Промисловість

Промисловість - провідна галузь народного господарства, яка тісно пов’язана з науково-технічним прогресом і має вирішальний вплив на рівень розвитку продуктивних сил суспільства; сукупність підприємств на яких виробляють знаряддя праці та іншу продукцію для самої промисловості та інших галузей народного господарства, а також видобувають сировину і паливо, виробляють енергію, заготовляють ліс, обробляють і переробляють продукцію, одержану в промисловому або сільськогосподарському виробництві.

В Україні в промисловості створюється основна частина національного прибутку і валового суспільного продукту.

Промисловість поділяють на дві групи: виробництво засобів виробництва ("А") і виробництво предметів споживання ("В"). За характером виробництва і предметами праці промисловість поділяють на добувну і обробну.

До видобувної індустрії входить група галузей, що займаються видобутком і заготівлею різних видів сировини і палива із надр землі, з вод і лісів. Серед них гірничовидобувна, рибальство, мисливство, лісозаготівля тощо. Під обробною промисловістю розуміють сукупність галузей, що зайняті обробкою або переробкою сировини і напівфабрикатів. Найважливіші галузі обробної індустрії: машинобудування, чорна і кольорова металургія, хімічна промисловість тощо. Співвідношення між цими двома групами галузей характеризують в значній мірі рівень розвитку країни. Чим більше обробна промисловість перевищує добувну, тим, як правило, вищий рівень розвитку національного комплексу.

Сукупність галузей промисловості, які виробляють переважно засоби виробництва, тобто знаряддя праці (машини, обладнання тощо) і предмети праці (сировину, паливо та інше) називають важкою індустрією. До неї належать паливно-енергетичний, машинобудівний, хіміко-індустріальний та лісопромисловий комплекси, а також промисловість будівельних матеріалів. Тобто належать сюди галузі обробної та видобувної промисловості. Легку і харчову галузі промисловості у сукупності розглядають як легку індустрію, тобто ту, що виробляє предмети народного споживання (тканини, одяг, продукти харчування тощо).

Деякі галузі важкої промисловості виробляють також предмети для задоволення безпосередніх потреб населення (легкові автомобілі, телевізори, меблі, зошити тощо), а підприємства легкої індустрії дають технічну шкіру, тканини тощо, які є засобами виробництва.

На розвиток промисловості має сприятливий вплив географічне положення, трудовий потенціал багатомільйонного населення, унікальні родовища мінеральної сировини і палива, сільськогосподарські та інші ресурси. Це зумовлює можливості поєднання великомасштабного виробництва важкої індустрії з розвинутими легкою і харчовою промисловостями.

Загальною проблемою розвитку промисловості України залишається потреба поліпшення структури промислового виробництва: зменшення частки виробництва групи ”А” і збільшення обсягів, а також асортименту та якості виробництва товарів народного споживання; зменшення частки ресурсо- і енергоємних виробництв; впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і подальший розвиток наукоємних, відносно трудомістких галузей промисловості (машинобудування, особливо електронної, приладобудування тощо); впровадження екологічно безпечних технологій та обладнання.

Необхідна також поглиблена інтенсифікація виробництва на всіх рівнях. Впровадження “високих технологій” потрібне як у старих, традиційних галузях (паливно-енергетичному комплексі, чорній металургії, хімічній промисловості, важкому машинобудуванні тощо), так і в принципово нових галузях. Це потребує поширення обміну досягненнями “ноу-хау” з високорозвиненими країнами світу, впровадження досвіду військово-промислового комплексу України. Поліпшення якості кінцевої продукції, доведення її до світових стандартів – це головна умова виходу промисловості України на світовий ринок.

До факторів які обмежують розвиток промисловості належать складна демографічна ситуація; негативне екологічне і соціальне становище у великих містах і промислових районах; дефіцит паливно-енергетичних, водних лісових ресурсів, руд кольорових металів та деяких інших видів сировини; зменшення інвестицій на нове будівництво і реконструкцію старих підприємств.