4. Взяття сечі.

Дослідженню підлягає середня порція вільно випущеної мочи, взятої в кількості 3-5 мл стерильний посуд після ретельного туалету зовнішніх статевих органів.

Мікроби, що знаходяться у сечі швидко розмножуються при кімнатній температурі, що може дати хибні результати при визначенні ступеня бактеріурії. В зв'язку з цим, від моменту взяття проби сечі до поетку її дослідження в лабораторії повинно минати не більш 1-2 годин при зберіганні при кімнатній температурі і не більш доби при зберіганні в холодильнику.

5. Взяття виділень дихальних шляхів (виділень зіву і носу, харкотиння, вміст бронхів, ексудати, резецировані тканини).

Матеріал збирають з дотриманням правил асептики в стерильні баночки або пробірки і доставляють в лабораторію. Зберігання матеріалу сприяє розмноженню сапрофітної мікрофлори, що спотворює результати аналізу. Тому інтервал між взяттям проби і посівом не повинен перевищувати 1-2 години.

Харкотиння. Перед збором ранкової мокроти хворий чистить зуби і полоще рота кип‘яченою водою.

Вміст бронхів одержують при бронхоскопії. При цьому не рекомендується вводити більш 5 мл фізіологічного розчину з наступним його відсмоктуванням в стерильну пробірку.

Пунктат інфільтрату або абсцесу легенів одержують за допомогою трансторакальної пункції.

З ротової порожнини матеріал беруть натще або через 2 години після їжі стерильним ватним тампоном зі слизової оболонки на уражених дільницях.

З носовий порожнини матеріал забирають сухим стерильним ватним тампоном. Котрий вводять вглиб порожнини носу. Матеріал з носоглотки беруть стерильним задньоглоточним тампоном, який обережно вводять через ніс в носоглотку.

При підозрі на клебсієли досліджують матеріал з носоглотки і обох половин носової порожнини.

6. Взяття виділень відкритих інфікованих ран робить лікар, що лікує при дотриманні правив асептики. Шкіру навколо рани обробити спиртом. Некротичні маси і гній видаляють стерильною серветкою. Взяття матеріалу двома стерильними ватними тампонами роблять круговими обертальними рухами від центру поверхні рани до краю. Один тампон використовують для мікроскопії, інший - для посіву. Дослідження - не більш ніж через 1 годину. Зберігання в холодильнику припустимо не більш 2-х годин.

7. Взяття виділень очей робить лікар-окуліст в розпал запального процесу. За 5-6 годин до дослідження скасовуються всі медикаменти і процедури. Виділення з кон’юнктиви беруть простерилізованою петлею або скляною паличкою. При рясних гнійних виділеннях використовують стерильні ватні тампони, якими беруть гній з внутрішньої поверхні нижньої вії рухом до носу.

Матеріал з роговиці беруть після обезболювання петлею або вологим тампоном в кабінеті лікаря, готують мазок на обезжиреному предметному склі (його висушують, обводять границі мазка з зворотної сторони скла) і роблять посів на сироваточний бульйон і тіогликолевий бульйон (для анаеробів). Мазки і посіви доставляють в лабораторію.

8. Взяття матеріалу з вуха. При поразці зовнішнього вуха проводять обробку шкіри 70% спиртом з наступним промиванням фізіологічним розчином. Після цього виділення з осередку збирають на стерильний ватний тампон.

При поразці середнього і внутрішнього вуха досліджують пунктати і матеріал, отриманий під час оперативних втручань, зібраний в стерильний посуд.

9. Взяття матеріалу при гінекологічних захворюваннях проводить лікар акушер-гінеколог при підозрі на інфекційну природу процесу (до проведення мануального дослідження). Виділення з вульви і піхви беруть стерильним ватним тампоном. При запаленні бартолінієвих залоз роблять їх пункцію. При заборі матеріалу з шийки матки і порожнини матки піхвову частину матки обробляють ватним тампоном, змоченим стерильним фізіологічним розчином. З цервікального каналу матеріал беруть тонким ватним тампоном, з матки - спеціальним інструментом (шприц-аспіратор).

При запальному процесі в придатках матки отримання матеріалу з осередку інфекції (гній, ексудат) можливо при оперативному втручанні або при діагностичній пункції через піхвовий звід. При підозрі на анаеробну інфекцію посів повинен бути виконаний відразу після взяття матеріалу шляхом поміщення тампона в пробірку в тіогліколевим напіврідким агаром.

Паралельно лікар-гінеколог готує мазки для мікроскопії, використовуючи тампони, гінекологічний інструмент. Мазок висушується при кімнатній температурі, покривається чистим предметним склом або поміщається в чашку Петрі (щоб не пошкодити клітини) і відправляється в лабораторію. Досліджують відразу після взяття. Зберігання в холодильнику не більш 2-х годин.

10. Взяття матеріалу при аутопсії для отримання вірогідного результату повинно проводиться лікарем не пізнє 12 годин після смерті хворого з дотриманням правив асептики.

Проби крові одержують з лівого шлуночка серця шприцом або пастерівською піпеткою.

Пункцію і біопсію проводять після обробки дільниці ,що досліджується 3% перекисом водню і наступного видалення антисептика стерильним фізіологічним розчином. З дотриманням правив асептики 2-3 шматочка органів або тканин (0.5-1 см) поміщають для транспортування в стерильні чашки Петрі або в пробірки.

Гній з порожнин, ліквор відсмоктується шприцом в кількості 1-5 мл в стерильні пробірки. Поверхні секрети збираються на бактеріологічний тампон.

Матеріал, взятий від трупу хворого з гнійно-запальної патологією викликаною умовно-патогенною мікрофлорою, доставляється в лабораторію протягом 1 години. В направленні додатково вказують дату і час смерті.