Тема 5. Початок книгодрукування у світі

Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер:

- нанесення на матеріал методом тиснення виготовлених рельєфним способом певних знаків, фрагментів картинного чи текстового зображення (давньогрецькі штампи, циліндричні печатки Месопотамії, Фестський диск тощо);

- метод набиття на матеріал різноманітних елементів письма чи рисунків: вибійка тканини була винайдена, можливо, у перших століттях н. е. в Китаї; загалом широке розповсюдження технології виготовлення вибійки в Європі датується ХІІ – ХІІІ ст.;

- своєрідне “друкування” в Ассирії у І тис. до н. е. – тиражування царських наказів: на глиняній табличці вирізьблювали опуклі клинописні рядки у дзеркальному відображенні, обпалювали, а потім видавлювали нею на м’яких глиняних табличках ідентичні тексти;

- ксилографія (дереворити) (гр. “ксилон” і “графе” – писати на зрубаному дереві) – спосіб отримання відбитків за допомогою дерев’яної дошки, на якій у дзеркальному рельєфному зображенні вирізані пробільні елементи. Спершу форми робилися з кам’яних брил, згодом із дерев’яних дощечок (ІІ – VІ ст. у Китаї). В Європі ксилографія розповсюдилася в добу середньовіччя, можливо, внаслідок хрестових походів у Сирію, Палестину та Північну Африку (кінець ХІ – ХІІІ ст.). Ксилографія прискорила процес створення копій ідентичного змісту, та мала недоліки – тривка й копітка робота вирізування, неможливість використання для іншої сторінки, нерентабельність для невеликих накладів, зношуваність дерев’яних форм;

- гравюра на металі, яку використовували золотарі для виготовлення та оздоблення різноманітних виробів із металу, а також для прикрашання технікою черні поверхні металевих пластин (нієло);

- поява паперу.

Винахідники друкарства. Перші спроби застосування рухомих літер були зроблені в 40 – 50-х роках ХІ ст. китайцем Бі Шеном. Такий ранній розвиток друкарської справи обумовлений винайденням паперу в І ст. та запровадженням буддизму. Китайські глиняні ієрогліфи Бі Шен складав у текстову форму, з якої робив відбитки. Ця практика тривала недовго через крихкий матеріал, специфіку китайської мови, невеликий попит на книги у зв’язку із недостатньою кількістю грамотних людей у країні.

У ХІІІ ст. у видавничу практику запровадили дерев’яні ієрогліфи в Китаї, на початку ХV ст. – бронзові в Кореї, пізніше в інших східних азійських країнах. Та лише європейці змогли довести до досконалості ці ідеї: розбірний шрифт використовували голландець Лауренс Янсзон Костер у 1440 р. у м. Гарлем, Йоган Гутенберг у 1448 (1450) р. у Страсбурзі (Майнці). Останнього вважають першодрукарем у світі.

Книгодрукування утвердилося ще за життя Й. Гутенберга, потім через німецькі міста поширилося в Італії, а з 1470-х років з’явилося у Франції, Англії, Нідерландах, Польщі. До 1480 р. воно стало основою книжкової справи для більшої частини Західної Європи. До кінця 1500 р. в Європі налічувалося 1 100 друкарень, котрі видавали книжки накладами 400 – 500 примірників (деякі доходили до 1 000). Справа ускладнювалася тим, що друкарі не мали свого окремого цеху, а отже, й підтримки.

В Америці початок друкарства датується 1628 р., коли слюсар Стівен Бей, прибувши до Массачусетса, виготовив так званий Кембріджський прес, на якому через 10 р. було видруковано “Клятву вільної людини”, а згодом – повну “Книгу Псалмів”.

Швидке розповсюдження друкарства було зумовлене:

- потребами освіти, науки, торгівлі, адміністрації;

- реформуванням церкви, необхідністю забезпечувати її канонічними уніфікованими книгами;

- достатнім матеріально-технічним рівнем розвитку;

- творчою активністю людини.

Незважаючи на незаперечні переваги друкування книжок, у друкарства були свої противники:

1) релігійні кола: представники церкви спершу визнавали друк “божественною майстерністю”, але, коли стало неможливо контролювати зміст друкованої релігійної літератури, з появою нових жанрів (полемічна література, памфлети, друковані апокрифи) вони спробували обмежити діяльність друкарів. У ХV ст. з’явилася попередня цензура, з ХVІ ст. порушники обмежень відлучалися від церкви. У 1559 р. вийшов перший універсальний “Індекс заборонених книг”, проти якого виступали видавці й продавці книжок, члени уряду. “Індекс” із певними змінами видавали декілька разів, що призвело до загального занепаду й культурної ізоляції. Щоправда, протестантам “Індекс” допомагав визначити, які тексти викликають найбільший інтерес, а деякі з друків збереглися саме завдяки тому, що опинилася в так званому “пеклі” – особливому місці в багатьох церковних бібліотеках. 1917 р. Конгрегація Індексу була розформована, а 1966 р. “Індекс” утратив силу закону, котрий накладав цензуру;

2) світська влада (неможливість контролювати);

3) творці й прихильники рукописної книги (через побоювання втратити потенційних споживачів).

Питання для самоконтролю

1. Наведіть приклади спроб робити відбитки текстів та рисунків до появи рухомих літер.

2. Що таке ксилографія?

3. Розкрийте причини швидкого розповсюдження друкарства у світі.

4. Назвіть чинники, що стримували розвиток книгодрукарства.