Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кримінальний кодекс України Науково-практичний...doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
19.11.2019
Размер:
5.9 Mб
Скачать

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або чле­ном виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням вла­ди або службового становища, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вплинули на результати голосування або виборів, —

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Конституція України у ст. 38 передбачає право кожного громадянина України брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнсько­му та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування.

2. Організація і порядок проведення виборів на території України визна­чається згідно із законами: «Про вибори народних депутатів України» від 18 жовтня 2001 р. (ВВР. - 2001. - № 51-52. - Ст. 265), «Про всеук­раїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 33. — Ст. 443), «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищ­них, міських голів» від 14 січня 1998 р. (ВВР. - 1998. - № 3-4. - Ст. 15), «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р. (ВВР. — 1999. — № 14. - Ст. 81).

3. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він завдає шкоду виборчим правам (право обирати або право бути обраним) громадян України, а також праву громадян вести передвиборну агітацію.

4. Потерпілими від даного злочину можуть бути виборці, кандидати на ви­борні посади, а також особи, які забезпечують реалізацію виборчих прав гро­мадян, наприклад, члени виборчих комісій, довірені особи кандидатів тощо.

5. Об'єктивна сторона злочину виражається в двох самостійних діях:

1) у перешкоджанні вільному здійсненню громадянином права обирати і бу­ти обраним; і 2) у перешкоджанні здійсненню права вести передвиборну агітацію.

6. Перешкоджання як протидія полягає в активному впливі на волю осо­би, з метою примусити її відмовитися від участі у виборах, або змінити зміст свого волевиявлення, або відмовитись від проведення передвиборної агітації тощо. Така протидія може мати місце як під час голосування, так і в період усієї виборчої кампанії. Перешкоджання може виявитись, наприклад, у позбавленні виборця можливості бути включеним до списку виборців, при­мушуванні виборця поставити підпис у підписному листі на підтримку пев­ного кандидата, у відмові в реєстрації кандидатом у депутати, примушуванні кандидата зняти свою кандидатуру з балотування тощо.

7. Способи перешкоджання можуть бути різними — насильство, обман, погрози, підкуп або інші.

Насильство полягає в завданні побоїв, спричиненні тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, зв'язуванні тощо. Якщо таке насильство утворює більш тяжкий злочин (наприклад, тяжке тілесне ушкодження або незакон­не позбавлення волі), кваліфікація настає за сукупністю злочинів — статті 157, 121 або 146 КК.

Обман як спосіб перешкоджання здійсненню громадянами своїх вибор­чих прав може мати два різновиди. Активний обман полягає в завідомому введенні потерпілого в оману шляхом повідомлення йому неправдивих відо­мостей щодо обставин, пов'язаних з виборами (наприклад, щодо особи кан­дидата в депутати, часу, місця проведення виборів тощо), в наданні неправ­дивих документів або вчиненні інших активних дій, які створюють у грома­дянина помилкове уявлення про кандидата в народні депутати або в Прези­денти України.

Пасивний обман (бездіяльність) може виявлятися в замовчуванні юри-дично значущих фактичних обставин, повідомити про які винна особа була зобов'язана, наприклад, як член виборчої комісії або комісії з проведення ре­ферендуму.

Погроза — це залякування застосуванням фізичного насильства як до по­терпілої особи, так і до її близьких, знищенням їх майна, поширенням га­небних відомостей про них тощо. Наприклад, шляхом погрози поширення ганебних відомостей винний примушує кандидата в депутати зняти свою кандидатуру.

Підкуп являє собою передачу особі грошей, інших цінностей, надання яких-небудь переваг, пільг майнового характеру, будь-яких послуг як вина­городу за зміну свого волевиявлення в участі у виборах або за відмову від такої участі. Підкуп, вчинений стосовно службової особи, за наявності до то­го інших підстав, слід розцінювати як давання хабара і додатково кваліфіку­вати за ст. 369 КК.

Інший спосіб перешкоджання — це будь-які протидії вільному здійснен­ню громадянином свого конституційного права обирати чи бути обраним.

Наприклад, ненадання приміщення для зборів виборців або неповідомлення про зміну часу зустрічі з кандидатом, необгрунтована відмова депутату ви­ступити по телебаченню зі своєю програмою тощо.

8. Злочин вважається закінченим з моменту перешкоджання, тобто здійснення протиправного впливу на свідомість потерпілої особи, незалеж­но від того, чи досяг винний бажаного результату під час виборів, чи ні.

9. Суб'єктивна сторона даного злочину передбачає прямий умисел. Мо­тив діяння для кваліфікації значення не має.

10. Суб'єкт злочину — загальний, будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

11. Кваліфікуючими ознаками даного злочину закон визнає вчинення йо­го: а) за попередньою змовою групою осіб; б) членом виборчої комісії;

в) іншою службовою особою з використанням влади або службового стано­вища (ч. 2 ст. 157 КК), а особливо кваліфікуючою ознакою — вплив на ре­зультати голосування або виборів.

Поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. у коментарі до ст. 28 КК.

Здійснення перешкоджання членом виборчої комісії підвищує суспільну небезпечність злочину, оскільки член виборчої комісії є особою, що безпо­середньо забезпечує законний порядок проведення виборів і має реальну можливість впливати на їх хід. Членом виборчої комісії є особа, яка відповідно до виборчого законодавства включена до складу дільничної, Ок­ружної чи Центральної виборчої комісії. Так, наприклад, відповідно до ст. 23 розділу II Закону «Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищ­них і міських голів» членом виборчої комісії може бути громадянин Ук­раїни, що має виборчі права і постійно проживає чи працює на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і включається до скла­ду виборчої комісії сільською, селищною, міською радою.

12. Обов'язковою умовою кваліфікації даного злочину за ознакою вчи­нення його членом виборчої комісії або іншою службовою особою є викори­стання влади або службового становища такими особами при перешкод­жанні здійсненню громадянами їх виборчих прав. Наприклад, такі діяння можуть полягати у відмові громадянину в реєстрації його кандидатом в де­путати, ненаданні кандидату приміщення для проведення передвиборних за­ходів, наданні переваг чи навпаки обмеженні прав кандидата порівняно з іншими тощо.

Якщо такі дії спричинили тяжкі наслідки або були пов'язані із переви­щенням влади або службових повноважень, то вони потребують додаткової кваліфікації за статтями, що передбачають відповідальність за злочини у сфері службової діяльності (за частинами 2 чи 3 статей 364 або 365 КК).

Перешкоджання, яке реально вплинуло на результати голосування або виборів, має місце там, де це, наприклад, вплинуло на кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, кількість голосів, поданих за кожного кандида­та тощо. Для наявності даної кваліфікуючої ознаки необов'язково, щоб ви­бори були визнані недійсними або такими, що не відбулися.

Стаття 158. Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів

1. Видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня будь-якій особі з метою надання їй можливості проголосувати за іншу особу або прого­лосувати більше ніж один раз у ході голосування, видача виборчого бю­летеня особі, не внесеній до списку виборців на виборчій дільниці, або ви­дача заповненого виборчого бюлетеня, а також незаконна передача іншій особі незаповненого виборчого бюлетеня, —

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Підлог, тобто виготовлення виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей або будь-яка інша його підробка, а так само використання завідомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені членом вибор­чої комісії або іншою службовою особою, а так само завідомо неправиль­ний підрахунок голосів або завідомо неправильне встановлення чи оголо­шення результатів виборів, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 15.05.2003 р. № 744-ІУ)

1. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пося­гає на виборчі права громадян, а також встановлений Законом України «Про вибори народних депутатів України» (ВВР. — 2001. — № 51—52. — Ст. 265) порядок голосування та порядок підрахунку голосів і оголошення результатів виборів.

Предметом даного злочину є передбачені законодавством про вибори ви­борчі документи, тобто документи, що дають виборцю право брати участь у голосуванні. До таких документів, зокрема, належать: списки виборців, ви­борчі бюлетені, протоколи дільничних виборчих комісій про підрахунок го­лосів виборців на виборчій дільниці, заяви кандидатів про згоду балотува­тися, протоколи результатів голосування, посвідчення кандидатів в народні депутати України або їх довірених осіб тощо.

2. Об'єктивна сторона даного злочину може виявлятися в таких формах:

1) неправомірному використанні виборчих бюлетенів; 2) в підлогу виборчих документів; 3) завідомо неправильному встановленні чи підрахунку голосів або завідомо неправильному оголошенні результатів виборів.

3. Неправомірне використання виборчих бюлетенів — це перша форма да­ного злочину, передбачена в ч. 1 ст. 158 КК, Вона має місце в таких випад­ках: а) при видачі членом виборчої комісії виборчого бюлетеню будь-якій особі з метою надання їй можливості проголосувати за іншу особу або про­голосувати більше одного разу в процесі голосування; б) при видачі вибор­чого бюлетеня особі, не внесеній до списку виборців на виборчій дільниці;

в) при видачі заповненого виборчого бюлетеня; г) при незаконній передачі іншій особі незаповненого виборчого бюлетеня.

Для наявності об'єктивної сторони даного злочину не має значення, яка саме особа і замість кого одержала виборчий документ для голосування. Згідно зі ст. 66 Закону України «Про вибори народних депутатів України» виборчі бюлетені видаються виборцям лише на підставі списку виборців та за умови пред'явлення виборцем документа, що засвідчує його особу, наприклад, паспорта громадянина України. Забороняється передача вибор­цем свого виборчого бюлетеню іншим особам, а також отримання незапов­неного виборчого бюлетеню від інших осіб. Виборець, який не може внаслідок фізичних вад самостійно опустити бюлетені до виборчої скринь­ки, може з відома голови або іншого члена дільничної виборчої комісії до­ручити зробити це іншій особі, крім членів виборчої комісії, кандидатів у депутати, їх довірених осіб, уповноважених осіб партій, офіційних спо­стерігачів тощо.

4. Підлог виборчих документів як друга форма даного злочину (ч. 2 ст. 158 КК) полягає: а) у виготовленні виборчого документа невстановлено-го зразка чи у спосіб, не передбачений законом; б) у внесенні до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей чи будь-якій іншій його підробці; в) у використанні завідомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом.

Виборчий бюлетень — це виборчий документ встановленої форми для таємного голосування. У законодавстві про вибори зазначається, що форма і текст виборчого бюлетеня затверджується Центральною Виборчою Комісією (далі — ЦВК), а самі бюлетені — є формою суворої звітності. Ви­готовлення виборчих бюлетенів забезпечується ЦВК в централізованому по­рядку державними підприємствами. Зміни до виборчих бюлетенів можуть вноситися тільки членами дільничних виборчих комісій з використанням відповідного штампа, і про ці зміни обов'язково має повідомлятись кожний виборець під час видачі бюлетеня.

5. Виготовлення виборчого бюлетеня або іншого виборчого документа не-встановленого зразка чи у спосіб, не передбачений в законі, має місце там, де виборчі документи виготовляються недержавними підприємствами і за своїм змістом чи зовнішнім виглядом не відповідають встановленим у законі формі або тексту.

6. Внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей, як один із способів підлогу, передбачає внесення в документ таких даних, які завідомо для винного не відповідають дійсності, так званий «інтелектуаль­ний» підлог. Під іншою підробкою виборчого документа розуміють заміну змісту дійсного документа шляхом його виправлення, підчистки тощо, тоб­то «матеріальний» підлог.

7. Під використанням завідомо підробленого виборчого документа чи ви­готовленого у спосіб, не передбачений законом, слід розуміти будь-які фор­ми його надання або пред'явлення для набуття певних прав у виборчому процесі, наприклад, здійснення голосування підробленим бюлетенем.

8. Завідомо неправильне встановлення чи підрахунок голосів або завідо-мо неправильне оголошення результатів виборів полягають у свідомому не­дотриманні порядку підрахунку голосів, встановленому у виборчому зако­нодавстві України і невірному оголошенні результатів виборів. Це, напри­клад, неправильне встановлення загальної кількості виборців, умисне зани­ження або збільшення голосів «за» чи «проти» того чи іншого кандидата тощо.

9. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій, передбачених частинами 1, 2 та 3 ст. 158 КК.

10. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Про це свідчить пряма вказівка закону на завідомо незаконні дії. У разі вчи­нення даних дій з необережності відповідальність за ст. 158 КК виклю­чається і може, за наявності до того підстав, наставати за ст. 367 КК — «Службова недбалість».

11. Суб'єкт незаконної видачі виборчого бюлетеня (ч. 1 ст. 158 КК), а та­кож завідомо неправильного підрахунку голосів чи завідомо неправильного оголошення результатів виборів (ч. З ст. 158 КК) є спеціальним. Ним може бути тільки член виборчої комісії. За частиною 2 ст. 158 КК суб'єкт загаль­ний — будь-яка осудна особа, що досягла 16-річного віку. Однак, якщо підлог або використання завідомо підробленого виборчого документа були вчинені членом виборчої комісії чи іншою службовою особою, то це свідчить про більшу небезпечність таких дій і передбачається в ч. З ст. 158 КК як кваліфікуюча ознака даного злочину.

12. Про поняття службової особи див. у коментарі до ст. 364 КК, а про поняття члена виборчої комісії — у коментарі до ст. 157 КК.

Стаття 159. Порушення таємниці голосування

Умисне порушення таємниці голосування під час проведення передба­чених законом України виборів, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового стано­вища, —

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Згідно зі ст. 71 Конституції України і Законом України «Про вибори народних депутатів» голосування на виборах народних депутатів і Прези­дента України є таємним. Контроль за волевиявленням громадян, які голо­сують, не припускається. Порушення даного положення є посяганням на політичні права громадян.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пося­гає на виборче право громадян у частині здійснення ними голосування під час виборів.

3. Об'єктивна сторона злочину виявляється в порушенні таємниці голо­сування, тобто спеціального порядку виборів, що забезпечує здійснення гро­мадянином свого виборчого права без втручання будь-яких осіб. Порушення може виражатися в дії (наприклад, домагання повідомити про те, за яко­го кандидата виборець віддав свій голос, присутність сторонніх осіб при за­повненні виборчих бюлетенів тощо). Порушення таємниці голосування шля­хом бездіяльності виявляється у невстановленні закритих спеціальних кабін для заповнення бюлетенів; неопломбуванні урн тощо.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є час його здійснен­ня. Закон визначає, що порушення таємниці голосування має місце тоді, ко­ли воно вчинене під час проведення виборів. Таким часом є період, який по­чинається з моменту висування та реєстрації кандидатів і закінчується ого­лошенням результатів виборів. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дії чи бездіяльності, які призвели до порушення таємниці голосу­вання під час проведення виборів.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Вин­на особа усвідомлює, що порушує таємницю голосування і бажає вчинити такі дії. Порушення таємниці голосування, вчинене з необережності, виклю­чає кримінальну відповідальність за ст. 159 і за наявності до того підстав може розглядатися як службова недбалість за ст. 367 КК. Мотиви і мета да­ного злочину можуть бути різними. Їх встановлення не впливає на кваліфікацію вчиненого.

5. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним є лише член виборчої комісії або інша службова особа, яка порушує таємницю голосування, використовуючи владу або службове становище у зв'язку з проведенням голосування. Пору­шення таємниці голосування іншими особами за наявності достатніх до то­го підстав може кваліфікуватися як самоправство за ст. 356 КК.

Стаття 160. Порушення законодавства про референдум

1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або не бра­ти участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.