Організація трудової зайнятості
Праця засуджених стоїть у ряду основних способів виправлення в умовах пенітенціарної установи. Однак право на працю тут реалізується з великими обмеженнями. Праця засуджених оплачується значно нижче, ніж праця працівників на волі, і щоб реалізувати своє право на заробіток коштів не нижче встановленого законом мінімуму заробітної плати, засуджений трудиться значно більше.
Серед ув'язнених багато незайнятих через відсутність робочих місць, що є серйозним обмеженням на шляху їх виправлення. Якщо в СРСР для осіб, які перебували у місцях позбавлення волі, як правило, створювалися робочі місця, і люди фактично своєю працею забезпечували собі умови існування, то зараз держава змушена годувати й утримувати їх за рахунок власних фінансів, бюджетних коштів на це не вистачає. Люди, що знаходяться в слідчих ізоляторах та виправних колоніях, мерзнуть і голодують. Як наслідок — високий рівень захворювань. У цих умовах в організації зайнятості ув’язнених заслуговують на увагу наступні заходи:
розробка і реалізація регіональних програм сприяння трудовій зайнятості засуджених;
виконання виробничих замовлень підприємств і організацій;
робота з самозабезпечення установ промисловими та продовольчими продуктами.
Програми такого роду є цільовими, спрямованими на сприяння трудовій зайнятості засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі. Серед заходів програми можуть бути наступні: збільшення виробництва продукції для потреб органів внутрішніх справ і внутрішніх військ (швейних виробів, обладнання для підсобного господарства, установки міні-хлібопекарень тощо), освоєння різного роду невиробничих товарів.
Діями соціального працівника з організації трудової зайнятості ув’язнених є:
пошук державних і недержавних замовників цільових програм зайнятості;
участь у розробці програм зайнятості та оцінці її результатів;
встановлення контактів з роботодавцями;
аналіз професійної підготовки і трудового потенціалу ув'язнених;
участь в організації навчання професійним навичкам;
участь у визначенні громадських робіт для ув'язнених;
дії, що стимулюють ув’язнених на трудову зайнятість;
участь у створенні умов для роботи та дотримання трудових гарантій тощо.