IV Олімпійські Ігри. Лондон (Великобританія), 27 серпня - 29 жовтня 1908 року, 2034 спортсмена з 22 країн, 106 комплектів нагород в 23 видах спорту.

Ці ігри повинні були проходити в Італії, але відбулося непередбачене виверження Везувію. За короткий строк в Англії був побудований стадіон на 100000 глядачів, навколо якого проклали трасу для легкоатлетів і велосипедистів. Спорудили плавальний басейн із довжиною доріжок 100 м і шириною 15 метрів. Англійці завчасно розіслали програми й правила змагань. Вони вперше запропонували проводити ритуали відкриття й закриття Ігор.

Збірна Великобританії виступала в складі 710 чоловік. Взяли участь і 8 спортсменів Росії. Це Микола Панін - переможець у фігурному катанні. Борці Орлів і Петров - обидва дійшли до фіналу й отримали по срібній медалі. Борці Дьомін і Замотін. Легкоатлети Лінд, Петровський, велосипедист Мартінсон (не потрапили навіть у десятку).

Знову на легкоатлетичних доріжках не було рівних американцям. Вони встановили 13 олімпійських рекордів.

6 Медалей завоював на попередніх Олімпіадах Рей Юрі. І на цій він був першим у стрибках у довжину й висоту з місця. Усього 8 золотих медалей на трьох Олімпіадах за 12 років.

Два золоті медалі вручили в стрибках із шостому двом американцям, що показали однаковий результат - 3 м 71 див.

Знову не обійшлося без драм на марафонській дистанції. Завзяту боротьбу вели два найсильніших марафонця світу - Чарлз Хефферсон - африканець, і кондитер з Італії Дорандо Пієтрі. За 6 кілометрів до фінішу сили залишають Хефферсона, він падає, встає й повільно продовжує рухатися. У цей час відсталий на цілий кілометр італієць знаходить у собі сили для прискорення й виривається вперед. З'явившись на стадіоні під ревіння трибун, він робить ряд незрозумілих рухів: у нього заплітаються ноги, рухи неконтрольовані й він не потрапляє у фінішний створ, але йому допомагають преса, судді, лікарі. І все-таки, коли він побачив, що до фінішу наближається американський марафонець Джонні Хейс, італієць знайшов у собі сили перетнути лінію фінішу, щоправда, не без сторонньої допомоги. Судді позбавляють його нагороди - стадіон в обуренні, але судді залишаються непохитні. Нагороджують американця.

З цього моменту стає крилатою фраза американського єпископа на, сказана честь Пієтри : «На Олімпіаді головне не перемога, а участь», і її не один раз повторював Пьєр де Кубертен.

Місце	Країна	Медалі
		Золоті	Срібні	Бронзові
1	Великобританія	56	50	39
2	США	23	12	12
3	Швеція	8	6	11
4	Германія	3	5	4
5	Канада	3	3	7
6	Угорщина	3	4	2
7	Бельгія	2	5	2
8	Норвегія	2	3	3
9	Італія	2	2	-
…14	Росія	1	2	2

V Олімпійські Ігри, Стокгольм (Швеція), 1912 рік. 2547 учасників з 28 країн, 197 комплектів нагород по 16 видам спорту.

Заявку на проведення Олімпійських Ігор Швеція написала ще в 1904 році. Вилучивши з програми всі ігрові види окрім футболу і тенісу, шведи запропонували учасникам прийняти старти в таких видах програми, як: пентатлон, декатлон, кінний спорт, плавання на 100 м для чоловіків і жінок, стрибки у воду для жінок.

Спортсмени з Росії прибули до Стокгольма на океанському пароплаві «Бірма», зафрахтованому в Східно-азіатському пароплавному суспільстві. На ньому вони і проживали (не вистачило грошей, не були своєчасно оформлені візи і паспорти). Це був перший офіційний виїзд російських спортсменів на Олімпіаду.

Цікаво проходили змагання по боротьбі. По положенню, кожна сутичка повинна була продовжуватися не більше години, але у фіналі і півфіналі боролися до перемоги. Взявши в півфіналі верх над фоном, після 10 годин боротьби, наш багатир М. Клейн був тут же викликаний на килим для фінальної зустрічі з шведом К. Юхансоном, що відпочивав більше доби. Представник Росії генерал Військов подав офіційний протест, але він не був навіть розглянутий. Наш борець відмовився від боротьби і золота медаль була віддана шведу, а Клейн нагороджений сріблом.