2.3.1.4. Поле відображень

Перехід в поле відображень виконується з допомогою клавіш F8. В цьому режимі технолог може:

1. Автоматично одержати в полі редактора строки ім’я геометричного об’єкта встановив перехрестя на об’єкт і натиснув клавішу “INS” (або ліву кнопку “мишки”). Це зручно при заданні операторів мови.

2. Визначити координати необхідних точок, встановивши відповідно перехрестя і натиснув “Enter” (або праву клавішу “мишки”). В полі контрольної інформації появляються реальні координати вказаної точки.

2.3.1.5. Інтерактивне графічне формування контуру.

Якщо ви задали всі геометричні об’єкти, які являються складовими частинами складного контуру, то зручно скористуватися режимом роботи графічного редактора – “формування складного контуру”. Клавіша F5 – вхід в цей режим. При цьому в полі відображення появляється перехрестя. Для задання необхідного контуру необхідно послідовно у відповідному порядку встановлюється перехрестя на елементи контуру і натискувати клавішу “INS” (ліва кнопка “миші”). Помічені елементи виділяються лінією яскравого жовтого кольору. В цьому режимі в полі редактора строки одночасно формується текст оператора контуру. Завершується формування – клавіша “Enter” (права кнопка “миші”).

Додаткові можливості: клавіша ESC – крок на один елемент назад; R – задання радіуса спряження текучих об’єктів.

2.4. Режим “Ввід / вивід кп”

Вибираючи із запропонованого меню відповідний режим користувач може виконати операції:

“Постпроцесори” – набір постпроцесорів в меню визначаємо файлом “POST.MNU”. Користувач може запустити любий постпроцесор із запропонованого меню.

“Редактування КП” – при натиску клавіші “Enter” запускається редактор текстів і в нього завантажується файл КП.

“Друк” – вивід на друк КП.

“Ввід з ПЛ” – запускається програма роботи з фотозраховуючим влаштуванням .

“Вивід ПЛ” – запускається програма роботи з перфоратором.

2.5. Режим “Моделювання”

При переході в цей режим запускається модуль візуального відображення поверхні деталі, формуємої в процесі оброки. Для роботи модуля необхідно мати в наявності файл “CLFIL”, в якому крім геометричних і технологічних даних наявна інформація про габарити заготовки, “нулю” програми, і розміри інструменту (мм).

На мові “G+” дана інформація визначається інструкціями “mblank A, B, C” – габарити заготовки, де А, В і С – це розміри вздовш осей X, Y i Z відповідно.

“null A, B, C” – координати “нуля” програми відносно переднього (ближнього до спостерігача) лівого нижнього кута заготовки.

“tsolid A, B, C, D” – інструмент, де А – його тип, а B, C i D – його параметри (див. Докумнтацію по “SOLID”)

Інструкції “mblank” i “null” повинні стояти на початку програми.

Інструкція “tsclid” ставиться перед початком роботи інструменту і відмінюється інструкцією “tsclid” наступною. З допомогою клавіш керування можна здійснювати моделювання обробки, розсікати зображення деталі, розвертати його на кути кратні 90⁰, збільшувати зображення, зупиняти роботу.

“F1” – режим моделювання обробки. Використовується з клавішами 1.2.3.4.5. – які визначають крок моделювання – кількість переміщен інструмента після якого проходить зміна зображення (для клавіш 1.2.3.4.5. це буде відповідно 1. 10. 100. 1000. 10000 переміщень)

“F2” – поворот зображення. Поворот на 90⁰ проходить після кожного натиску “F2”.

“F3” – режим розсічення зображення. Розсічення проходить покроково після кожного натиску одної із клавіш: “стрілка вліво” (відсікає справа), “стрілка вверх” відсікає спереді), “стрілка вниз” (відсікає ззаді), “Page Up” (відсікає знизу), “PageDn” (відсікає зверху).

“F4” – збільшення відсіченої частини на весь екран. Збільшення проходить після натиску клавіші F4. При цьому проходить повернення в початок обробки і автоматичний перехід в режим моделювання з кроком 1 (тобто відсічена частина починає оброблятися заново)

“ESC” – зупинити роботу.

На початку роботи модуля автоматично встановлюється режим моделювання обробки (клавіша F1) з кроком 1 (клавіша 1).

Дальніше керування здійснюється натисканням вищесказаних клавіш в будь які моменти і в любій послідовності.