3.2. Рекомендована література

1. Баранюк Ю. Правові проблеми укладення трудового контракту // Право України, 1998. — № 4. — С.74.

2. Заржицький О., Миргородський Д. Особливості правового становища осіб, які працюють у громадян за трудовим договором // Право України . — 1996. — № 10.

3. Данилюк О. Обрання на посаду як правозастосовний факт // Право України. — 2007. — № 4. — С.105.

4. Луценко С. Проблеми правового регулирования контракта как особой форми трудового договора //Предпринимательство, хозяйство и право. — 1997. — № 9.

5. Прокопенко В. Розмежування підстав припинення трудового договору за угодою сторін від звільнення з іні­ціативи працівника //Право України. — 1997. — № 3.

6. Сільченко С. Трудові правовідносини з молодими спеціалістами // Право України . — 1998. — № 9.

7. Хусточкин А. Контракт у трудовому праві України //Право України. — 1995. — № 5-6.

8. Чанишева Г. І. Значення правильного оформлення трудового договору //Право України. — 1992. — № 7.

9. Эрделевский А.М. Трудовой и гражданско-правовой договори: сходство и различия //Трудовое право. — 2003.- № 2. — С.4-6.

10. Реус О. Особливості укладання трудового договору з неповнолітніми //Право України. — 1998. — № 9.

11. Ярошенко О. Щодо основних прав та обов’язків роботодавців // Право України . — 2000. — № 4.

Тема № 4. Робочий час та час відпочинку.

1. Методичні вказівки до вивчення теми

Вивчення проблемних питань теми необхідно розпочати з визначення поняття «робочого часу». Незважаючи на те, що в трудовому законодавстві не сформульовано поняття «робочого часу», наука трудового права виробила певні критерії для визначення цього поняття. Ст. 45 Конституції України гарантує працівнику встановлену законом тривалість робочого часу. Це означає, що законодавство про працю встановлює певні межі тривалості робочого часу, яка не може бути збільшена у локальних нормах (нормах, якими в більшості випадків здійснюється регулювання тривалості робочого часу на конкретних підприємствах, в установах, організаціях).

Наступним питанням вивчення теми «робочий час» є розгляд видів робочого часу. Необхідно відмітити, що серед видів робочого часу розрізняють передусім основний робочий час та неосновний (надурочний) робочий час.

Наступним проблемним напрямом вивчення теми вважається режим робочого часу. Залежно від сфери застосування та кола осіб слід розрізняти загальні та спеціальні режими робочого часу. Студенти мають знати розподіл норми робочого часу при п'ятиденному, шестиденному робочому тижні та режимі з підсумованим обліком робочого часу, а також ознайомитися з поняття надурочних робіт та порядком їх застосування.

Далі слід розглянути комплекс проблемних питань, пов'язаних з поняттям відпочинку та видами відпочинку. Законодавство передбачає такі види відпочинку: 1) перерви протягом робочого дня; 2) щоденний відпочинок; 3) щотижневі дні відпочинку (вихідні дні); 4) святкові і неробочі дні; 5) відпустки. Окремо слід зупинитися на найтривалішому виду відпочинку - відпустці. У зв'язку з цим потребує детального розгляду і характеристики Закон України «Про відпустки».