
- •Теоретичні відомості з розділу «Основи практичної астрономії».
- •Теоретичні відомості з розділу «Методи та засоби астрономічних досліджень».
- •Теоретичні відомості з розділу «Сонячна система. Планети земної групи». У Сонячну система входять:
- •Меркурій (бог торгівлі і покровитель мандрівників).
- •Венера (богиня кохання і краси).
- •Марс (бог війни).
- •Теоретичні відомості з розділу «Сонячна система. Планети-гіганти». Юпітер (наймогутніший бог римської міфології).
- •Сатурн (батько Юпітера).
- •Уран (бог неба).
- •Нептун (бог підводного світу).
- •Теоретичні відомості з розділу «Сонячна система. Малі тіла Сонячної системи: астероїди, комети, метеорити».
- •Астероїди.
- •Комети.
- •Метеорити.
- •Теоретичні відомості з розділу «Сонце – найближча зоря. Зорі та їх еволюція».
- •Запитання до контрольних тестів.
- •Фізичні характеристики планет Сонячної системи
- •Характеристики супутників
Теоретичні відомості з розділу «Сонце – найближча зоря. Зорі та їх еволюція».
Сонце – одна з мільярдів зір нашої Галактики, центральне світило у Сонячній системі, вік якого близько 5 млрд. років. Воно дає Землі тепло і світло, що підтримує життя на нашій планеті.
Сонце знаходиться на близькій відстані від Землі – приблизно 150 млн. км, тому ми бачимо його у формі диска.
Маса Сонця складає приблизно 330 000 мас Землі. Вивчення Сонця має дуже важливе практичне значення для розвитку земної цивілізації.
Середня густина Сонця складає 1,4 г/см3.
Температура на поверхні Сонця 5780 К. Сонце випромінює електромагнітні хвилі різної довжини, які нашим оком сприймаються як біле світло.
Температура ядра рівна 15 000 000 К.
Хімічний склад: Н2 – 72%, Не – 27%.
Сонце – величезна розжарена плазмова куля, що має складну будову зовнішніх і внутрішніх шарів.
В результаті фізичних процесів, що протікають в надрах Сонця, безперервно виділяється енергія, яка передається зовнішнім шарам і розподіляється на все більшу площу. Внаслідок цього з наближенням до поверхні температура сонячних газів поступово знижується. Залежно від температури та характеру процесів, що визначаються цією температурою, Сонце умовно розділяють на чотири області:
ядро – центральні області Сонця, де протікають термоядерні реакції;
зона радіолокації – зона, де окремі кванти мандрують сотні тисяч років, поки досягнуть фотосфери (найглибший шар атмосфери Сонця);
конвективна зона – зона, де протікає передача енергії шляхом перемішування – більш гарячі комірки спливають угору, а холодні опускаються до низу;
атмосфера – це зовнішні шари Сонця, які в свою чергу діляться на три оболонки: фотосферу (200-300 км завтовшки, сприймається як поверхня Сонця, T=5780 К); хромосфера (загальна товщина становить 10-15 тис. км, а T=100 000 К); сонячна корона (зовнішній шар атмосфери, T якого сягає кількох мільйонів градусів. Речовина корони, яка постійно витікає у міжпланетний простір, називається сонячним вітром).
Хоча всі зорі мають на перший погляд однаковий вигляд, але їх фізичні характеристики: температуру, світність, радіус, густину – суттєво різняться між собою.
Сонце за фізичними параметрами належить до середніх зір – воно має середню температуру, середню світність і т.д. Сонце – це жовта зоря, яка світить у стані рівноваги і не змінює своїх розмірів протягом мільярдів років.
У космосі існують зорі, як більші, так і менші за Сонце:
білі карлики – зорі, що мають радіус в сотні разів менше сонячного і густину в мільйони разів більшу за щільність води;
червоні карлики – зорі з масою меншою від сонячної, але більшою, ніж у Юпітера, а температура і світність цих зір залишаються сталими протягом мільярдів років;
червоні гіганти – зорі, що мають температуру 3000-4000 К і радіус в десятки разів більший від сонячного. Маса цих зір не на багато більша від маси Сонця. Такі зорі не знаходяться у стані рівноваги.