Марс (бог війни).

• Марс — четверта планета від Сонця (приблизно 228 млн. км).

• Маса Марса складає приблизно 0,12 маси Землі.

• Марс — планета земного типу з розрідженою атмосферою, яка складається переважно з вуглекислого газу, приблизно у 100 разів розрідженіша, ніж земна.

• Поверхня Марса вкрита піском і камінням; є метеоритні кратери як на Місяці, вулкани, долини та пустелі, подібні до земних.

• Тут розташована гора Олімп, найвища відома гора в Сонячній Системі (діаметр основи щита, на якому він розташований, становить 600 км, а вивершує щит вулканічна вершина з кратером 65*80 км, висотою 27,4 км) та Долина Маринера, найбільший каньйон (понад 4000 км завдовжки та 200 км завширшки).

• На Марсі також спостерігається зміна пір року, тривалість яких майже вдвічі більша. Через еліптичну орбіту сезони в північній і південній півкулі мають різну тривалість: літо в північній півкулі продовжується 177 марсіанських діб, а в південній вона на 21 день коротше й тепліше на 20 градусів, ніж літо в північній півкулі.

• Через більшу віддаленість від Сонця Марс одержує лише 43 % тієї енергії, що одержує Земля. Середньорічна температура там -60 ⁰С. Протягом доби температура поверхні змінюється істотно. Однак, на глибині 25 м під поверхнею температура практично постійна -60 ⁰С протягом доби і не залежить від сезону. Максимальні значення температури поверхні не перевищують декількох градусів вище 0, а мінімальні значення зареєстровані на північній полярній шапці − мінус 138 °C: за таких умов замерзає не тільки вода, а й вуглекислий газ, які утворюють білий покрив, що його добре видно біля полюсів, проте є він і в інших частинах планети.

• Через криваво-червоний колір його іноді називають Червоною планетою. Такий колір пояснюється надміром оксиду заліза в гірських породах на поверхні планети.

• Марс довго асоціювали з війною і кровопролиттям, і тому його назвали на честь римського бога війни. У планети є два супутники, Фобос (гр. «Страх») і Деймос («Жах»).

• Обидва супутники — шматки гірської породи неправильної, приблизно еліпсоїдальної форми. Нерівна поверхня Фобоса повністю покрита метеоритними кратерами. Найбільший кратер Стікней займає половину супутника. Його поверхня також вкрита системою лінійних переломів, або заглиблень, багато з яких геометрично пов'язані із кратером Стікней. Поверхня Деймоса навпаки здається гладкою, бо багато кратерів майже повністю вкриті уламками порід.

• Альбедо (здатність відбиття світла) у обох супутників дуже низьке, як у найпростіших типів метеоритів. Одна з теорій походження супутників те, що вони — астероїди, які були захоплені Марсом, коли він тільки починав формуватися.

Теоретичні відомості з розділу «Сонячна система. Планети-гіганти». Юпітер (наймогутніший бог римської міфології).

• Юпітер — п'ята і найбільша планета Сонячної системи. Він більш ніж у два рази важчий, ніж всі інші планети разом узяті.

• Відстань від Сонця приблизно 778 млн. км.

• Маса Юпітера становить приблизно 318 мас Землі.

• Атмосфера Юпітера воднево-гелієва (89% водню і 11% гелію).

• Уся видима поверхня Юпітера — щільні хмари, розташовані на висоті близько 1000 км над "поверхнею", де газоподібний стан змінюється на рідкий і утворює численні шари жовто-коричневих, червоних і блакитнуватих відтінків.

• Температура зовнішнього хмарного покриву складає -133 ⁰С.

• Швидке обертання Юпітера навколо своєї осі призводить до існування стійких зональних чи плинних вітрів. Швидкість в цій глобальній системі досягає від 50 до 150 м/с. На границях поясів і зон спостерігається сильна турбулентність, що призводить до утворення численних вихрових структур. Найбільш відомим таким утворенням є Велика червона пляма.

• Юпітер має систему слабких кілець, шириною близько 1000 км і товщиною не більш 30 км, що обертаються навколо Юпітера на відстані 57000 км від хмарного покриву планети. На відміну від кілець Сатурна, кільця Юпітера темні (альбедо дуже низьке) і, імовірно, складаються з дуже невеликих твердих часток метеорної природи.

• Навколо Юпітера обертаються 62 супутники. Чотири найбільші з них — Іо, Європа, Ганімед і Калісто – називаються Галілеєвими супутниками.

• Іо має найбільшу геологічну активність з усіх тіл Сонячної системи – там зареєстровано 8 постійно діючих вулканів, з жерл яких викидаються розжарені гази і магма. Іо привертає увагу фантастичною гамою кольорів – жовтих і червоних. Поверхня Іо зовсім рівна, бо рідка магма при температурі +400 ⁰С заповнюють будь-які западини.

• Три інші супутники – Європа, Ганімед і Калісто – дуже схожі між собою: на їх поверхні видно багато снігу та льоду.

• Ганімед є найбільшим супутником у Сонячній системі, який за розмірами навіть перевершує Меркурій (радіус 2630 км, а маса 14,9*10²² кг).