И пишеться:

1. В основах загальних іншомовних слів після дев’яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р («Де ти з’їси цю чашу жиру») перед наступним приголосним (крім й) пишемо и: директор, інститут, позиція, символ, цитата, чипси, шифр, режим, ритм (але місіс, сіті – центральна частина Лондона, де зосереджено контори та правління найбільших банків, фондова та товарна біржі).

2. Як виняток и пишеться після інших букв:

1) у давнозапозичених словах: вимпел, бинт, графин, єхидна, імбир, скипидар, спирт, кит, кипарис, лиман, лимон, мигдаль, миля, шпиталь, химера;

2) у словах, запозичених зі східних мов: башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак;

3) у словах церковного вжитку: єпископ, митрополит, митра.

2. В основах власних іншомовних назв ( у географічних назвах і прізвищах) буква и пишеться після шиплячих («Ще їжджу») та ц перед наступним приголосним: Вашингтон, Шиллер, Чингізхан, Чикаго, Алжир, Вірджинія, Цицерон.

Крім того, буква и пишеться:

а) після р, д, т перед приголосним (крім й): Великобританія, Крит, Мадрид, Цюрих, Кордильєри, Тибет, Аргентина, Ватикан;

б) у кінцевих сполученнях -ида, -ика: Антарктида, Атлантида, Америка, Мексика, Арктика, Корсика;

в) а також у власних назвах: Єгипет, Єрусалим, Вифлеєм, Сирія, Сицилія, Пакистан, Палестина, Китай, Бразилія.

І пишеться:

1. На початку слова: ідеал, імпічмент, Ірландія.

2. Перед голосними та й, а також у кінці незмінюваних слів: ажіотаж, нотаріус, аксіома, гігієна, клієнт, станція, радій, журі, жалюзі, Греція, Чіатурі, Сочі.

3. Після губних б, п, в, м, після н, л, після г, к, х (якщо це не виняток): вітамін, ліцензія, гірлянда, хімік, бізнес, академік, Ніцца.

4. У географічних назвах також після з, с (якщо це не виняток): Сімферополь, Сідней, Зімбабве;

5. У прізвищах після всіх приголосних, крім шиплячих і ц: Кіплінг, Грімм, Дізель (але дизель), Дідро, Меріме, Сінклер.

Ї пишеться:

після голосних, крім е, і: мозаїка, Каїр, прозаїк, наївний.

У пишеться:

у словах, запозичених із французької мови, після літер на позначення шиплячих ж, ч: журі, парашут, брошура, Жуль; та в словах парфуми, парфумерія.

П о д в о є н н я п р и г о л о с н и х в і н ш о м о в н и х с л о в а х

1. У загальних назвах приголосні звичайно не подвоюються: група, бароко, апеляція, кореспондент, колектив, шасі, фін, хобі, каса, ват (але Ватт).

Винятки: алло, тонна, брутто, нетто, ванна, аннали (записи по роках найважливіших подій у Стародавньому Римі, те саме, що літописи), білль (законопроект), бонна, вілла, дурра (рослина), мадонна, мірра (ароматична смола тропічних рослин), мотто (влучнодотепний вислів, епіграф на початку книги...), панно, тонна, пенні (розмінна монета Великобританії)

2. У власних назвах та похідних словах подвоєння приголосних зберігається, якщо воно наявне у мові першоджерела: Андорра, андоррський, Марокко, марокканець, Голландія, голландський.

Але немає подвоєння: Одеса, Кузбас, Лісабон, Гавана, Вашингтон, Касабланка, Бразилія, Мадагаскар та ін.

3. В українізованих запозичених іменах букви звичайно не подвоюються: Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Інеса, Агнеса, Сара, Каміла.

Але: Алла, Ганна, Жанна, Елла, Белла, Бетті, Емма, Іванна, Інна, Ізабелла, Маріанна, Нонна, Стелла, Сусанна, Аполлон, Віссаріон, Геннадій, Еммануїл.

4. При збігові однакових приголосних префікса і кореня подвоєнні зберігається лише тоді, коли в мові вживається непрефіксальне слово: імміграція (бо є міграція), ірреальний (бо є реальний), інновація (бо є новація), сюрреалізм (бо є реалізм), але: акліматизація, анотація (хоч є нотація), апеляція.