Висновки
Таким чином, підводячи підсумок даній темі, слід сказати, що слов’яно – руське озброєння населення межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра було на досить високому рівні. Його еволюція проходила в загальному руслі розвитку військової справи Центрально – Східної Європи, але при цьому прослідковуються певна локальна своєрідність у використанні деяких видів озброєння, що пов’язано, в першу чергу, з особливостями геополітичного розташування краю. Це проявляється в досить ранньому ознайомленні місцевого населення з вогнепальною зброєю в подальшому.
Говорячи окремо знову ж таки про кожен тип озброєння, слід сказати, що зброя дальнього бою, залишається відкритою сторінкою для дослідника, так як через накопичення значного археологічного матеріалу останніх років, необхідно переглянути окремі регіональні типіки та проблеми з використанням зброї дальнього бою, зокрема це стосується монголо – татарських наконечників стріл, які на даний момент складають рідкість у досліджуваному нами регіоні, а також уведення її у загальну класифікацію даного типу наконечників стріл. Важливу увагу необхідно приділити вивченню такого типу стріл, як бронебійні, та проведення їх реконструкції. Це дасть змогу визначити розвиток і захисної зброї та обладунку, простежити їх еволюцію, тим паче на теренах рідкісного регіону у військовому аспекті, як Сірето – Дністровське межиріччя.
Щодо методики, то слід сказати, що досить перспективним методом у вивченні зброї дальнього бою, передусім наконечників стріл є балістичний метод. Він дасть змогу не тільки визначити окремі параметри лука чи стріли, а й відповість на такі запитання, щодо обстрілу того чи іншого городища, з яких позицій було обстріляне городище, провести окрему релятиваційну реконструкцію поселення, з якою швидкістю летіла та чи інша стріла, та, власне, саму ергонометрію та пенетрацію, тобто раневу балістику, тому у цьому аспекті, при описі тих чи інших наконечників стріл необхідно звертати увагу на усі розміри, усі параметри, усі позначки, які є на тому чи іншому наконечнику стріли, так як все це несе за собою успіх у визначенні багатьох важливих аспектів як військової, так і соціальної, економічної, та політичної історії того чи іншого регіону в той чи інший період.
Характеризуючи зброю ближнього бою, слід сказати в загальному, що даний тип старожитностей є досить рідкісним на території, і тому нам важко оперувати наявними нині предметами зброї ближнього бою та фрагментами обладунку давньоруського воїна з території Буковини. Подальші дослідження будуть спрямовані на вирішення даного питання, та власне, знову ж таки. необхідно примінити балістичний метод і до зброї ближнього бою, так як це в подальшому дозволить визначати сам вплив того чи іншого виду зброї ближнього бою на хід подій в історії Давньоруської держави загалом.
Важливим аспектом у цьому плані знову ж таки залишається розробка типології. Але, так як на Буковині все таки незначна кількість, хоча наявні рідкісні предмети, як для регіону, питання типологізації та класифікації, стоїть у іншому вимірі, вже після атрибутизації та опису даних пам’яток. Щодо предметів обладунку давньоруського воїна з території Буковини, слід сказати те ж саме, що нині наявний у нас археологічний матеріал не дає змогу здійснити повну реконструкцію давньоруського воїна, саме за матеріалами Буковини, через його не чисельність, та це питання є досить актуальним у питаннях реконструкції, тому його дослідження та розробка буде продовжено з урахуванням минулих, теперішніх та майбутніх знахідок.
А отже, переходячи до підбиття підсумків останнього розділу, слід сказати, що предмети спорядження вершника та верхового коня з території межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра складають одну із найбільш чисельних категорій археологічних пам’яток, та незважаючи на це окремі питання, щодо інтерпретації окремих предметів залишаються відкритими. Отже, підводячи загальний підсумок, слід сказати, що на даний момент на території Буковини є в наявності значна кількість предметів озброєння, та незважаючи на детальне їх вивчення ще багато моментів залишаються відкритими, тому з урахуванням вже зробленого, та поставлених цілей дослідження предметів озброєння давньоруського часу з території Буковини буде продовжено.