Поняття об’єкта складу злочину, його значення для визначення характеру суспільної небезпеки діяння. Класифікація об’єктів.

Поняття злочину необхідно відрізняти від поняття складу зло­чину. Вони співвідносяться між собою як антисуспільне явище, котре вносить певні деструктивні зміни в суспільні відносини (злочин), та юридична конструкція встановлює відповідальність за злочин і закріплює її на рівні норм Особливої частини КК. Отже, склад злочину потрібно розглядати як сукупність за­кріплених у нормах законодавства про кримінальну відповіда­льність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), які ви­значають суспільно небезпечне діяння як злочинне. Об'єкт злочину — надзвичайно важливий, хоч і юридично рівноправний, рівнозначний, обов'язковий елемент складу будь-якого кримінально протиправного і суспільно небезпеч­ного діяння.

В юридичній літературі об'єкти злочинів поділяються (класифікуються) по вертикалі, як правило, на три групи: загальний об'єкт; родовий (іноді його називають груповим, або спеціальним); безпосередній (у деяких джерелах - видовий).

Загальним об'єктом вважалася вся сукупність суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом (конституційний лад, економічна система, громадська безпека, правопорядок у цілому тощо). Однак практично вся сукупність суспільних відносин не може бути об'єктом як елемент складу злочину. Це, по суті, об'єкт кримінально-правової охорони, який не слід ототожнювати з поняттям об'єкта злочину. Отже, відсутні підстави для включення так званого загального об'єкта до вертикальної класифікації об'єктів злочинів. Ця класифікація, на нашу думку, включає лише два види об'єктів - родовий та безпосередній.

Під родовим об'єктом злочину слід розуміти соціальні цінності, на які посягає певна група злочинів. Родовий об'єкт відображає характер суспільної небезпечності певної групи злочинів, завдяки чому використовується як критерій об'єднання окремих складів злочинів у групи і подальше розміщення таких груп в Особливій частині КК. За таким принципом побудована вся система Особливої частини, за винятком двох глав: XVII "Злочини у сфері службової діяльності" і XIX "Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)", конструкція яких побудована насамперед з урахуванням суб'єкта злочину та родового об'єкта.

Родовий об'єкт злочинів найчастіше зазначається у назві глави Особливої частини КК. Наприклад, главу XVIII названо "Злочини проти правосуддя". Родовим об'єктом тут виступають саме ці соціальні цінності, тобто такий стан суспільних відносин, який забезпечує впорядковані відповідно до чинного законодавства відносини у сфері здійснення правосуддя. Іноді родовий об'єкт злочину вказано в самій нормі кримінального злочину. Так, у ч. 1 ст. 401 як родовий об'єкт військових злочинів зазначений порядок несення або проходження військової служби.

Якщо родовий об'єкт злочину дає можливість встановити групову належність конкретного діяння, індивідуальні його ознаки визначаються безпосереднім об'єктом посягання. Під безпосереднім об'єктом слід розуміти соціальні цінності, на які посягає конкретна злочинна дія або бездіяльність. Від об'єкта як елементу складу злочину безпосередній об'єкт відрізняється тим, що його компонентами є лише суб'єкти та блага. Предмет злочину не входить у безпосередній об'єкт і утворює окремий клас ознак.

Із родовим безпосередній об'єкт найчастіше співвідноситься як частка та ціле. Але іноді вони збігаються за обсягом. Так, і родовим, і безпосереднім об'єктом вбивства є життя людини. У певних випадках кілька злочинів мають один безпосередній об'єкт. Наприклад, безпосереднім об'єктом розкрадань чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати є відносини власності; об'єктом злочинів, передбачених статтями 121, 122, 125 - здоров'я людини.

По горизонталі безпосередні об'єкти можна поділити на основні та додаткові, наприклад, основним об'єктом розбою є право власності, а додатковим - життя та здоров'я особи. Деякі вчені вважають за необхідне виділяти, крім основних і додаткових, так звані факультативні об'єкти. Проте ознаки складу конкретного злочину не можуть бути факультативними, вони завжди обов'язкові. Та обставина, що те чи інше конкретне злочинне діяння разом з основним або додатковим об'єктом іноді посягає на якісь інші соціальні блага, не може слугувати підставою для визнання цих благ об'єктом злочину, оскільки вони не відображають специфіку складу злочину і не впливають на його кваліфікацію.