Стосовно принципів соціального забезпечення(Див. Рис.7 .4 ), то вони включають:

Принципи соціального забезпечення

Принцип страхування

Принцип допомоги або опікунства

Принцип забезпечення

Рис.7.4 Принципи соціального забезпечення.

1. принцип страхування (виплата певних внесків як роботодавців так і працівників). Це дає можливість отримувати кошти в разі негараздів.

2. принцип допомоги або опікунства (кошти одержують ті, що терплять нестатки у будь-чому – здоров'ї, матеріальні, в обслуговуванні). Виплати гарантуються незалежно від минулих заслуг (жертв) та розміру страхових внесків.

3. принцип забезпечення означає, що потерпілі від втрат на службі державі, або від стихійних лих - отримують необхідну фінансову та іншу матеріальну підтримку для відновлення свого житла, реабілітації здоров'я тощо.

7.4. Соціальний захист населення як система

Якщо розглядати соціальний захист з позицій системного підходу, як головний системоутворюючий фактор можна ви значиш законодавчо-нормативну базу. На підставі законів та інших нормативних актів формуються державні органи уп­равління соціальним захистом, регламентуються їх взаємо­відносини з недержавними організаціями та населенням. Законодавчі й інші нормативні акти обумовлюють формування фондів, які акумулюють кошти, призначені на соціальний захист га порядок їх використання, а також підготовку кадрів соціальних працівників (як державних, так і недержавних уста­нов).

Інституціональну структуру соціального захисту в Україні можна зобразити у вигляді схеми (рис. 7.5.)Сучасні системи соціального захисту охоплюють весь життєвий цикл людини, передбачаючи заходи і соціальні гарантії, форми та способи соціальної допомоги, соціального страхування, що забезпечують певний рівень життя населення щодо підтримання його добробуту від народження і аж до смерті.

Закони та урядові програми

Держава (міністерство)

Державні (місцеві) органи управління соціальним захистом

Фонди, які акумулюють кошти

Система підготовки кадрів

Недержавні організації

Наукове та інформаційне забезпечення

Рис.7.5 Організаційно-правова структура соціального захисту.

В сучасних умовах система соціального захисту кожної країни характеризується сукупністю охоплюваних ним видів соціального захисту і використовуваних при цьому організаційно-правових форм і в загальному виді може бути представлений у вигляді матриці, у якій рядками показуються види подій, що потребують соціального захисту, а стовпцями -організаційно-правові форми, у яких ці види реалізуються (див. табл. 7.1.).

Таблиця 7.1.

Види подій і організаційно-правові форми їх соціального захисту

Види подій, що потребують соціального захисту	Організаційно-правові форми соціального захисту
	Соціальне страхування	Соціальна допомога	Державне забезпечення	Обов'язкові нагромадження	Приватні форми
Хвороба(медична допомога і забезпечення по тимчасовій непрацездатності)	+ + + + + + +	+ + + +	+ +	+ + +	+ +
Старість
Інвалідність
Смерть годувальника
Материнство
Утримання сім’ї
Безробіття
Нещасні випадки на виробництві

Соціальний захист поширюється також на сім’ї з низькими доходами(в силу різних причин), що не забезпечують суспільно необхідного прожиткового мінімуму, результатом чого звичайно є відсутність засобів існування чи засобів на оплату життєво значимих товарів і послуг (засобів реабілітації, оплати житла, лікування). Види подій й організаційно-правові форми їх соціального захисту відображені на Рис 7 .7.

Організаційно-правові форми соціального захисту

Соціальне страхування

Соціальна допомога

Державне забезпечення

Обов’язкові нагромад-ження

Приватні форми

Хвороба

Старість

Інвалідність

Смерть годуваль-ника

Материн-ство

Утримання сім’ї

Безробіття

Нещасні випадки на виробництві

Види подій, що потребують соціального захисту

Рис 7 .7. Види подій й організаційно-правові форми їх соціального захисту

Соціальний захист може здійснюватися в грошовій формі у вигляді пенсій і допомог, у натуральній формі, а також шляхом надання різних роду послуг особам які є об'єктом соціального захисту. Він може мати як компенсаційний, так і попереджувальний профілактичний характер.

Однієї з державно-правових форм соціального захисту є безпосередньо державне забезпечення непрацездатних осіб. Основні ознаки безпосереднього державного забезпечення - фінансування витрат за рахунок державного бюджету і встановлення категорій забезпечуваних осіб і рівня їхнього забезпечення відповідно до пріоритетів, обумовленими органами державної влади.

Безпосереднє державне забезпечення в країнах з ринковою економікою має досить обмежені масштаби застосування.

Іншою організаційно-правовою формою соціального захисту є соціальне страхування, що широко використовується в абсолютній більшості країн з ринковою економікою у відношенні багатьох видів соціального захисту. У його основі лежить поняття соціальних ризиків і вимога їхнього обов'язкового і добровільного страхування.

Фінансування виплат по соціальному страхуванню здійснюється за рахунок страхових внесків працюючих громадян і їхніх роботодавців, виплачуваних, як правило, у рівних частках. У фінансуванні систем соціального страхування іноді також бере участь держава.

У країнах з ринковою економікою також активно використовується така організаційно-правова форма соціального захисту, як соціальна допомога. Вона носить адресний характер і надається особам після перевірки їхньої нужденності, якщо вони не мають інших джерел існування.

Іншими організаційно-правовими формами соціального захисту можуть бути фонди у вигляді обов'язкових (примусових) нагромаджень коштів на випадок виникнення деяких непередбачуваних обставин. Ці фонди існують в окремих країнах (Азії й Африки, що були колоніями) і є загальнонаціональними організаціями, призначеними для здійснення обов'язкових заощаджень всіма працюючими громадянами. Фонди мають мету, - забезпечити індивідуальну відповідальність кожного працюючого за свій добробут у майбутньому. Вони являють собою установи типу ощадного банку. Скористатися цими внесками можна у випадку тимчасової непрацездатності, за умови припинення роботи, у випадку безробіття.

Характерною рисою приватних форм соціального захисту є те, що вони створюються не в обов'язковому порядку в силу прийняття відповідного законодавства, а в силу приватної ініціативи окремих суб'єктів відносин, які приймають на себе зобов'язання по здійсненню додаткового соціального захисту себе і інших осіб.

Приватні форми можуть застосовуватися в таких видах соціального захисту, як забезпечення тимчасової непрацездатності, медичної допомоги, у пенсійному забезпеченні й інших.

Таким чином, соціальний захист у будь-якій державі - це комплексна система соціально-економічних відносин, призначена для надання різнобічної допомоги непрацездатним чи обмежено працездатним особам, а також родинам, доходи працездатних членів яких не забезпечують суспільно необхідного рівня життя.

Ефективний соціальний захист припускає проведення політики, що адекватно реагує на соціальне самопочуття людей, здатної уловлювати ріст соціального невдоволення і соціальної напруженості, попереджати можливі конфлікти і радикальні форми протесту.