3. Організація готівкових розрахунків підприємств

Готівкові розрахунки – це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції та іншого майна.

Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення – виплати заробітної плати, матеріального заохочення, девіденти, пенсії, грошові допомоги. Сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством не має перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму виконуються винятково в безготівковій формі. Зазначена умова не стосується розрахунків підприємств з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, а також малих і середніх підприємств у разі використання готівки, одержаної ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку.

Розрахунки готівкою проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, які підтверджують факт продажу товарів або коштів надання послуг, а також розрахунків фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товару.

Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою, банк установлює ліміт каси, тобто граничний розмір готівки який може залишатись в касі на кінець робочого дня. Готівкову виручку, що надійшла до каси підприємства, воно має здати до установи банку для зарахування його на поточний рахунок. Для обліку повної суми фактичного надходження готівки підприємство повинно оприбуткувати її прибутковим касовим ордером і відобразити цю суму в касовій книзі. Готівкова виручка підприємств може бути використана ними на господарські потреби, а також для повернення розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов’язковими платежами) [1].

4. Організація безготівкових розрахунків підприємств

Безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками з доручення підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці рахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Безготівковим грошовим розрахункам як правило віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягається значна економія витрат на їх здійснення. За безготівкових розрахунків оплатою визнається факт надходження коштів за товари на рахунки в установи банку.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

• класифікацію розрахунків;

• організацію розрахунків;

• форми відповідних документів;

• взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

• розрахунки за товарними операціями;

• розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов’язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства [6].