Листкорозміщення

На пагонах листки розташовуються в певному порядку. Ви­окремлюють кілька основних видів листкорозміщення (мал. 53; див. уклейку).

При спіральному (почерговому) листкорозміщенні з кожного вузла відходить один листок, що характерно для багатьох рос­лин, як насінних, так і вищих спорових.

При супротивному листкорозміщенні з кожного вузла відхо­дять по два листки, які містяться один проти одного. Супротив­но розміщені листки сусідніх міжвузлів у двох взаємно перпен­дикулярних площинах, тобто хрестоподібно, завдяки чому листки верхньої пари не затінюють нижньої. Супротивне листкорозмі­щення характерне для родини ясноткові (шавлія, м'ята).

При кільцевому (мутовчастому) листкорозміщенні від вузла відходять три листки і більше (вороняче око, олеандр, хвощі). Кільцеве листкорозміщення, як і супротивне, у сусідніх мутовках має таке розміщення листків, що кожна верхня мутовка не затіняє нижню. Від справжнього кільцевого листкорозміщення від­різняється несправжнє, яке утворюється внаслідок розростання прилистків до розмірів листків, що характерно для родини ма­ренові.

Прикоренева листкова розетка утворюється в рослин із дуже вкороченим стеблом і майже нерозвинутими міжвузлями.

Незалежно від типу розташування на стеблі листки зорієнто­вані до світла так, щоб на поверхню їх падало якнайбільше світ­ла. Якщо дивитися на облистнені пагони з боку напрямку світла, то неважко виявити, що пластинки одна одну не закривають. Дося­гається це нерівномірним ростом черешків, їх загинанням, скру­чуванням, повертанням пагона, неоднаковими розмірами й аси­метрією пластинок листків. Таке взаємне розміщення листків називають листковою мозаїкою (мал. 54; див. уклейку). Листкова мозаїка характерна для багатьох рослин, іноді зустрічається і зво­ротне явище. Наприклад, для захисту від яскравого світла листки евкаліпта повернені до світла ребром пластинки.

Розміри листків

Розміри листків варіюють від кількох міліметрів до кількох метрів. Найбільших розмірів досягають листки пальм і тропіч­них папоротей, які досягають понад 15 м.

Але збільшення асиміляційної площі рослини досягається не великими розмірами листків, а шляхом метамерії — утворен­ням великої кількості дрібних листків на одній рослині.

Різноманітність форм листків у межах одного пагона

У межах одного пагона розрізняють листки низові, серединні і верхівкові.

Низові — недорозвинуті та видозмінені листки, що накопи­чують поживні речовини або виконують захисну та інші спеціа­лізовані функції. До таких листків належать луски цибулини, кореневища, покривні луски бруньок, листки, що обгортають нижню частину стебла трав'янистих рослин, сім'ядолі зародків (родина бобові). В основному ці листки безхлорофільні, мають жовтувате, коричневе, блідо-зелене забарвлення.

Серединні — це типові для даного виду листки різноманітної форми і розмірів. Вони становлять основну масу на пагоні, ма­ють зелений колір і виконують функцію фотосинтезу.

Верхівкові листки містяться у верхній частині пагона, відрізня­ються від серединних меншими розмірами, простішою фор­мою, іноді іншим забарвленням. Це приквітки, покривні листки квіток та суцвіть, чашолистки, пелюстки, тобто видозмінені лист­ки, що виконують функції захисту, приваблювання запилювачів тощо.

Усі ці форми листків розвиваються не у всіх рослин. Напри­клад, у мати-й-мачухи не розвиваються серединні листки, у гра­вілату міського розвиваються лише серединні листки тощо.

Гетерофілія (різнолистість)

Зміни у формі і структурі листків на різних вузлах пагона в межах серединної формації в напрямку знизу догори називають

гетерофілією.

Найчастіше гетерофілія наявна у водяних рослин, наприклад, у жовтцю водяного підводні листки розсічені, а надводні п'яти­лопатеві. Розчленування листків у водному середовищі зменшує опір води. Гетерофілія спостерігається і за умов надземного жит­тя. Наприклад, у шовковиці серединні листки мають і цілокраї листкові пластинки, і лопатеві.

Транспірація

Процес випаровування води рослиною називають транспіра­цією. Вода бере участь у біохімічних процесах клітини — без неї неможливі обмін речовин, дія ферментів, процеси фотосинтезу тощо. Але вода, яка надходить у рослину, лише частково витра­чається на внутрішньоклітинні процеси. Більша її частина випа­ровується. Швидкість випаровування води залежить від темпе­ратури, руху повітря, віку листків тощо. Транспірація забезпе­чує безперервний рух води, постачання мінеральних речовин, розвантажування провідної системи від залишків води та ін.

У процесі життєдіяльності рослини пропускають крізь себе велику кількість води: із 1000 г води, увібраної рослиною, 990 г випаровується.

Іноді водний баланс порушується через нестачу води у ґрунті, що негативно впливає на життєдіяльність рослин. Багато рослин пристосувалися до несприятливих умов, особливо рослини пус­тель, які можуть впадати в стан криптобіозу (просо, осока піщана).