1. 9. Спадкове право

Спадкуванням є перехід прав та обо­в'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщинавідкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спад­щини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені жи­вими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом мо­жуть бути юридичні особи та інші учасникицивільних відносин. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттяспадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування зазаконом одержують осо­би, визначені у Цивільному кодексі України.

Спадкування за заповітом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Неповнолітні, по­внолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадко­давцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. Заповітскладається у письмовій нотаріальній формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт може бути посвідчений іншою особою: 1) головним лікарем, його заступником з медичної час­тини або черговим лікарем (заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншо­му стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів); 2) капітаном судна (заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України); 3) начальником експедиції (заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експе­диції); 4) командиром (начальником) частини, з'єднання, установи або закладу (заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військо­вих частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також за­повіт робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військо­вослужбовця); 5) начальником місця позбавлення волі (заповіт особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі); 6) начальником слідчого ізолятора (заповіт особи, яка тримається під вартою).

Спадкування за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна чер­га спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття нимиспадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею Цивільного ко­дексу України.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шосто­го ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого сту­пеня споріднення усувають від права спадкування родичів подаль­шого ступеня споріднення.

Спадкоємець за заповітом чи за за­коном має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не до­пускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщи­ну, якщо протягом встановленого строку він не заявив про відмо­ву від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спад­коємцеві з часу відкриття спадщини.