Фіксація мінного поля

Фіксація мінних полів з використанням приладу ПФМ заключається в засічці кутових точок контуру мінного поля і орієнтирів із двох точок бази АВ шляхом виміру азимутів і горизонтальних кутів з наступним рішенням трикутників засічки по відомій стороні (базі) і двом кутам.

Для фіксації мінних полів із приладом ПФМ необхідно:

• розбити на місцевості і точно виміряти базу АВ;

• установити 14 ліхтарів (удень - віхи) у кутах контуру мінного поля і орієнтирів;

• виміряти азимути і горизонтальні кути з крайніх точок А й В бази на кутові точки контуру мінного поля (1, 2, 3, 4) і орієнтири;

• розрахувати відстань від точок А й В бази до точок контуру мінного поля й орієнтирів, шляхом рішення трикутників засічки;

• визначити азимути границь контуру мінного поля;

• використовуючи отримані дані, скласти схему прив’язки мінного поля.

Для виміру бази довжиною 100 м необхідно:

• встановити в точці А бази репер і 14 ліхтар, зорієнтувавши його за напрямком бази;

• закріпити один кінець троса до стійки 14 ліхтаря (удень до репера) і розтягти трос у заданому напрямку бази;

• закріпити другий кінець троса стійкою 14 ліхтаря в точці В бази;

• установити 14 ліхтар на стійку, направивши його на точку А бази.

Вимір азимутів і горизонтальних кутів

Для виміру азимутів і горизонтальних кутів необхідно:

• включити високовольтний блок і навести електронно-оптичну насадку на 14 ліхтар, що позначає точку В бази;

• встановити нульову поділку кутомірного кільця під риску з індексом «V», для чого, натиснувши однією рукою гальмівну клавішу, іншою рукою обертати кутомірне кільце;

• встановити нульову поділку кутомірного барабану проти риски з індексом «Y», для чого натиснути гальмівну кнопку барабана і обертати його, підтримуючи пальцями за маховик;

• перевірити наведення перехрестя електронно-оптичної насадки на 14 ліхтар, встановлений у крапці В бази;

• зняти відлік азимута по бусольному кільцю і барабану (чорні поділки) і записати його в правий верхній кут картки фіксації (додаток 1);

• наводячи почергово перехрестя електронно-оптичної насадки на 14 ліхтарі, встановлені біля орієнтирів і в кутових точках контуру мінного поля, визначити на них азимути і горизонтальні кути з точки А бази;

• перенести прилад ПФМ у точку В бази, зорієнтувати бусоль по магнітній стрілці (якщо бусоль зорієнтовано правильно, то при візуванні на крапку А на кутомірному кільці і барабані повинний бути відлік 30-00 з розбіжністю, що не перевищує (±0-02) і провести виміри азимутів і горизонтальних кутів на точки контуру мінного поля й орієнтири).

Запис результатів виміру провадиться в картку фіксації мінного поля.

Графи 2 — 4 картки фіксації заповнюються в процесі вимірів у польових умовах.

Графи 5 — 12 заповнюються при обробці результатів вимірів, коли обчислюються відстані до точок контуру мінного поля й орієнтирів.

В графу 13 картки фіксації записується величина поправки бусолі, узята з паспорта. При обробці даних значення виміряних магнітних азимутів змінюються на величину поправки; позитивна поправка віднімається з величини азимута, негативна додається.

Визначення відстані до орієнтирів і кутових точок контуру мінного поля проводиться аналітичним чи графічним методом.

Точність результатів, отриманих аналітичним методом, вище отриманих графічним методом.

Перевага графічного методу – наочність і порівняно велика швидкість визначення відстаней.

Для визначення відстаней аналітичним методом необхідно:

• взяти з графи 4 картки фіксації значення кутів, виміряних з точки А, і переписати в графу 5;

• з величини 60-00 відняти значення кутів, виміряних з точки В бази, і отримані результати записати в графу 6;

• значення кутів із граф 5 і 6 скласти і суму записати в графу 7;

• взяти з таблиці синусів кутів, прикладеної до комплекту (додаток 2) значення синусів кутів, зазначених у графах 5, 6, 7, і записати їх у графи 8, 9, 10; при знаходженні синусів кутів, менших 15-00, величина більших поділок кутоміра береться по верхній горизонтальній графі таблиці синусів, величина малих поділок – по лівій вертикальній графі; при знаходженні синусів кутів від 15-00 до 30-00 величина більших поділок береться по нижній горизонтальній графі, малих по правій вертикальній графі; якщо кут перевищує 30-00, варто відняти з нього кут 30-00 і знайти синус різниці;

• значення синусів кутів В (із графи 9) розділити на значення синусів кутів М (графа 10), результати розподілу помножити на величину бази (у м) і отриманих чисел записати в графу 11; результати, записані в графі 11, є відстані від точки А бази до кутів контуру мінного поля і орієнтирів;

• значення синусів кутів А (із графи 8) розділити на значення синусів М (із графи 10); результати розподілу помножити на величину бази (у м) і отримані числа записати в графу 12; результати, записані в графі 12, є відстані від точки В бази до кутів контуру мінного поля і орієнтирів