3.1.2. Фактори непрямого впливу

Фактори непрямого впливу впливають на рівень підприємницького ризику не так помітно, як фактори прямого впливу. Проте їх вплив може бути значним, а тому необхідно враховувати їх в процесі діяльності фірми. Розглянемо основні з них.

Стан економіки. На результати підприємницької діяльності впливає як економічна ситуація в країні діяльності, так і економічне положення галузі. Кон'юнктура ринкової економіки має тенденцію змінюватися циклічно. Високий рівень попиту заміняється періодами депресії, коли підприємству стає важко продавати вироблені продукти за прийнятими цінами.

Останнє десятиліття характеризується нестабільністю міжнародної торгівлі, викликаною нерівномірністю інфляційних процесів у різноманітних країнах, коливаннями цін на енергоносії. У цих умовах окремі країни поводяться аналогічно підприємствам із слабким фінансовим плануванням. Вони беруть кошти в борг, часто підтримуючи неефективну структуру власного виробництва. З ростом боргових зобов'язань умови позик стають жорсткішими, можливості захисту власної промисловості і торгівлі слабшають і ціновий шок, що наближає внутрішні ціни до світового, в свою чергу призводить до подорожчання виробництва.

Значний вплив на рівень ризику підприємницьких фірм здійснює рівень інфляції в країні діяльності. Інфляційні процеси підривають стимули економічного росту, підвищення ефективності виробництва на базі науково-технічного прогресу, тому що вартість придбання нової техніки з кожним роком зростає; стає вигідним зберігати застаріле, але дешеве устаткування, тобто стару трудомістку технологію. Крім цього, інфляція знецінює ресурси амортизаційних фондів підприємств, і тому на заміну зношеного устаткування не вистачає засобів.

Інфляція спотворює всі економічні розрахунки, робить невизначеними перспективи розвитку, посилює ризик, пов'язаний з новими інвестиціями.

Політичні умови. Такий фактор непрямого впливу, як політична нестабільність, викликає підвищену непевність підприємця не тільки в успішності результатів діяльності, але й в можливості ведення справи. Політична нестабільність не дозволяє налагодити надійні і довгострокові зв'язки з партнерами, що постійно висуває проблему вибору партнера (як постачальника, так і споживача) в якості найважливішої умови успіху справи. Низька договірна дисципліна, що посилюється руйнацією раніше єдиного економічного простору, всередині республіканських та міжреспубліканських зв'язків призводить до виникнення ризиків зриву договорів, порушенню термінів поставок, що в умовах обмеженості та недостатності ресурсів, характерних для країн СНД веде до порушення циклів виробництва й інших ризиків Таким чином, політична нестабільність посилює загальний рівень підприємницького ризику причому як для вітчизняних підприємців, так і для їхніх зарубіжних партнерів.

До факторів непрямого впливу, що впливають на рівень підприємницького ризику, відносяться також: міжнародні події, стихійні лиха, НТП.

3.2. Внутрішні фактори, які впливають на рівень ризику

В економічній літературі, присвяченій проблемам підприємництва, виділяють п’ять груп внутрішніх факторів:

• стратегія фірми;

• принципи діяльності фірми;

• ресурси та їх використання;

• якість продуції

• рівень використання маркетингу.

Варто зауважити, що ці групи включають в себе десятки конкретних факторів, що діють в межах кожної фірми вибірково.

За різними даними близько 90% невдач малих фірм в США пов'язане з менеджерською недосвідченістю або службовою некомпетентністю та невідповідністю. Великий вплив на ступінь ризику здійснюють також: відсутність фахового досвіду керівника фірми, слабкі фінансові прорахунки, погана організація праці працівників, відтік конфіденційної інформації з вини службовців, погана пристосованість фірми до змін у навколишньому середовищі, недостаток знань в області маркетингу тощо.

Керівники Центру ризкованих інвестицій Інституту економіки й організації підприємництва Російської академії природничих наук Б.Леонтьев і Г.Клейнер вважають головним фактором ризику в підприємництві і господарській діяльності “фактор ННН” - некомпетентність, недобросовісність й недбалість. С. Фалько також відзначає, що причиною банкрутства є некомпетентність керівництва фірми в 22 випадках зі 100. Таким чином, основний внутрішній чинник, що впливає на рівень підприємницького ризику - це невміла організація діяльності керівником фірми внаслідок його некомпетентності, а також некомпетентності персоналу підприємницької фірми.

Відтік конфіденційної інформації - ще один внутрішній фактор, що посилює рівень ризику підприємницької фірми. За оцінками експертів, втрата лише чверті інформації, яка відноситься до комерційної таємниці, забезпечує вагомі переваги конкурентам і протягом декількох місяців призводить до банкрутства половини фірм, що допустили відтік інформації.

На практиці досить часто підприємці не цілком чітко уявляють собі, що входить до поняття “комерційна таємниця”, як її варто охороняти і як витік інформації може впливати на економічне становище фірми.

Під комерційною таємницею підприємства варто розуміти відомості, які не являються державними таємницями, але пов'язані з виробництвом, технологією, НДДКР, управлінням, фінансами й іншою діяльністю підприємства, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам. Комерційною таємницею підприємства не може бути інформація, приховуання котрої здатне завдати шкоди суспільству.

Перелік відомостей, що складають комерційну таємницю, містить у собі наступну інформацію. (таб.2.1)

Таблиця 2.1

Структура комерційної таємниці

1.Виробнича інформація:	обсяг випуску і плани реалізації продукції; рівень складських запасів; плани інвестицій в нове будівництво і реконструкцію виробництва; методи й організація управління; система організації праці; плани рекламної діяльності; передбачуваний час виходу на ринок; характер і умови укладених контрактів; відомості про постачання, споживачів, посередників.
2.Фінансова інформація:	структура капіталів; розмір прибутку та рівень собівартості продукції; механізм формування цін на продукцію; банківські та торгові операції; стан розрахунків з торговими клієнтами; рівень платоспроможності підприємства; фактичний стан ринків збуту; інформація про ефективність експорту й імпорту; інформація про фінансове положення
	Продовження таб. 2.1
	постачальників, споживачів, посередників; відомості про заплановані кредити, їхні розміри й умови надання; плановане створення спільних, змішаних, акціонерних підприємств.
3.Науково-технічн інформація:	характер дослідницьких робіт; технології, що застосовуються (готуються до впровадження); напрямки розширення (згортання) виробництва; ведуча НДДКР організаація, проектні роботи та їхні результати; модифікація і модернізація застосовуваної раніше техніки, технології; аналіз конкурентноздатності продукції; зміст патентів та ліцензій.

В загальному виді втрати підприємців від недотримання умов конфіденціальності зводяться до наступного:

1. знижуються можливості продажу ліцензій власних наукових розробок, губиться пріоритет в освоєних галузях науково-технічного прогресу, ростуть витрати на переорієнтацію діяльності дослідницьких підрозділів;

2. з'являються (або штучно створюються конкурентами) труднощі в закупівлі сировини, технології, устаткування;

3. обмежується співробітництво підприємців із діловими партнерами, знижується можливість укладення вигідних контрактів, виникають проблеми при виконанні договірних зобов'язань;

4. ростуть витрати на створення нової ринкової стратегії, зміну структури маркетингових досліджень тощо.

Рівень підприємницького ризику посилюється не тільки у випадку викрадення комерційної таємниці конкурентами, але й у тому випадку, якщо підприємство саме незаконним шляхом одержує відомості, що складають комерційну таємницю, з метою використання їх у процесі діяльності.

Наступний внутрішній фактор, що здійснює значний вплив на рівень підприємницького ризику, - це якість продукції та послуг. Якість продукції відноситься до числа найважливіших показників діяльності комерційної організації. Підвищення якості продукції в значній мірі визначає виживання підприємницьких фірм в умовах ринку. Відповідно погіршення якості продукції призводить до зниження конкурентноздатності фірми і як наслідок до збільшення рівня ризику.

Під якістю розуміється сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти визначені потреби відповідно до її призначення. Відповідно до Закону України продавець (виготовлювач, виконавець) відповідає за порушення прав споживачів. Цей Закон визначає відповідальність продавця (виготовлювача, виконавця) у випадку надання споживачу недоброякісної продукції (послуги). Продавець зобов'язаний не тільки відшкодувати всі заподіяні покупцю збитки, але й виплатити неустойку (пеню) і відшкодувати моральний збиток споживачу у випадку заподіяння йому шкоди внаслідок порушення прав споживача на підставі договору з ним.

Порушення якості продукції може бути наслідком як зовнішніх (постачання неякісної сировини), так і внутрішніх (порушення технологічного циклу) факторів.

Загальний контроль якості, здійснюваний фірмами США, Японії і Західної Європи, припускає три обов'язкових умови:

• якість признається вищим керівництвом фірм як основна стратегічна ціль діяльності. При цьому встановлюються конкретні задачі і виділяються засоби для їх вирішення;

• заходи щодо підвищення якості продукції повинні стосуватися всіх підрозділів;

• постійний процес навчання і підвищення мотивації персоналу.

Крім вище перерахованих, до внутрішніх факторів відносять також нераціональне використання матеріальних і людських ресурсів підприємства; низьку мотивацію персоналу; хворобу і/або смерть головних спеціалістів та керівників, тощо.

Тема 4. Соціально-політичні та адміністративно-законодавчі ризики

4.1. Соціально-політичні ризики, їх суть та характеристика

4.2. Адміністративно-законодавчі ризики

4.1.Соціально-політичні ризики, їх суть та характеристика

Політичний ризик являє собою наявність ймовірності можливого негативного впливу на діяльність суб'єктів , що господарюють з боку держави виходячи з політичного курсу розвитку країни. Таким чином, політичні ризики пов'язані з політичною ситуацією в країні і діяльністю держави.

Політичні ризики є системними ризиками, тобто суб'єкти підприємницької діяльності не можуть безпосередньо впливати на них із метою мінімізації втрат у випадку їх здійснення і т.п. Проте дане положення не означає, що підприємства не повинні враховувати їх у своїй діяльності.

Реалізація політичного ризику може бути викликана здійсненням визначених подій політичного характеру. У найбільш загальному виді його джерелами є дії, при яких неможлива господарська діяльність:

• військові дії;

• виникнення локальних конфліктів;

• здійснення революцій, переворотів і т.п.;

• загострення внутрішньополітичної ситуації в країні внаслідок проведення глобальних політичних заходів, таких як референдуми, вибори;

• зміни в політичному курсі, які проводяться у державі (наприклад, націоналізація, конфіскація майна, що належить іноземним фірмам, відмова нового уряд виконувати ті зобов'язання, що були прийняті на себе попереднім і т.д.);

• зміни геополітичної ситуації, що може висловитися в найрізноманітніших формах (наприклад, введення ембарго (заборони на відношення з виробниками визначених країн, так і світового співтовариства стосовно фірм даної країни).

Політичні ризики тісно пов'язані із соціальними і їхньою особливістю є те, що вони багато в чому обумовлюють один одного.

Соціальний ризик може виражатися в ризику конфліктів із громадськістю і ризику, пов'язаному з робітниками (окремими або їхніми групами) свого підприємства.

Ризики конфліктів із громадськістю мають місце тоді, коли стратегія підприємства, ефективна для нього, йде врозріз з інтересами яких-небудь соціальних груп, що можуть бути виражені в законах або просто в активній реакції протестуючих представників цих груп. Даний вид конфліктів, навіть за умови відсутності конфлікту з законодавством (навіть при справній та передбаченій планом виплаті необхідних штрафних санкцій, податків або інших форм платежів, що дають право на припустиме забруднення навколишнього середовища), тягне за собою зниження конкурентноздатності фірми, що може виразитися в збитку торгової марки, принадності фірми і продуктів, вироблених нею, утрудненню відношень фірми з органами державної влади, що в свою чергу, може виявитися в неможливості (або складності) одержання державного замовлення (державного контракту), субсидій, податкових пільг тощо.

Виникнення такої ситуації може явитися причиною виникнення конфліктів із деякими або всіма робітниками фірми (наприклад, страйки, невиходи на роботу, блокування вивозу готової продукції з території підприємства і т.п.). Наслідком цих конфліктів може стати і виникнення протиріч із спеціалістами, що планувалося використовувати робітників цієї фірми, у зв'язку з їхньою орієнтацією на суспільну думку тощо.

Як окремий випадок соціальних ризиків можна розглядати ризики демографічні, що також значно впливають на діяльність ринкових суб'єктів. При цьому їхньою специфічною особливістю є те, що вони можуть стати причиною виникнення інших видів ризиків (наприклад, ризиків, пов'язаних з реалізацією продукції, про що вже говорилося при розгляді питань, пов'язаних із загальною класифікацією ризиків).

Питання, пов'язані з виникненням будь-яких соціальних ризиків, тісно пов'язані з психологічною підготовкою людей до них. Основна закономірність складається так: чим менший ступінь втягнення людини в подію, і чим менше вона знає про наслідки свого рішення, тим більше він схильний приймати рішення з ризиком негативних результатів.