Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

„Приазовський державний технічний університет”

Гуманітарний факультет

Кафедра українознавства

Навчально-методичні матеріали

(теоретичний матеріал, практичні завдання)

до вивчення дисциплін

„Українська мова (за професійним спрямуванням)”,

„Ділова українська мова”

для студентів денної форми навчання

ОКР „Бакалавр”

Маріуполь 2012

ЗАНЯТТЯ № 1

План

1. Державна мова – мова професійного спілкування. Особливості культури ділового мовлення. Норми сучасної української літературної мови.

2. Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль.

3. Документ. Реквізити документа. Класифікація документів.

4. Правопис ненаголошених голосних.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

1. Д е р ж а в н а м о в а — це закріплена традицією, офіційно проголошена законодавчою владою мова сфери офіційного спілкування, мова спілкування держави з її громадянами і навпаки (мова всіх гілок державної влади — законодавчої, виконавчої, судової, засобів масової інформації, освіти, культури, науки, документації і т. д.).

Правовий статус української мови визначає Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року. У статті 10 Конституції записано: “Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України”.

М о в н а н о р м а – це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними та зразковими на певному історичному етапі.

Нормативність мови виявляється на усіх рівнях мовної системи: орфоепії, орфографії, акцентуації, лексики, фразеології, морфології, синтаксису, стилістики, пунктуації. За ярусами мовної системи здійснюється і класифікація мовних норм, з-поміж яких вирізняються:

1) орфоепічні – нормативна вимова звуків і звукосполучень;

2) акцентуаційні – регулюють вибір варіантів розташування і переміщення наголошеного складу серед ненаголошених;

3) графічні – нормативна передача звуків на письмі;

5) лексичні та фразеологічні – правильне вживання слів та фразем;

6) словотворення – регулюють відбір морфем, їх розташування і сполучення у складі нового слова;

7) морфологічні – правильне вживання морфем, морфологічних форм та їхніх варіантів;

8) синтаксичні – усталені зразки побудови словосполучень і речень;

9) стилістичні – відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування;

10) пунктуаційні – нормативне вживання розділових знаків.

Із поняттям “мовна норма” пов’язане поняття “культура мови”.

К у л ь т у р а м о в и — це прагнення знайти найкращу форму для висловлювання думок. Якщо норма існує на рівні “правильно-неправильно”, то культура мови - на рівні “краще, точніше, доречніше”. Опанування норм сприяє підвищенню культури мови, а висока культура мови є свідченням культури думки, загальної культури людини.

Отже, досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини й визначає її культуру мовлення.

2. М о в н и й с т и л ь – це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і цілеспрямованістю висловлювання.

У сучасній українській літературній мові розрізняють такі функціональні стилі:

Розмовний стиль. Сфера використання – усне повсякденне спілкування у побуті, у сім`ї та на виробництві. Основне призначення – бути засобом невимушеного спілкування, жвавого обміну думками.

Публіцистичний стиль. Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання. Основне призначення – активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до необхідності зайняти певну громадську позицію, змінити погляди чи сформувати нові.

Художній стиль. Сфера використання – творча діяльність, різні види мистецтва, культура, освіта. Основне призначення – засобами художнього слова впливати на розум, почуття і волю читача, формати його ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.

Науковий стиль. Сфера використання – наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта. Основне призначення – викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, збудження інтелекту читача.

Епістолярний стиль. Сфера використання – приватне листування. Основні ознаки – наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звертання, головна частина, у якій розкривається зміст листа, кінцівка, де підсумовується написане.

Конфесійний стиль. Сфера використання – релігія та церква. Основне призначення – обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства.

Офіційно-діловий стиль. Сфера використання – державно-політичне, громадське, економічне життя, законодавство, сфера управління адміністративно-господарською діяльністю. Основне призначення – регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах.

Найважливіші риси офіційно-ділового стилю:

1) високий ступінь стандартизації мовних засобів, широке вживання типових мовних зворотів, наприклад: відповідно до ..., у зв’язку з тим, що ..., Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю…;

2) точність, послідовність і лаконічність викладу;

3) відсутність образності, емоційності, індивідуальних авторських рис;

4) наявність реквізитів, які мають певну черговість і постійне місце;

5) для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти;

6) лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні;

7) відсутні діалектизми, жаргонізми, вигуки, частки, іменники з суфіксами суб’єктивної оцінки;

8) речення переважно прості, поширені, з прямим порядком слів; вставні слова, як правило, стоять на початку речень.

9) форми вживаних дієслів характеризуються значенням позачасовості, постійності дії, при чому переважають форми теперішнього часу;

10) вживаються прості поширені речення, ускладнені зворотами, безособові речення, переважають складнопідрядні та складносурядні; прямий порядок слів.

Офіційно-діловий стиль поділяється на підстилі:

Підстиль	Сфера використання	Жанрова реалізація
1.Законодавчий	Законодавство; офіційно-ділові стосунки між державою і її громадянами	Конституція України, закони, укази, статути, положення, ін.
2.Дипломатичний	Міждержавні офіційно-ділові стосунки: політика, економіка, культура.	Конвенції (міжнародні угоди), комюніке (повідомлення), ноти (звернення), протоколи, меморандуми (дипломатичні листи), договори, заяви, ультиматуми (дипломатичних вимог), ін.
3.Юридичний	Юриспруденція: судочинство, дізнання, розслідування, арбітраж, правові та конфліктні відносини	Акти, позовні заяви, запити, протоколи, постанови, повідомлення, ін.
4.Адміністративний	Професійно-виробнича сфера, правові відносини, діловодство.	Офіційна кореспонденція, договори, контракти, заяви, автобіографії, характеристики, доручення, розписки, ін.

3. Д о к у м е н т — матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у визначеному порядку й має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.

Відповідно до змісту документа, зокрема відношення інформації документа до особи, структури, предмета, напрямку діяльності укладача чи адресата, за ознаками і класифікації та групами розрізняють такі документи:

1. За найменуванням: акт, протокол, інструкція, лист тощо.

2. За змістом і спеціалізацією:

— загальні;

— з адміністративних питань;

— з питань планування оперативної діяльності;

— з питань підготовки та розподілу кадрів;

— спеціалізовані з фінансово-розрахункових і комерційних питань, — постачально-збутові, зовнішньоторговельні тощо.

3. За призначенням:

— щодо особового складу;

— організаційно-розпорядчі;

— кадрово-контрактові;

— довідково-інформаційні;

— господарсько-договірні;

— обліково-фінансові.

4. За походженням:

— службові (офіційні) — укладаються працівниками, які офіційно уповноважені це робити від імені установи, організації для вирішення службових питань;

— особисті (приватні) — укладаються будь-якою особою для вирішення індивідуальних, власних питань.

5. За місцем укладання:

— внутрішні — мають чинність у межах установи, де їх укладено;

— зовнішні — виступають чинником або результатом спілкування з іншими установами, організаціями, особами.

6. За напрямком (спрямуванням):

— вхідні (надходять до установи, організації, підприємства, фірми);

— вихідні (адресовані за межі установи).

7. За способом створення, структурними ознаками (формою) і ступенем стандартизації та регламентації:

— стандартні, типові — укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суворо регламентованій послідовності (паспорт, свідоцтво, атестат, диплом, військовий квиток тощо);

— нестандартні, нерегламентовані — в яких певна частина даних готується заздалегідь (типовий лист, довідка, перепустка, положення, інструкція тощо);

— індивідуальні — укладаються за загальними принципами й формою, але автор довільно добирає та компонує мовні засоби залежно від конкретної ситуації (автобіографія, звіт, протокол, оголошення, запрошення тощо).

8. За ступенем складності:

—прості (односкладові) — відображають одне питання, факт;

—складні — відображають два й більше питань, фактів.

9.За стадіями відтворення:

— оригінали;

— копії, витяги, дублікати.

10. За терміном виконання:

— звичайні безстрокові (нетермінові) — виконуються (опрацьовуються) в порядку загальної черги;

— термінові — укладаються за завчасно визначеним терміном виконання, а також телеграми, телефонограми тощо;

— дуже термінові — зі спеціальною позначкою терміну виконання.

Реквізити документа та основні вимоги до їх оформлення

Реквізит – це складова частина документа. У державному класифікаторі управлінської документації ДКУД 101-98 перераховані назви форм організаційно-розпорядчих документів, встановлено перелік реквізитів, які використовують при підготовці та оформленні документів. Всього їх 32 (затверджено ДСТУ 4163-2003):

1. Державний герб.

2. Емблема організації.

3. Зображення нагород.

4. Код підприємства.

5. Код документа.

6. Назва міністерства чи відомства.

7. Назва підприємства.

8. Назва структурного підрозділу.

9. Додаткові відомості про підприємство (індекс підприємства зв'язку, поштова адреса, номер телефону, факсу, електронна адреса, рахунок у банку і т. д.).

10. Назва виду документа.

11. Дата.

12. Індекс (вихідний номер документа).

13. Місце складання чи видання. Цей реквізит вказує на назву міста чи населеного пункту, де видано документ.

14. Гриф обмеження доступу до документа.

10. Місце складання чи видання.

11. Гриф обмеження доступу до документа.

12. Адресат.

13. Адресант

19. Гриф затвердження.

Якщо документ затверджує конкретна посадова особа, то гриф затвердження складається з таких елементів: слово ЗАТВЕРДЖУЮ (без лапок), назва посади, підпис, ініціали і прізвище особи, яка його затвердила, дата затвердження, наприклад: 

ЗАТВЕРДЖУЮ Ректор ДВНЗ „ПДТУ” (підпис)                         В.С. Волошин 22.09.2012

У разі затвердження документа кількома посадовими особами, їхні грифи затвердження розташовують на одному рівні.

Якщо документ затверджено постановою, рішенням, наказом, протоколом, то до грифа затвердження входять: слово ЗАТВЕРДЖЕНО (без лапок), назва, дата і номер документа в називному відмінку. Наприклад:

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства внутрішніх справ України 22.09.2012. № 1079

Гриф затвердження розміщують у правому верхньому куті першого аркуша документа.

20. Резолюція.

Резолюція — це напис службової особи на документі, що являє собою коротке рішення з приводу викладених у цьому документі питань. Резолюція складається з таких елементів: прізвище та ініціалів виконавця, якому передається документ; вказівка про порядок виконання документа; особистий підпис керівника; дата.

Якщо резолюція вказує на кількох виконавців, то обов'язково зазначається особа, відповідальна за виконання документа. Відповідальний виконавець має право скликати співвиконавців та отримувати від них необхідну інформацію.

Резолюції з конкретними вказівками передаються за допомогою наказового способу або неозначеної форми дієслова. Наприклад: Про результати і вжиті заходи повідомити ...; Розглянути й доповісти в десятиденний строк ...

Загальні вказівки, як правило, виражаються так: До виконання; До відома.

Резолюція пишеться на першій сторінці документа у верхній частині.

21. Заголовок до тексту.

22. Позначка про контроль.

23. Текст.

24. Позначка про наявність додатка.

25. Підпис.

Підпис— це обов'язковий реквізит будь-якого документа, він засвідчує його законність. Підписує документи, як правило, керівник установи, його заступник чи керівник структурного підрозділу. Керівник установи або його заступник підписує документи, що надсилаються до вищих організацій. Деякі документи підписують керівники структурних підрозділів, але у межах своєї компетенції.

Документи колегіальних органів (протоколи, постанови й рішення) підписують дві особи — голова та секретар колегіального органу.

Підписується, як правило, перший примірник документа. Якщо документ написано на бланку установи, зазначається тільки посада і прізвище та ініціали особи, яка підписує документ (не повторюється повна назва установи).

Наприклад:

Ректор           ( п і д п и с )     В.С. Волошин

Проректор із наукової роботи      ( п і д п и с )      І.А. Ленцов

 Якщо документ написано не на бланку, то вказується повна назва установи, посада, прізвище та ініціали особи, що підписує документ.

Наприклад:

Директор видавництва “Освіта”       ( п і д п и с )    І.І. Маркіш

При підписанні документів колегіальних органів зазначаються обов'язки осіб, що підписали документи, а не їхні посади.

Наприклад:

Голова зборів            ( п і д п и с )      Г.К. Мусієнко

Секретар зборів      ( п і д п и с )      В.А. Грищук

Підпис ставиться праворуч під текстом через два-три рядки після його закінчення. Найменування посади пишеться ліворуч від прізвища, яке вказується на рівні останнього рядка посади.

Наприклад:

Проректор із навчально-виховної роботи

ДВНЗ „ПДТУ”                                                                (підпис)                  О.П. Чейлях

У разі підписання документа кількома особами, що мають рівнозначні посади, підписи розміщують на одному рівні, наприклад:

В.о. Міністра юстиції України (підпис)             (ініціали, прізвище)

В.о. Міністра фінансів України (підпис)          (ініціали, прізвище)

 Якщо документ підписують особи, які мають нерівнозначні посади, їх підписи розміщують один під одним у порядку ієрархії. Наприклад: 

Міністр юстиції України              (підпис)            (ініціали, прізвище)

Начальник Департаменту           (підпис)            (ініціали, прізвище)

Під час укладання документів, підготовлених комісією, зазначають не посади осіб, а розподіл обов’язків у складі комісії, наприклад: 

Голова комісії                               (підпис)               (ініціали, прізвище) Члени комісії:                                 (підпис)               (ініціали, прізвище)                                                (підпис)               (ініціали, прізвище)

21. Гриф погодження.

22. Віза.

23. Відбиток печатки.

Документи, які потребують особливого засвідчення, завіряються печаткою. Гербова печатка ставиться на документах, що засвідчують права певних осіб, витрати коштів і матеріальних цінностей, а також на документах, які передбачають наявність відбитка печатки правовими актами. Простими печатками засвідчують документи, які виходять за межі організації. Печатка ставиться перед особистим підписом таким чином, щоб відбиток її захоплював частину слів назви посади і підпису особи, що засвідчила документ.

29.. Позначка про завірення копії.

30. Позначка про виконавця (прізвище виконавця та номер його телефону).

31. Позначка про виконання документа та направлення його до справи.

32. Позначка про наявність електронної копії документа.

33. Позначка про надходження.

34. Відмітка про державну реєстрацію.

Розрізняють постійні та змінні реквізити.

Постійними називають реквізити, які наносять, коли виготовляють уніфіковану форму чи бланк документа, а змінними — реквізити, що вказують під час складання документа.

4. П р а в о п и с н е н а г о л о ш е н и х г о л о с н и х

Написання слів з ненаголошеними звуками е, и, о перевіряється наголосом. Треба змінити форму слова або дібрати спільнокореневе слово так, щоб сумнівний голосний став наголошеним: великий – велич, миритися – мир, розумний – розум.

Якщо не можна перевірити написання слова за допомогою наголосу, застосовуємо правила.

Пишеться е	Пишеться и	Пишеться о
у буквосполуках -ере- , -еле-: черевики, береза, шелест, пелена	у буквосполуках -ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах: бриніти, бриньчати (хоч бренькати), гриміти, дрижати, кривавий, тривати, тривога, криниця, глитати.	у буквосполуках -оро-, -оло-: дорога, колосся
якщо е при зміні слова випадає або чергується з і: хлопець – хлопця, промовець – промовця, справедливий – правда; каменя – камінь, джмеля – джміль, осені – осінь.	у суфіксах: -ик-, -иц(я), -ищ(е), -иськ-: столик, вулик, вогнище, посміховисько; -ив(о) в іменниках: печиво, мереживо (виняток: марево, зарево); -ин: чужина, киянин, мамин; -ичок, -ичк- (від –ик, -иц(я): вуличка (бо вулиця)	у словах: гончар, корявий, лопата, пором, погон, слов’яни солдат, товар, монастир, богатир (герой, велетень), борсук, отаман, комиш, кропива, крохмаль, поганий, козак.
у суфіксах: -тель, -еро, елезн-: учитель, п’ятеро, довжелезний; -ен-: козеня, тигреня, письмена, утворений, зачинений, вражений; -енн-: оголошення, мислення, звернення; -еньк-, -есеньк-: рученька, личенько, тонесенький, малесенький.

У деяких словах (переважно іншомовних) написання е та и ніяк не перевіряється: апельсин, бензин, бетон, декада, декан, делегат, демократія, колектив, левада, легенда, леміш, математика, медаль, пенал, ремонт, рецепт, тепер, тремтіти, чекати. Директор, диригент, кишеня, лимон, минуле, пиріг, шинель і т. д. Написання таких слів треба запам’ятати.

Зауважте! В окремих дієслівних коренях [е] чергується з [и]. Букву и пишемо, якщо далі стоїть наголошений суфікс -а- (-я-): терти, бо стирати; заберу, бо забирати.

Культура слова

АДРЕС, АДРЕСА. За сучасними нормами слова адрес і адреса розрізняються значенням і сполучуваністю.

Адрес – це письмове вітання особі, організації переважно з нагоди ювілею: адрес ювілярові; адрес гарно оформлено; адрес від колишніх учнів; адрес з нагоди шістдесятиріччя (п'ятдесятиріччя).

Адреса – місце проживання чи перебування особи, місце розміщення установи; зазначення цих місць на листі, на бандеролі, на посилці тощо. Не знаю точної Вашої адреси; моя адреса така; подаю адресу свого брата; адреса нашої установи; жити (проживати) за адресою; надсилати на адресу. Вживаючи це слово у переносному значенні (тобто коли сказане стосується особи), говоримо: Це сказано на мою адресу (а не: сказано в мою адресу, сказано в мій адрес).

Можна сказати: Ще не написали адреса (тобто не виготовили письмового вітання) і Ще не написали адреси (не заадресували листа, бандеролі, пачки).

Практичний блок

1 Підготуйте усно відповіді на питання:

1). Що таке стиль? Які стилі ви знаєте?

2) Що таке мовна норма? Які мовні норми ви знаєте? Проілюструйте їх на прикладах. Прочитайте подані слова, дотримуючись орфоепічних норм.

Ґудзик, ґрунт, ґречний, джаз, джерело, щастя, щирий, чесний, громада, воджу, підживитися, смієшся, працюється, одягаєшся, одинадцять, олень, спина, випадок, голосування, листопад.

3) Що таке документ. Класифікація документів.

4) Що таке реквізит? Які реквізити ви знаєте? Вимоги до оформлення реквізитів.

2. Перепишіть текст, вибравши нормативний варіант лексем. Обґрунтуйте свій вибір.

Доручення

Письмове право (повноваження), за яким організація чи окрема людина (особа, особистість, індивід) надає право іншій особистості (особі, індивіду) від її імені вчиняти (здійснювати, робити, виконувати) певні (які-небудь) юридичні дії або одержувати (отримувати) матеріальні цінності, називають дорученням.

Доручення можна видавати на розпорядження майном (речами, власністю), одержання (отримання, приймання) грошових і товарно-матеріальних цінностей, на ведення справ (роботи) у судових органах.

Залежно від того (в залежності від того), хто оформлює повноваження — підприємство чи окрема особистість (особа, індивід, людина), — доручення поділяють (розділяють, розподіляють, ділять) на офіційні та особисті.

3. Запишіть, добираючи (із дужок) слово, що найточніше відповідає змістові речення.

1. Ввечері мене додому (проводжали, супроводжували) друзі. 2. Картини в музеї добре (освітлені, осяяні, опромінені). 3. Рослини швидко (акліматизувалися, освоїлися) у місцевих умовах. 4. Вдалині (блимнули, блиснули, бликнули) вогні великого міста.

4. Випишіть з підручника ділової української мови зразок будь-якого документа, укажіть його реквізити.

5. Розподіліть слова у дві колонки: 1) при написанні ненаголошених е, и можна застосувати правило; 2) правопис перевіряють за словником.

Ювелір, деспот, концентрат, велетень, весело, червень, келих, марево, жирафа, мереживо, весняний, деревина, ментальність, левада, медаль, ресурси, директор, математика, терплячий, гример, верховина, бережливість, семінар, характеристика, стратегічний, озеро, зерно, заселити, дисципліна, ефективність, технічний, категорія, щебет, керівник.

6. Вставте букви у словах.

Комп...тентність, д...скр...дитація, проц...дура, гр...чаний, зр...зуміти, кр...шити, брат...к, д...ригент, зн...сти, мороз...во, мар...во, ш...л...стіти, харків`ян...н, ч...р...да, печ...во, стріч...чка, к...шеня, вос...ни, інст...тут, ж...ст...куляція, гр...міти, пал...ць, л...холіття, з...зуля, ч...мпіонат, характ...р...зувати, шест...ро, зн...рвований, експ...ртиза, к...рівн...цтво, п...рсонал, еф...ктивність, сп...цифіка, пр...мірник, опр...люднення, кат...горія, р...жим, с…кретність, ст...мулювання, р...путація, р...нтабельність, альт...рнатива, персп...ктива, кат...горія, експ...р...мент, неприм...ренний, справ...дливий, р…зультат, д...плом, бл...зенько, р...цепт, ст...гно, кр...жаний, бум...ранг, заст...лати, ож...ледиця, в...т...ран, ст...литися, кр...терій, тр...мати, в...сокий, в...л...т...нський, стр...бати, ск...л...тний, інц...дент, кр...вий, ст….пендія, р...бро, п...р...мож...ць, в...сло, пр...оритет, пр...амбула, пр...стол, пр…тензія, пр...вілей, пр...зидія, пр...зер, пр...мітив, пр...зидент, пр...м...єр, пр...зент, пр...рогатива, пр...стиж, пр...тендент, пр...цедент.

7. Перепишіть, вставте пропущені букви. Підкреслені слова та словосполучення перекладіть російською мовою.

1. Мито – п…даток на т..вари та інші пр…дмети, які переміщуються через митний к…рдон України. 2. Митне р…гулювання – р…гулювання питань, пов'язаних із встановленням мит та митних зборів, з процедурами митного контролю, з організацією діяльності органів митного контролю України. 3. Митна д…кларація – письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо т…варів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

8. Складіть і запишіть 1-2 речення зі словами адрес, адреса.