32 Предмет і завдання курсу “ Історія України ”, його місце і роль в університетській системі підготовки фахівців

Велике місце в курсі історії України посідає висвітлення всіх визвольних народних рухів, одвічного прагнення українського народу до незалежності, боротьби робітничого класу і селянства України спільно з трудящими всієї нашої країни проти всіх експлуататорів і гнобителів.

Надаючи визначальну роль в історичному процесі способу виробництва, економічному базисові суспільства, треба вивчати і надбудовні явища – політичні інститути, ідеологію, культуру, мораль, правові норми, побут народу тощо.

Історична наука посідає одне з чільних місць серед суспільних наук які становлять наукову основу керівництва розвитком суспільства. Величезна роль належить історичній науці, у тому числі й курсу історії України, у вихованні широких народних мас.

Відновлення повної історичної правди, всебічне висвітлення історичного минулого всіх народів нашої держави має величезне значення для усунення штучних нашарувань і деформацій у здійсненні норм і принципів національної політики, для активного формування культури міжнаціонального спілкування, для виховання поваги до традицій, мови, мистецтва, історії народів країни, інших народів світу. Саме вивчення історії, культури, мистецтва, побуту народів, разом з їх співробітництвом в економічному і політичному житті, сприяє кращому взаєморозумінню між ними, посиленню взаємодопомоги і дружби.

33. Причини Національної революції та Визвольної війни середини XVII ст.

На початку 17 ст. в Україні сталися важливі здвигни, які торкнулися всіх прошарків. Але найсуттєвішим до перемін було козацтво.

1. Посилення національного гніту. Польська влада ополячувала укр. народ, насильно насаджало католицизм. Православна церква та монастирі позбавлялися земель і майна. Православні мусили платити податки на утримування католичного духівництва. Такі прояви національно-релігійного гніту викликали протести всіх прошарків суспільства.

2. Обмеження прав козаків. Польська влада застосовувала проти козаків найсуворіші міри покарання. Всі козаки, за винятком 6 тис. реєстрових, перетворювалися в кріпаків. З особливою жорстокістю подавлялися любі проявлення окозачування. Реєстровці позбавлялися права обирати гетьмана і старшину.

3. Погішення становища міщан і християн. У містах українці підвергалися різним притисненням. Православні міщани могли селитися лише у спеціально відведених кварталах. Їх обмежували в занятті ремеслом і торгівлею.

Дії, якими польська влада супроводжувала свою владу на укр. землях, переслідували ціль повного захоплення і підпорядкування, тобто були колоніальними.

Колоніальна політика погострила стан в Україні, яка стала причиною всенародних виступів.

34. Причини феодальної роздробленості кр.

Феодальну роздрібненість спричинила низка причин:

1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення. Русь простягалась на значну територію. Великий князь ще не володів достатньо міцним, структурованим і розгалуженим апаратом влади, не мав розвинутої інфраструктури (транспорт, дороги, засоби зв’язку та ін.) для ефективного здійснення своїх владних повноважень на такій величезній території. Посиленню відцентрових тенденцій сприяло поліетнічність КР. Поряд зі слов’янами тут проживало понад 20 народів.

2. Зростання великого феодального землеволодіння. Базуючись на натуральному господарстві, в основі якого лежала замкнутість, велике землеволодіння посилило владу місцевих князів і бояр, створило передумови для розгортання процесів формування економічної самостійності та політичної відокремленості давньоруських земель.

3. Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади. Спочатку на Русі домінував «горизонтальний» принцип спадкоємності князівської влади (від старшого брата до молодшого, а після смерті представників старшого покоління – від сина старшого брата до наступного за віком). Помітне збільшення чисельності нащадків Володимира Святославина та Ярослава Мудрого зумовило тай факт, що вже наприкінці ХІ ст. деякі з них, виходячи з власних інтересів, енергійно почали виступати за «отчинний» або «вертикальний», принцип (від батька до сина). Паралельне існування, зміщення та накладання цих двох принципів, на думку вчених, були причиною феод. роздріб..

4. Зміна торговельної кон’юктури, частковий занепад Києва як торгового центру, поява поліцентрії в зовнішній торгівлі. Наприкінці ХІ ст. половецькі кочовища перерізали торговельні шляхи до Чорного та Каспійського морів. Крім того, серйозного удару транзитній торгівлі КР було нанесено двома подіями: 1) Візантія 1082 року за поміч у війні з Сицилією дл дозвіл Венеції торгувати без мита і мати свої порти на території Візантійської імперії; 2) хрестові походи відкрили для італійських, французьких та німецьких міст морський шлях на схід. Внаслідок цього Київ залишився поза основними торговими шляхами. Це не тільки зумовило частковий занепад Києва, а й спричинило поліцентрію в зовнішній торгівлі. Завдяки торгівлі зростали міста, які ставали для місцевих князів засобом зміцнення їхньої самостійності, джерелом фінансових доходів. Опорою політичного впливу.

5. Посилення експансії степових кочовиків (печенігів, половці та ін.). Лише половці у період 1055-1236 рр. здійснили 12 великих нападів на Русь. Майже стільки походів у відповідь організували руські князі. До того ж за цей час половці понад 30 разів брали участь у міжусобних князівських війнах.