4. Заклики папи Урбана іі та перший хрестовий похід (1096-1099).

У Клермоні (Франція) з 18 по 27 листопада 1095 р. під головуванням папи Урбана II відбувся черговий церков­ний собор Західної церкви. В останній день засідань собору папа звернувся до присут­ніх із палким закликом припинити міжу­собні війни і вирушити у благословенний церквою визвольний хрестовий похід до Палестини з метою звільнення християн­ських святинь від влади мусульман. Урбан II обіцяв узяти під захист церкви майно і землі тих, хто вирушить у хрестовий похід до Святої Землі. Усім учасникам майбут­нього походу церква гарантувала прощен­ня гріхів, їх також звільняли від повернен­ня боргів. Кредиторам під загрозою цер­ковного відлучення категорично забороня­лося вимагати відшкодування цих боргів.

"Бачачи, як віра християнська без­межно попирається всіма — і духовен­ством, і мирянами, як володарні князі не­впинно воюють між собою, то одні, то інші - в чварах один з одним, миром всю­ди нехтують, блага землі розкрадають­ся, багато хто несправедливо перебуває закутим в полоні, їх кидають в найжах-ливіші підземелля, змушуючи викуповува­ти себе за непомірну платню, або піддаю­чи там потрійним тортурам, тобто го­лоду, спразі, холоду, і вони гинуть в безві­сті; бачачи, як піддаються насильницькій нарузі святині, йдуть вогнем монастирі і села, не щадячи нікого зі смертних, злу­зують зі всього божественного і людяно­го; почувши також, що внутрішні області Романії' захоплені у жристиян турками і піддаються небезпечним і спустош­ливим нападам, папа, спонуку­ваний благочестям і любов'ю і, діючи за помахом Божим, перевалиш через гори і за допомогою відповідним чином призначе­них легатів розпорядився скликати а/юр в Оверні', в Клермоні - так називаєть­ся цс місто, де зібралися триста десять єпископів і абатів, спираючись на свої па­лиці"- читаємо у джерелі.

Заклик папи викликав неймовірний ентузіазм серед присутніх, більшість із яких почала нашивати на одяг хрести. По усій Європі з Клермона розійшлися проповідники, які закликали усіх христи­ян незалежно від їхнього правового статусу і майнового становища взяти участь у хрес­товому поході. Екзальтація у суспільстві єв­ропейських держав була великою, особли­во активно зреагували на заклик найбідніші стани населення. Більшість селян готова була йти неозброєними в похід відразу, не чекаючи участі у поході військових.

Серед найпопулярніших проповідни­ків ідей походу був Петро Пустельник з Ам'єна (бл. 1050-1115). Його пропові­ді негайного хрестового походу стали над­звичайно популярними у французьких землях. Селяни довіряли йому як пророку і готові були йти за ним будь-куди. Одно­часно в німецьких землях величезні маси селян-хрестоносців зібрали дрібний лицар Вальтер (на прізвисько Голяк) та свяще­ник на прізвисько Готшальк (Жебрак). До них приєдналися молодші сини дріб­них феодалів, численні мандрівні ченці, жебраки, злодії та повії. Троє вождів пове­ли цей натовп на Константинополь, щоби звідти переправитися до Палестини. На­вздогін йому рушили і інші загони селян­ського хрестоносного ополчення. Проходя­чи французькими і німецькими землями без харчів і обозів, ці загони нападали на місцевих селищ грабуючи і вбиваючи їх, а також на євреїв, котрих вважали винними у смерті Ісуса Христа.

Однак погано підготований і некерований масовий похід європейської бідноти на Схід закінчився нищівною по­разкою.

Перший хрестовий похід (1096-1099). Події 1096 р. прискорили організацію походу, у якому взяло участь західноєвропейське лицарство. Перший хрестовий похід не зміг очолити жодний із великих європейських монархів, у чиїх землях формувалися хрестоносні війська. Імператор Священної Римської імперії Генріх IV був відлучений від церкви через конфлікт з папою у боротьбі за інвеституру. Французький король Філіп І перебував під церковним відлученням че­рез розлучення з королевою і свій повтор­ний шлюб із графинею Бертрадою. З впливових васалів імператора у хрес­товий похід вирушив лише герцог Ниж­ньої Лотарингії Готфрїд Бульонський, котрий участю в поході намагався спокуту­вати свої гріхи (участь у пограбуваннях мо­настирів і вбивствах представників духо­венства, які підтримували папу римсько­го). У Французькому королівстві сформу­валися чотири хрестоносні армії, які очолили брат ко­роля Гуго граф Вермандуа (молодший син Анни Ярославни), герцог Нормандії Роберт Коротконогий, граф Роберт Фландрійський та граф Тулузький Раймонд де Сен-Жіль. Впродовж всього походу армії хрестоносців діяли без єдиного командування. Візантійський імператор Олексій І Комнін переправив армії хрестоносців на азійський берег. Завдяки спільним діям хрестоносців та візантійців Константинополь відновив свою владу на всьому узбережжі Малої Азії, витіснивши турків-сельджуків. Впродовж наступних років хрестоносці отримали ряд перемог над арміями мусульманських володарів. 15 липня 1099 р. військо хрестоносців захопило Єрусалим, звістка про що спричинила тріумфальні святкування у християнській Європі.

Періодизація наступних хрестових походів:

1147-1148 – 2-й хрестовий похід

1189-1192 – 3-й хрестовий похід

1202-1204 – 4-й хрестовий похід

1217-1221 – 5-й хрестовий похід

1228-1229 – 6-й хрестовий похід

1248-1254 – 7-й хрестовий похід

1269-1270 – 8-й хрестовий похід