Комети.

Певно, найефектнішими малими тілами Сонячної системи є комети. У перекладі із грецького «комета» означає «довговолоса». Вони привертають увагу людей своїм незвичним виглядом – вони мають дивний красивий хвіст.

Орбіти комет – це дуже витягнуті еліпси, тому основна маса комет влітають у Сонячну систему з величезною швидкістю і точнісінько так само, обігнувши Сонце, покидають її. Прилітають вони до Сонця з величезної кометної хмари, яку називають хмарою Оорта (хмара з величезної кількості залишків космічної речовини, з якої утворилися планети; знаходиться приблизно на відстані 100 – 150 тис. а.о. від Сонця).

Найбільш знаменитою кометою можна вважати комету Галлея, яку спостерігають вже кілька тисячоліть.

Ядро комети складається в основному з льоду (водяного, метанового, аміачного, з вуглекислого газу) та вкраплених у нього тугоплавких частинок (метали, силікати), діаметр якого може бути всього кілька десятків кілометрів, тому на великій відстані від Землі їх не видно.

Хвіст комети може простягатися на мільйони кілометрів, причому напрям хвоста змінюється таким чином, що він весь час відхиляється у протилежний від Сонця бік. Лід у ядрах тих комет, які часто підлітають близько до Сонця, з часом повністю випаровується. Від комети залишаються тверді силікатні пилинки, які продовжують рух по орбіті і перетворюються у метеоритні потоки. Якщо Земля перетинає орбіту такого метеорного потоку, то спостерігається «зоряний дощ», коли одночасно можна побачити тисячі метеорів.

Метеорити.

Назви «метеор» та «метеорит» у перекладі з грецької означають «той, що перебуває у повітрі». Пилові частинки, що виділяються із голови і хвоста комети, розсіюються вздовж її орбіти. Потрапивши у земну атмосферу, частинки повністю руйнуються на висоті 110 – 80 км, не долітаючи до поверхні Землі. При цьому спостерігається світлове явище, яке називається метеором.

Метеор – світлове явище, яке викликає іонізоване повітря на шляху польоту маленьких метеорних частинок.

Метеорит має більшу масу і тому може долетіти до поверхні Землі. Коли метеоритне тіло з великою швидкістю летить в атмосфері, то через опір повітря воно нагрівається до + 10 000 ⁰С і починає світитися як розжарена куля, яку називають болідом.

Болід – світлове явище, яке супроводжує політ метеоритного тіла в атмосфері.

Метеоритне тіло – це осколок астероїда, який, обертаючись навколо Сонця, зіткнувся з нашою планетою.

Найбільшу швидкість входження в атмосферу (50 – 70 км/с) мають ті метеоритні тіла, які летять назустріч руху Землі, коли швидкість руху боліда та Землі додаються. А найменша швидкість метеора і метеоритного тіла при входженні в атмосферу Землі рівна 11,2 км/с, бо навіть коли астероїдне тіло «доганяє» нашу планету, то через земне тяжіння його швидкість починає зростати.

На Землі астрономи та геологи виявили більше сотні метеоритних кратерів різного діаметра, які називають «астроблемами», що в перекладі з грецької означає «зоряні рани». Але більшість кратерів не збереглися, бо протягом віків атмосферні процеси знищували сліди космічних катаклізмів.

Найбільшим метеоритом ХХ століття можна вважати Тунгуський, який упав 30 червня 1908 року поблизу ріки Підкам’яна Тунгуска у Сибіру. Його політ в атмосфері спостерігався протягом майже 5000 км. Потім стався вибух, який було чути на відстані 2000 км від місця падіння. Головною таємницею падіння метеориту є відсутність кратера та осколків на місці падіння, тому є гіпотеза, що метеорит вибухнув у повітрі.