3. Сценічна мотивація,сценічна віра.

Сценічне виправдання — це таке пояснення, таке моти­вування, яке, поперше, цілком відповідає тому образові, що його грає актор, а, подруге, є до кінця переконли­вим для самого актора.

Якщо актор не знає, чому він гак, а не інакше ста­виться до партнера, якщо він не знає, чому він у даний момент виходить на сцену, і т. д., тобто якщо для нього щонебудь залишилось невиправданим—він творчо грати не може. Відсутність виправдання найдрібнішого факта може бути перешкодою для творчого стану.

Отже, Основознавець у цьому переконливий – сценічні виправдання.

Сценічна віра. Глядач повинен вірити тому, в що вірить актор. Сценічна віра народжується через переконливе пояснення і мотивування що відбувається — тобто через виправдання (по Станіславському). Виправдати — означає пояснити, мотивувати. Виправдання відбувається за допомогою фантазії.

7.

1. Станіславський

Театра́льне мисте́цтво— вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою сценічної дії акторів перед глядачами.

Театральне мистецтво є синтетичним за своєю природою. Його твори містять у собі практично всі інші мистецтва: літературу, музику, образотворче мистецтво, хореографію й ін.; а також використають численні досягнення найрізноманітніших наук й областей техніки.

Характерною особливістю театрального мистецтва є його неповторність у часі: кожен спектакль існує тільки в момент його відтворення. Якщо виконавське мистецтво з розвитком техніки аудіозапису одержало можливість фіксації й подальшого багаторазового відтворення, ідентичного первісному, то адекватний відеозапис театрального спектаклю в принципі неможливий: дія нерідко розгортається одномоментно в різних частинах сцени, що надає об'єм дії, що відбувається й формує гаму тонів і півтонів сценічної атмосфери. При великих планах зйомки нюанси загального сценічного життя залишаються за кадром; загальні ж плани занадто дрібні й не можуть передати всіх деталей.

Головним носієм театральної дії є актор, у творчості якого втілена суть театру: здатність захоплювати глядачів художнім видовищем безпосередньо, що протікає в них на очах життя, творчим процесом її втілення. Акторський образ створюється на основі п'єси і її тлумачення режисером — постановником спектаклю. Проте актор залишається самостійним художником, здатним лише йому одному доступними засобами відтворити на сцені живий людський образ, передати складність і багатство людської психології.

Для правильної побудови сценічного виступу потрібно визначити особливості особистості виконавця. Виховання виконавських якостей насамперед має на увазі турботу про ефективність діяльності виконавця, яка в свою чергу ставить завдання психологічної підготовки виконавця до виступу на сцені. Проблема адекватної поведінки на сцені породжена безпосередній виконавської практикою.Вона включена багатьма методистами в свої роботи про виховання музиканта. І сьогодні ця проблема, як і раніше актуальна і значима для безлічі виконавців на різних інструментах, педагогів, учнів, тому що саме психологічні підходи до її вирішення недостатньо розроблені і не систематизовані. Багато фактів з історії виконавської майстерності підтверджують, що навіть самий досвідчений музикант не застрахований від провалу на сцені, якщо він не готовий до виконання. Рівень підготовки виконавця залежить не тільки від його минулого досвіду або майстерності, а й від того, що відбувається з суб'єктом до початку виконання, від його способу реагування на сценічну ситуацію, яка завжди залишається підвищеним стресогенним чинником. Зараз багато виконавців потребують корекції неправильного сценічної поведінки. Такі симптоми, як тряска рук, губ, тремтіння колін, відмова голосу або слуху, нездатність зосередитися на виконанні твори, просто боязнь виходити на сцену, є основними проявами синдрому сценічного хвилювання. Всі вони вимагають серйозного підходу, аналізу проявів цих неприємних явищ, корекції або заміни такої поведінки на сцені більш придатними і адекватними статусу артиста і ситуації типами.

Система Станіславського являє собою науково обґрунтовану теорію сценічного мистецтва, метода акторської техніки. Система Станіславського відкрила шлях до створення вистави як єдиного художнього цілого, шлях до виховання справжнього художника - актора і режисера.

Система К.С. Станіславського допомагає оволодіти тайними акторської майстерності, збагачує актора новими принципами артистичної техніки, без яких до глядача не дійдуть ні тема п'єси, ні її образний зміст.

 Найголовніша вимога Станіславського до актора - вимога органічного народження образу на сцені, яке він називав мистецтвом переживання.  Актор повинен не уявляти образ, а „стати образом”, його переживання, почуття, думки зробити своїми власними.   Граючи виставу актор не механічно повторює знайдене ним в процесі роботи над виставою, а як би заново перед очима глядача відтворює творчій процес народження образу. 

Перший розділ системи Станіславського присвячений проблемі  роботі актора над  собою

В другому розділі системи, говорячи про принципи роботи над роллю, Станіславський визначає шляхи і засоби створення правдивого, повного життя характеру. 

 Метод роботи режисера в творчій системі Станіславського отримав назву методу   фізичних   дій, мета якого - допомагати артисту перевтілитися в образ, жити на сцені справжнім життям зображуваної особи.

Принципи системи Станіславського наступні: Принцип життєвої правди — перший принцип системи, який є основним принципом будь-якого реалістичного мистецтва. Це основа основ всієї системи. Але для мистецтва необхідний художній відбір. Що ж є критерієм відбору? Звідси витікає другий принцип. Принцип надзадачі — то, ради чого художник хоче упровадити свою ідею в свідомість людей, то, до чого він прагне у результаті. Мрія, мета, бажання. Ідейність творчості, ідейна активність. Надзадача — це мета твору. Правильно використовуючи надзадачу, художник не помилиться у виборі технічних прийомів і виразних засобів. Принцип активності дії — не зображати образи і пристрасті, а діяти в образах і пристрастях. Станіславський вважав, що хто не зрозумів цього принципу, той не зрозумів систему і метод в цілому. Всі методологічні і технологічні вказівки Станіславського мають одну мету — розбудити природну людську природу актора для органічної творчості в відповідності з надзадачею. Принцип органічності (природності) витікає з попереднього принципу. У творчості не може бути нічого штучного і механічного, все повинно підкорятися вимогам органічності. Принцип перевтілення — кінцевий етап творчого процесу — створення сценічного образу через органічне творче перевтілення