сімейного устрою та політики була земля; у всіх життя було організоване навколо села; існувало кілька чітко виражених каст та класів: дворянство, духівництво, військова аристократія, раби або кріпаки; жорстока авторитарна влада; становище кожного індивіда в суспільстві було визначене з дня його народження; децентралізована економіка, за якої кожна громада самостiйно виробляла для себе більшість предметів першої необхідності.

5. Друга Хвиля:

• накочуючись на рiзнi суспiльства, Друга Хвиля спричинила криваву, тривалу війну між захисниками сільськогосподарського минулого й поборниками майбутнього. Наприклад: Французька революція 1789, громадянська війна в США 1861-1865, реставрація Мейдзі в Японії 1868, революція в Росії 1917 (вона велася не за комунізм, а за впровадження індустріалізації). Десь на середину XX ст. сили Першої Хвилі були переможені й на землі запанувала цивілізація Другої Хвилі.

• цивілізація Другої Хвилі була не випадковою сумішшю компонентів, а системою з частинами, які взаємодіяли між собою в більш або менш передбачений спосіб, фундаментальні моделі індустріального життя були однакові в усіх країнах, незалежно від їхньої культурної спадщини або політичних відмінностей: чи вони називалися капіталістичними чи комуністичними.

• Енергосфера: якщо суспiльства Першої Хвилі черпали енергію з сили м'язів людини і тварин, від сонця, вітру, води, вирубували ліси, - тобто, усі джерела енергії були відновлюваними, то "енергосфера" Другої Хвилі спирається на невідновлювані викопні джерела енергії - вугілля, нафту, газ.

• Техносфера: якщо в цивілізації Першої Хвилі технології на зразок катапульт, давильних пресів та важелів використовувались головним чином для підсилення м'язів людини або тварин, то Друга Хвиля піднесла технологію на новий рівень: велетенські електромеханічні машини робили набагато більше, ніж підсилений м'яз; машини почали виробляти нові машини; зібравши машини у взаємопов'язані системи, нова технологія, підсилена новою енергосистемою, відкрила двері до серійного виробництва.

• Соціосфера: техносфера Другої Хвилі, налагодивши масове виробництво, почала потребувати масового розподілу виробів, отже, нової форми суспільної організації. В iндустрiальнiй цивілізації завод став зразком усіх інших типів інституцій. Основними суспільними інституціями Другої Хвилі як в капіталістичних, так і в соціалістичних країніх стали: ядерна сім'я, школи заводського типу, великі корпорації (приватні або державні).

  • Ядерна (нуклеарна) сім'я (ядерна в розумінні саме лише ядро, нікого зайвого): в суспільстві Першої Хвилі розширена сім'я складалась з кількох поколінь i купи родичiв, така велика сім'я була стабільною, прив'язаною до землі й виконувала всю роботу разом як економічна виробнича одиниця. Суспільство Другої Хвилі потребувало мобільних працівників, які могли б швидко переселитись туди, де були нові робочі місця. Щоб вивільнити робітників для заводської праці, багато функцій сім'ї перейшли до нових спеціалізованих утворень: освіта дітей - до школи, піклування про старих - до будинків для старих та притулків. Стандартна ядерна сім'я Другої Хвилі складається з батька, матері й кількох дітей.

  • Загальна державна освіта - її метою була підготовка молоді на ролі в індустріальному суспільстві. Школа, організована на фабричний зразок, почала масовий випуск письменної, навчаної підкорюватись й виконувати одноманітну роботу, пунктуальної робочої сили.

  • Великі корпорації - технологіям Другої Хвилі, заснованим на серійному виробництві, були потрібні величезні суми капіталу, більші, ніж їх могли надати індивід чи невелика група.

• Інфосфера: потрібна всім цивілізаціям для підготовки і розповсюдження інформації.

  • всі групи людей, від первісних часів до сьогоднішнього дня залежать від спілкування між собою безпосередньо, віч-на-віч. Але потрібні були також засоби передачі інформації в просторі й часі. У цивілізації Першої Хвилі ці канали зв'язку обслуговували лише багатих і можновладців, системи передачі інформації за межі сім'ї або села були закриті і використовувалися з метою суспільного або політичного контролю.

  • Друга Хвиля розбила цю монополію на зв'язок ущент, оскільки її технологіям та фабрично-серійному виробництву був потрібен масовий інформаційний обмін. Пошта, що була першим широко відкритим каналом зв'язку індустріальної доби, телефон та телеграф - були системами для разової доставки послання від одного відправника до одного адресата.

  • але суспільству з серійним виробництвом та масовим споживанням потрібні були засоби, щоб посилати повідомлення від одного відправника до багатьох адресатів одночасно: засоби масової комунікації: газети, журнали, радіо, телебачення, кіно. Усі вони організовані за принципом фабрики: штампують для мільйонів однакові повідомлення, достоту як завод штампує однакові вироби для використання в мільйонах домівок.

  • т.ч. у всіх індустріальних суспільствах, капіталістичних та соціалістичних, з'явилися детально опрацьовані канали зв'язку інфосфери, якими індивідуальні та масові повідомлення могли бути розповсюджені так само ефективно, як товари чи сировина.

• Економіка будь-якої цивілізації складається з двох секторів:

• люди виробляють продукцію для свого власного споживання. Людина є одночасно і виробником, і споживачем - ці дві функції злиті. У виробництві Першої Хвилі сектор "А" переважав.

• виробництво для торгівлі або обміну відокремлює виробника від споживача. У виробництві Першої Хвилі сектор "Б" був невеликим.

2. Відокремлення виробника від споживача: з усіх багатьох сил, які разом формували цивілізацію Другої Хвилі, небагато спричинили більш помітні наслідки, аніж побільшення розриву між виробником та споживачем і зростання тієї мережі обміну, яку ми сьогодні називаємо ринком. Друга Хвиля розколола раніш єдине суспільство Першої Хвилі, в якому більшість сільських напівізольованих громад виробляли самі для себе необхідні харчі, товари та послуги. Друга Хвиля розділила людське життя на виробництво і споживання; через розподіл праці і масове виробництво товарів для продажу кожен потрапив в цілковиту залежність від продовольчих продуктів, товарів і послуг, вироблених кимось іншим.

3. Ринок:

• внаслідок цього поділу між виробництвом і споживанням ринок, одне з незначних, другорядних явищ Першої Хвилі, перемістився в самий вир життя, а економіка стала "ринковою" - як в капіталістичній, так і в соціалістичній системі господарювання. Ринок не є синонімом поняття "прибуткова економіка", адже обмін, а отже й ринок, з'явився раніше від прибутку й незалежно від нього. Ринок по суті є мережою обміну, розподільним щитом, через який товари й послуги, як і листи, направляються за своїм призначенням. Ринок властивий не тільки капіталізму, а й соціалістичному індустріальному суспільству.

• суть потреби в ринкові як розподільному щиті полягає в тому, щоб знову з'єднати споживача та виробника, перемістити товари від виробника до споживача, але це неминуче надає тим, хто контролює ринок, надмірну владу, незважаючи на ту риторику, яку вони використовують, щоб цю владу виправдати.

• Психосфера: розлучення виробництва і споживання вплинуло на наше розуміння особистості. Поведінка стала розглядатися як сукупність угод. Замість суспільства, яке грунтується на родовій чи феодальній вірності, прийшла індустріальна цивілізація, яка грунтується на договірних зв'язках, фактичних чи передбачуваних. Тріщина між ролями виробника і споживача створила роздвоєну особистість. Ту саму особу (виробника), яку родина, школа й начальство вчили бути дисциплінованою, врівноваженою, стриманою, бути гравцем команди, відкладати задоволення, водночас (як споживача) навчали шукати миттєвої втіхи.

• Кодекс поведінки цивілізації Другої Хвилі: виникши внаслідок розриву між виробництвом і споживанням, ці шість взаємопов'язаних принципів програмували поведінку мільйонів. Знаючи їх, ми відкриємо приховану динаміку всіх індустріальних суспільств, можемо передбачити, як думатимуть люди Другої Хвилі:

  • стандартизація - всі індустріальні суспільства виробляють мільйони однакових видів продукції. Стандартизовано працю, фінанси, мову, дозвілля, стилі життя, курси шкільної освіти, різні регіони країн почали виглядати однаково: скрізь виникали однакові бензозаправочні станції, рекламні щити та будинки. Принцип стандартизації проник в усі аспекти людського життя.

  • спеціалізація - розподіл праці, що збільшив продуктивність трудових сил, призвів врешті до спеціалізації та професіоналізації усіх сторін життя. Цивілізація Другої Хвилі має аналітичний характер: постійно наголошуючи на деталізації, на прогресивно точнішому й точнішому вимірі все менших і менших проблем, ми знаємо все більше й більше про менше й менше.

  • синхронізація - мірою того, як поширювалося заводське виробництво, висока вартість машин і велика взаємна залежність роботи вимагала все більшої синхронізації: якщо одна група робітників на заводі запізнювалася з виконанням завдання, інші лінії теж затримувалися. Пунктуальність стала соціальною необхідністю, синхронізована була не лише праця, а й соціальне життя.

  • концентрація - на відміну від суспільств Першої Хвилі, які жили коштом широко розсіяних джерел енергії, суспільства Другої Хвилі стали майже повністю залежними від зосереджених десь у певних місцях родовищ викопного палива. Індустріальна цивілізація сконцентрувала не лише енергію, а й населення в гігантських містах, дітей в школах, сконцентрувала працю, зібравши величезну кількість робітників на заводах, сконцентрувала потоки капіталу, породивши корпорації та монополоії.

  • максималізація - індустріальна цивілізація схильна до гігантоманії, захоплення величчю та зростанням, "велике" стало синонімом "ефективного". Схильність до гігантоманії відбилася у збиранні багатьох видів даних у статистичний інструмент, відомий як Валовий Національний Продукт, який міряв "масштаб" економіки, підсумовуючи вартість вироблених у ній товарів та послуг. Цей інструмент економістів Другої Хвилі мав багато вад: так, ВНП, міряючи лише ринкову діяльність чи обмін, майже нехтував весь широкий спектр економіки, яка базувалася на неоплачуваному виробництві, наприклад, виховання дітей і домашню працю (тобто сектор "А": виробництво для власного споживання).

  • централізація - централізція політичної влади, виробництва, капітала, енергії, людей, інформації.

Ці шість принципів застосовувались як в капіталістичних, так і в соціалістичних суспільствах індустріального світу, тому що вони неминуче виникали внаслідок того, що відстань між виробником і ринком постійно зростала. Кожен із цих основних принципів сьогодні знаходиться під ударом сил Третьої Хвилі.

• Хто в індустріальному суспільстві керує справами: якщо в суспільствах Першої Хвилі люди завжди знали, хто має над ними владу - королі, шамани чи військові диктатори, то скрізь, де докотилася Друга Хвиля, виникав новий вид влади, розпливчастий і безликий. Ті, у кого була влада, стали анонімними "вони".

  • Інтегратори: індустріалізм розбив суспільство на тисячі взаємопов'язаних між собою частин - фабрики, церкви, школи, профспілки, в'язниці, лікарні і т.д. Хтось мусив інтегрувати усе це докупи. Ця потреба призвела до появи багатьох видів фахівців, чиїм головним завданням стала інтеграція. Ці адміністратори, комісари, президенти, бюрократи проникли в усі види діяльності і прошарки суспільства. В бізнесі також, чим дедалі складнішало виробництво, а розподіл праці ставав все більш спеціалізованим, наймані фахівці з управління почали не лише керувати повсякденними справами компанії, а й визначати її віддалену мету та стратегію, перебравши владу до своїх рук.

  • цi iнтегратори самі були організовані в їєрархію еліт та субеліт. Кожна галузь промисловості, гілка уряду, спорт, релігія, освіта, наука і т.п. скоро породили свій власний істеблішмент. Влада в цивілізації Другої Хвилі була поділена між сотнями й навіть тисячами таких спеціалізованих еліт. І нарешті, на ще вищому рівні, інтеграція нав'язувалася "суперелітами", які відповідали за розміщення і розподіл інвестицій. Таким чином супереліти визначали ліміти, в межах яких зобов'язані були функціонувати самі інтегратори.

• Політична структура індустріальної цивілізації: представницькi уряди, що обираються голосуванням, на основі волевиявлення більшості, полiтичнi партiї для збирання голосів.

• Національна держава: одна з основ цивілізації Другої Хвилі, що зараз знаходиться під ударом сил Третьої Хвилі.

  • нації - це не "духовні утворення", як назвав їх Шпенглер, і не "ментальні спільноти". Не є нація і "багатою спадщиною пам'яток", якщо використати вислів Ренана, або "загальним баченням майбутнього", як стверджував Ортега.

  • за Тоффлером, те, що ми називаємо новітньою нацією є феноменом Другої Хвилі - це сплав двох складових: уніфікованої політичної системи та уніфікованої економіки. Дорогі індустріальні технології могли окупитися лише за умови, що товарів вироблялося більше, ніж потребував місцевий ринок. Але бізнесмени не могли купувати й продавати на великій території, якщо за межами власних громад вони потрапляли в лабіринт різних митних зборів, виробничих законів та валют. Щоб нові технології окупилися, місцеві економіки мусили об'єднатися в єдину національну економіку. Це означало національний розподіл праці і національний ринок для предметів широкого вжитку та капіталу, що, в свою чергу, вимагало національного політичного об'єднання.

• Імперіалізм (експансія) Другої Хвилі:

  • щоб вижити, індустріальна цивілізація потребувала дешевих ресурсів іззовні. Вона розпочала масову атаку на світ Першої Хвилі, перемогла й нав'язала себе мільйонам людей, створивши єдиний інтегрований світовий ринок. Порівняно з індустріальною експансією імперіалізм Першої Хвилі був незначним, не інтегрованим в економіку. Друга Хвиля перетворила цю відносно маломасштабну дрібну крадіжку на великий бізнес. Імперіалізм Другої Хвилі був настільки інтегрованим в економічну структуру індустріальної країни, що від нього стала залежати наявність робочих місць для простих робітників.

  • міжнародний поділ праці, в якому почали брати участь країни Першої Хвилі, експортуючи до індустріальних держав продукти харчування та сировину, призвів до того, що населення цих сільськогосподарських країн було втягнуте в економічну залежність від світового ринку, на який воно не мало змоги вплинути. Цивілізацією Другої Хвилі керувала світова еліта - невелика група індустріальних держав, які домінували у решті регіонів світу.

• Суперiдеологiя (менталітет) Другої Хвилі: індустріалізм створив власний спосіб життя та спосіб мислення. Цей світогляд індустріального суспільства, що не мав окремої назви, Тоффлер назвав індуст-реальністю. Індуст-реальність - всеохопна сукупність ідей та гіпотез, через засвоєння яких дітей індустріалізму навчали розуміти світ. Це був пакет передумов, прийнятих вченими, лідерами бізнесу, державними діячами, філософами й пропагандистами Другої Хвилі. Цей вагомий, послідовний світогляд не лише пояснював, а й виправдовував реальність Другої Хвилі. Капіталісти та соціалісти, тримаючись своєї ідеології, водночас поширювали одну й ту саму суперідеологію індуст-реальності, подібно до того, як католики і протестанти хапалися за різні версії Біблії, прославляючи Христа.

• Ключові концепції індуст-реальності:

  • підкорення природи: як капіталісти, так і соціалісти вважали панування над природою та її експлуатацію завданням наукової діяльності людини.

  • еволюція: як людина є вершиною тривалого процесу еволюції, так і індустріалізм - це вища стадія еволюції супроти неіндустріальних культур, які, врешті-решт мають також "цивілізуватись".

  • принцип прогресу: історія невідворотно тече до кращого життя для людства, суспільний прогрес є неминучим.

Під цими переконаннями лежать ще глибші уявлення про реальність - певна сукупність невисловлюваних вірувань про елементарні основи людського досвіду:

• поняття часу: замість нечітко окреслених інтервалів, подібних до "часу доїння корови", цивілізація Другої Хвилі порізала час на точні, стандартні відрізки, незалежні від конкретного сезону чи суспільства, розмістила ці відрізки по прямій лінії, продовживши її у минуле і спрямувавши вперед у майбутнє. Час став лінійним (хоча деякі неіндустріальні суспільства навіть і сьогодні сприймають час як коло, а не як пряму лінію). Лінійний час став передумовою для індуст-реальних поглядів на еволюцію та прогрес, він зробив їх переконливими.

• поняття простору: якщо сільське господарство виробило цивілізацію "обмеженого простору", то індустріальна цивілізація створила культуру планетарного масштабу: товари, люди й ідеї перевозилися за тисячі миль та на інші континенти. Було створено безліч спеціалізованих просторів - як-от контори, банки, поліційні відділки, фабрики, залізничні станції, крамниці, в'язниці, пожежні станції, притулки, театри, школи, музеї, лікарні і т.п. Ці спеціалізовані простори мали бути старанно скоординовані - для того, щоб мати потрібних людей у місцях, де вони могли знадобитися у слушний момент. Це була синхронізація у просторі, подібна до часової синхронізації.

• поняття матерії: за відповідь на питання "з чого все зроблене?" індустріальна цивілізація прийняла атомну модель реальності. Всесвіт побудований із блоків матерії, яка в свою чергу складається з найменших неподільних частинок - атомів, які не виникають з нічого і нікуди не щезають. Атомна модель фізичної реальності призвела до становлення поняття автономного індивіда, базової частки суспільства.

• поняття причинності: поки цивілізація не знайде якесь пояснення, чому все відбувається, вона не зможе програмувати життя ефективно. Цивілізація Другої Хвилі знайшла свою відповідь на питання причинності у відкритому Ньютоном універсальному законі тяжіння. Якщо світ складається з окремих часток, тоді всі причини виникають від їх взаємодії. Кожне явище, від атома всередині людської клітини до зірки в нічному небі, почало тлумачитись як рух матерії, де кожна частка активізує іншу, примушуючи її рухатися. Отже, природа й суспільство організовані відповідно до певних незмінних законів, які людина може відкрити та дослідити, аби з всеосяжним знанням підійти до перетворення тих самих природи й суспільства.

Індуст-реальність не була морально нейтральною, як вона намагалася вдати. Вона була само-виправдальним джерелом, войовничою суперідеологією Другої Хвилі, із якої вийшли всі характерні ідеології лівого й правого крила індустріальної доби.

• Цивілізація Другої Хвилі: підсумок: ця цивілізація дуже залежала від викопного палива, фабричного виробництва, ядерної сім'ї, корпорації, загальної освіти і засобів масової інформації - всього, що грунтується на утворенні розколини між виробництвом і споживанням, і цим керувала група еліт, чиїм завданням було все це інтегрувати.

Який критерій прийняти для оцінки всієї цивілізації: життєвий рівень, який вона забезпечує масам, що в ній живуть? Чи вплив на тих, хто живе за її межами? Чи її вплив на біосферу? Чи досконалість її мистецтв? Чи довготу життя її людей? Чи її наукові досягнення? Чи свободу її особистості? Як не існує однієї причини появи цивілізації Другої Хвилі, так не може бути і єдиної оцінки.

• Причини, що роблять неможливим подальший "нормальний" плин індустріальної цивілізації:

  • по-перше, ми досягли поворотного пункту у своїй "війні з природою". Біосфера просто не зможе більше терпіти індустріальний натиск.

  • по-друге, ми не можемо далі покладатися на запаси невідновлюваної енергії. Очевидно, що дешева енергія - одне з двох найважливіших джерел існування індустріальної цивілізації - скоро закінчиться. Водночас вичерпується й інше приховане джерело існування - дешева сировина.

Сьогодні усі системи Другої Хвилі перебувають у кризовому стані: система соціального забезпечення, шкільна, оздоровча, міжнародна фінансова система, національна держава, уся система цінностей Другої Хвилі, визначення статевих ролей, криза особистості.

ТРЕТЯ  ХВИЛЯ:

• Енергосфера Третьої Хвилі: кінець ери Другої Хвилі не означає, що настав кінець технологічного суспільства або кінець енергії, це означає, що потрібні нові джерела енергії. Енергетична база Третьої Хвилі функціонуватиме на принципах, майже діаметрально протилежних тим, що діяли протягом останніх трьохсот років: енергія постачатиметься з відновлюваних джерел, а не з тих, що виснажуються; замість того, щоб залежати від сконцентрованих запасів палива, енергію видобуватимуть з різноманітних, широко розповсюджених джерел. Замість того щоб залежати від централізованих технологій, комбінуватимуть як централізоване, так і децентралізоване виробництво енергії.

Боротьба за енергосферу відбувається сьогодні в усіх високотехнологічних країнах: є 3 сторони:

• прибічники Другої Хвилі: існує багато підприємців, що вклали капітали в стару енергетичну базу. Тому вони виступають за подальше використання традиційних джерел енергії та технології - вугілля, нафти, газу і ядерної енергії. Ці сили мають міцні позиції в нафтодобувних компаніях, підприємствах, ядерних комісіях, гірничих корпораціях і своїх об'єднаних профспілках. Сьогодні вони ще мають перевагу, проте вони намагаються зберегти енергетичну базу, проблеми якої фактично неможливо розв'язати.

• перехід до енергетичної бази Третьої Хвилі підтримують об'єднання споживачів, екологів, учених і підприємців провідних галузей промисловості.

• прибічники Першої Хвилі закликають до повернення в доіндустріальне минуле, до ліквідації більшості технологій, що обмежило б мобільність, призвело б до знелюднення й загибелі міст і нав'язало б аскетичну культуру в ім'я консервації минулого. Лоббісти Другої Хвилі умисне плутають цих прибічників архаїки з прихильниками Третьої Хвилі.

• Техносфера Третьої Хвилі:

  • енергетична криза радикально прискорить перехід від спустошливо-енергетичних технологій Другої Хвилі до низькоенергетичних галузей Третьої Хвилі. Тоффлер пише, що технологія Другої Хвилі потерпіла поразку: добування вугілля та виробництво рейок, тканин, сталі, авто, гуми, верстатів - усі класичні галузі промисловості Другої Хвилі від середини 1950-х почали відставати й слабнути в індустріальних країнах, одночасно переміщаючись до "країн, що розвиваються", де робоча сила дешевша. Регіони або сектори високотехнологічних країн, оперті на виробництво Другої Хвилі - нині занепадають, а ті, що грунтуються на виробництві Третьої Хвилі - підіймаються.

  • головні галузі ери Третьої Хвилі, що спричинятимуть значні зрушення в економічній потужності, в соціальному та політичному розкладі сил: це чотири групи споріднених галузей: електроніка, комп'ютери, молекулярна біологія й генетика, комерційне використання космосу та океану.

  • в той час коли сили Другої Хвилі підтримують старий, бездумний підхід до технологій: "Якщо це працює, продається, - виробляй його", Третя Хвиля в розбудові своїх набагато потужніших технологій вже не може керуватись такими ж короткозорими та егоїстичними критеріями економічної вигоди та військової потуги. Новим технологіям доведеться пройти набагато більше випробувань - екологічних, соціальних, економічних і стратегічних. Перш ніж дозволити технології формувати наші цілі, слід запровадити суспільний контроль за головними напрямками технологічного поступу, нові технології мають бути технологічно перевірені на можливі негативні наслідки.

  • нові технології мають бути:

    1. низькоенергетичними, працюючими на розосереджених, широкодоступних джерелах енергії;

    2. маломасштабними: виробленими радше для особистого та місцевого використання, ніж тільки для національних та світових ринків. Технологія не має бути великою, дорогою або комплексною, аби давати великий ефект.

    3. ресурсозберігаючими: ліквідовувати відходи в такий спосіб, щоб і головний, і побічний продукт кожної галузі був сировиною для наступної

  • прив'язка нових технологій до нової енергетичної бази підніме на абсолютно новий рівень усю нашу цивілізацію. Видозмінюючи техносферу, ми також революціонізуємо інфосферу.

• Інфосфера Третьої Хвилі:

  • кожен із нас створює в своїй черепній коробці розумову модель реальності: сукупність візуальних, слухових, сенсорних образів; "зв'язків", що визначають відношення на зразок слів "мати" й "дитина", що деякі з них прості, а інші - складні й умоглядні, на зразок думки, що "причиною інфляції є підвищення заробітної плати". Усі ці образи формуються сигналами або інформацією, яка доходить до нас із навколишнього середовища.

Дитина Першої Хвилі, виростаючи в селі, яке змінювалось дуже повільно, будувала свою модель реальності, користуючись образами, отриманими з дуже малої кількості джерел інформації - учителя, священника, керівника й, над усе, від сім'ї. І церква, і сім'я, і держава стверджували одне й те саме. Друга Хвиля значно збільшила кількість каналів, із яких індивід формував свою картину реальності. Тепер поряд із минулими, також і засоби масової інформації: газети, журнали, радіо, телебачення допомагали виробити стандарти поведінки, яких вимагала індустріальна система виробництва. Їхня потужність використовувалась в регіональних, етнічних, родових та лінгвістичних напрямках, щоб стандартизувати образи, які пливли в розумовому потоці суспільства.

• немасові засоби масової інформації: у 1970-х в США, коли багатотиражні газети і журнали великих міст занепали, одночасно зросла кількість міні-журналів, націлених на задоволення вузьких, особистих інтересів, регіональних чи місцевих ринків. Любителі авіації, підлітки, фермери західного регіону, жінки-спортсменки, любителі-водолази, пенсіонери, бізнесмени штату Кентуккі - усі вони мають свою власну пресу. Радіостанції також почали звертатися до спеціалізованих груп, а не до однієї неподільної масової аудиторії, як було досі. Є діапазон приватних частот, де на відміну від звичайного одностороннього радіомовлення, водії автомобілів можуть говорити між собою. Кабельне телебачення дозволяє обирати спеціалізовані телеканали за своїм смаком - від дошкільнят до лікарів, юристів або "лише дорослих".

• демасифікація засобів масової комунікації демасифікує також наші думки. В добу Другої Хвилі безперервне нагнітання засобами масової комунікації стандартизованої образності створило те, що критики називають "загальною думкою". Сьогодні погляди на все - від поп-музики до політики - стають менш загальними. Узгодженість розбивається вщент. На особистому рівні ми повністю оточені фрагментами образів, сумісними або не взаємопов'язаними. Замість довгої, зв'язної "низки" ідей, синтезованої для нас, нам усе частіше пропонують короткі, модульні образи інформації - реклами, команди, теорії, уривки новин, *отакі от конспекти :) *. Отже, Третя Хвиля змушує нас формувати свої власні "ланцюги" із матеріалу, яким стріляють нові засоби комунікації: замість того, щоб отримувати вже сформовану ментальну модель реальності, ми мусимо перевинаходити її заново. Це накладає на нас величезний тягар. Але й веде в напрямку до більшої індивідуальності.

• "інформаційне суспільство" - виникає через величезне зростання кількості інформації, якою ми обмінюємося одне з одним. Це відбувається тому, що чим різноманітнішими стають фрагменти нашої цивілізації, тим більший інформаційний обмін має відбуватися між її частинами, аби зберігти її цілість. Оскільки люди стають дедалі більш індивідуалізованими, нам потрібно все більше інформації - сигналів і натяків, щоб передбачити, як вони збираються поводитись у відношенні до нас.

• розумове середовище: створюється на основі як найширшого розповсюдження домашніх комп'ютерів та їх об'єднання в розгалужені мережі. На цій основі формуються "електронні спільноти" - групи людей з однаковими інтересами, які можуть спілкуватись на великих відстанях. Виникає питання: чи не зможе Великий Брат стежити за кожним нашим рухом, підключившись до цієї мережі? Відповідь Тоффлера: чи зможе Великий Брат стежити за кожним користувачем, якщо їх безліч, завдяки широкому розповсюдженню розуму в усьому навколишньому середовищі? Така децентралізація розуму радше послабить централізовану владу.

• суспільна пам'ять: спочатку людські групи мусили зберігати спільну пам'ять там, де й приватну, - в умах індивідів. Найстаріші люди у вигляді історії, міфу, фольклору та легенд передавали її своїм дітям через розмову, пісню, молитву або своїм прикладом. Обсяг суспільної пам'яті був обмежений. Цивілізація Другої Хвилі вивела її за колишні межі: розповсюдила масову письменність та систематичні ділові записи, побудувала тисячі бібліотек і музеїв. Збільшуючи місце зберігання нагромадженого знання, Друга Хвиля прискорила процеси суспільних перемін, народивши культуру, яка змінювалася й розвивалася швидше, ніж будь-яка з тих, що існували раніше. Цивілізація Третьої Хвилі дає змогу записувати свою діяльність до найменших подробиць.

• Виробництво Третьої Хвилі:

  • не може бути чистим прикладом "суспільства облуговування" або "інформаційної економіки": як зі стратегічних, так і з економічних причин багаті країни не можуть собі дозволити відмовитись взагалі від матеріального виробництва, просто їм для цього потрібна менша кількість робітників. Наявна тенденція: нині менш розвинені країни випускають товари масового виробництва, а більш високорозвинені країни здебільшого експортують товари, вироблені в одному екземплярі або невеликими партіями завдяки високій робочій кваліфікації та високим затратам на проведення досліджень: комп'ютери, спецобладнання, літаки, автоматизовані виробничі системи, зброю, фармацевтичну продукцію і т.д.

  • не масове: якщо суть виробництва Другої Хвилі полягала у великих партіях мільйонів одиниць стандартизованої продукції, то суть виробництва Третьої Хвилі - це невеликі партії продукції, почасти або повністю виготовленої за технічними умовами замовника. Напрям, у якому ми рухаємся: безперервне виробництво для індивідуального використання цілком за технічними умовами замовника. Т.ч. замовник безпосередньо буде включений у виробничий процес.

  • цілісне виробництво: тоді як виробництво Другої Хвилі було картезіанським, тобто продукція являла собою купу деталей, які слід було зібрати у кінцевий вироб, то виробництво Третьої Хвилі - цілісне. Наприклад: наручний годинник раніше складався з сотні рухомих деталей, нині ми маємо точніші й надійніші електронні годинники, які взагалі не мають рухомих частин. Крихітні мікропроцесори в дедалі більшій кількості видів продукції замінюють дуже багато звичайних компонентів. Проникаючи на молекулярний рівень, ми об'єднуємо все більшу кількість функцій у все меншу кількість деталей.

• Електронний котедж:

  • нова система виробництва може перемістити мільйони робочих місць із заводів та контор, куди їх занесла Друга Хвиля, туди, де вони були спочатку: в приватний дім. Це можливо тільки для певної частини білих комірців: тих, хто має справу не із речами, а з інформацією та маніпулюванням символами, що велика частина їхньої праці може виконуватися дома. Якщо це відбудеться, зміниться кожна суспільна інституція, від сім'ї до школи та корпорації.

  • вплив на сім'ю: спільна праця завжди була фактором, що об'єднував родину. Електроний котедж дасть змогу подружжям та їх дітям працювати разом, як один робочий осередок. Т.ч. дитина буде раніше прилучатися до світу праці, а сім'я візьме на себе деякі функції школи.

  • вплив на спільноту: праця вдома, якщо охопить значну частку населення, означатиме більшу стабільність спільноти, т.я. працівникам не треба буде кожного разу пересуватися при зміні роботи, достатньо буде лише підключитися до іншого комп'ютера. Сім'я більше уваги приділятиме життю своєї громади, місцевій політиці та участі в добровільних об'єднаннях.

  • вплив на навколишнє середовище: перенесення роботи або якоїсь її частини в домівку зменшить забруднення середовища, т.я. підключення до відновлюваних джерел енергії (сонце, вітер і т.д.) на маломасштабній основі усуває потребу в паливі, що спричиняє велике забруднення.

  • економічний вплив: групи тих, хто працює вдома повний робочий день почали б організовуватись у невеликі компанії, об'єднуватись у кооперативи. До децентралізації виробництва вдались би й корпорації, заохочуючи організацію менших робочих підрозділів.

  • психологічний вплив: замість світу опосередкованих людських відносин, із екраном комп'ютера між індивідом та рештою людства, як це уявлять собі автори науково-фантастичних оповідань, ми можемо постулювати світ, поділений на два види людських взаємин: один вид - реальні поглиблено-особисті взаємини з домашніми та сусідами, другий - взаємини опосередковані.

• Соціосфера Третьої Хвилі:

  • демасифіковане суспільство: сьогодні люди загострено усвідомлюють свою етнічну, релігійну, професійну, статеву, субкультурну та особисту відмінність. Групи, які в еру Другої Хвилі боролися за свою "інтеграцію" або "асиміляцію" в масове суспільство, тепер відмовляються зректися своєї відмінності: замість цього вони підкреслюють свої унікальні особливості.

  • розширена електронна сім'я: розпад сьогоднішньої стандартної ядерної сім'ї (чоловік-годувальник, дружина-кухарка та кілька дітей) є частиною загальної кризи індустріалізму, розпаду всіх інституцій, породжених Другою Хвилею. В цивілізації Третьої Хвилі протягом тривалого часу матимемо велике розмаїття сімейних структур, жодна форма не домінуватиме. У електроному котеджі діти не тільки спостерігатимуть за реальною роботою своїх батьків, а й, досягши певного віку, самі залучатимуться до неї. Це може стати єдиним реальним розв'язанням проблеми безробіття молоді. Можливо, це буде "розширена сім'я", що матиме чітко визначену мету, економічне підгрунтя і включатиме, наприклад, колег з роботи чоловіка або дружини чи сусідську дитину, що бажає опанувати професію. Можна передбачити юридичне оформлення такої сім'ї як малого підприємства.

  • освіта: як в бідних, так і у багатих країнах, Третя Хвиля сьогодні кидає виклик уявленню Другої Хвилі про те, що освіта обов'язково має надаватись у класній кімнаті. Сьогодні нам треба поєднувати навчання з працею, політичною боротьбою, громадянською службою й навіть грою. Освіта ери Третьої Хвилі приділятиме увагу вивченню повсякденного життя - як розподіляти свій час, як витрачати свої гроші, де шукати тієї чи іншої допомоги в нашому складному суспільстві?

  • яка буде головна інституція цивілізації Третьої Хвилі:

1. деякі вчені висунули припущення, що зі зростанням важливості інформації університет замінить завод як головна інституція завтрашнього дня. Тоффлер вважає: ця думка, що належить майже виключно академікам, є не більше як професорські фантазії.

2. керівники ТНК, "менеджери інформації", вчені з лабораторій індустріальних досліджень - усі вони розглядають свої робочі місця як центр нової цивілізації.

3. aле Тоффлер вважає інакше: центром майбутнього суспільства буде домівка - електронний котедж, де працюватимуть більшість тих, хто має справу не з фізичними матеріалами, а маніпулює символами та інформацією. І все ж, малоймовірно, що будь-яка інституція - навіть домівка - відіграватиме центральну роль, яку відігравали кафедральний собор в суспільствах Першої Хвилі чи завод у суспільстві Другої Хвилі. Суспільство Третьої Хвилі, найімовірніше, будуватиметься радше навколо мережі, ніж ієрархії нових інституцій.