Необхідність впровадження стандартів iso 14000 в Україні

Отримання сертифікації в системі ISO 14000 може виявитися необхідним для українських підприємств, що працюють або планують збут продукції на зовнішніх ринках. Оскільки в даний момент національна інфраструктура сертифікації знаходиться на початковій стадії розвитку, то такі підприємства схильні запрошувати іноземних аудиторів. Але зарубіжні аудитори часто незнайомі з вимогами українського екологічного законодавства.

Тому в найближчому майбутньому представляється доцільним зробити наступні кроки:

- популяризація ISO 14000, в тому числі через публікацію тексту стандартів;

- популяризація основних принципів екологічного аудиту промислових підприємств;

- підготовка фахівців-аудиторів;

- розвиток нормативної бази з екологічного аудиту;

- впровадження національної системи екологічної сертифікації та маркування продукції, а в якості першого кроку - офіційне визнання певних систем екологічного маркування імпортної продукції.

Проблеми з прийняттям стандартів iso 14000

Якщо компанії, що працюють в області екологічного аудиту та консалтингу одностайно вітали прийняття стандартів ISO 14000, то реакція інших зацікавлених сторін була не настільки однозначною. З приводу ISO 14000 ведуться гострі дискусії за участю ділових кіл, державних органів і громадських організацій

1. З одного боку, сертифікація на відповідність ISO 14000 створює єдину основу для порівняння екологічної політики компаній з різних країн на міжнародному рівні. З іншого боку, висловлюються побоювання, що стандарти створюють сприятливі умови для "експорту забруднень" - перенесення шкідливих виробництв в країни, що розвиваються. Компанія може бути сертифікована в країні, що розвивається, відповідаючи набагато м'якшим національним нормативам. Сертифікацію в цих країнах може полегшити позитивне ставлення до іноземних інвесторів, а також розвинена корупції.

2. Прихильники ISO 14000 вважають важливим таку особливість стандарту, як гнучкість - організація сама ставить для себе мету в галузі охорони навколишнього середовища. Більше того, з їхньої точки зору, наслідком положень про "постійне поліпшення" є те, що компанія, яка вже відповідає національним стандартам, повинна продовжувати удосконалювати свою систему екологічного менеджменту і скорочувати забруднення. Але опоненти вважають, що ця гнучкість умовна - підприємство-забруднювач може, знижуючи свої викиди на мізерну величину, тим не менше, формально відповідати вимогам стандарту. Іноді висловлюється думка, що ISO 14000 з його повною відсутністю кількісних вимог взагалі не може вважатися стандартом.

3. Предметом полеміки є співвідношення ISO 14000 з національною нормативною базою. Деякі консервативні політики в США вважають, що ISO з його системою добровільної сертифікації повинен стати єдиним інструментом екологічного регулювання і на національному рівні, прийшовши на зміну "командним" методів регулювання. Так, голова Департаменту охорони навколишнього середовища штату Пенсільванія заявив, що "компанія, що одержала сертифікацію ISO 14000, не повинна більше стикатися з регулюючими органами". Ця заява викликало хвилю обурення серед екологічної громадськості штату, і через деякий час Департамент був змушений виступити з офіційною заявою про те, що він розглядає ISO 14000 як доповнення до існуючих методів регулювання.

4. Ще однією темою для дискусій є міра відкритості підприємства, яке сертифіковане за стандартом. Згідно з ISO 14001, екологічна політика організації повинна бути доступна громадськості, а цілі і завдання організації ставляться з урахуванням думок "зацікавлених сторін". З іншого боку, наголошується, що екологічна політика, будучи єдиним документом, доступним громадськості, носить досить загальний характер. Висловлюються також пропозиції передбачити у стандартах ті чи інші механізми громадської участі в прийнятті екологічно значущих рішень. З цією метою, наприклад, американські неурядові організації ECOLOGIA і Green Seal беруть участь у розробці документа ISO 14031 ("Керівництво з оцінки екологічних аспектів діяльності").