Відмінність методу підсумкового курсу від часового методу

№ п/п	Параметри	Метод підсумкового курсу	Часовий метод
1	Активи і пасиви, що коректуються	Всі активи і пасиви підлягають коректуванню і схильні до ризику	Неліквідні активи не схильні до ризику
2	Курс коректування активів і пасивів	Один і той же обмінний курс	Різні активи і пасиви коректуються за різними обмінними курсами
3	Випадки застосування методів	Закордонний філіал працює як напівавтономна одиниця	Філіал є продовженням бізнесу материнської компанії
4	Вплив на відносні показники бухгалтерського балансу філіалу	Коректування не викривляє відносних показників філіалу	Відносні показники філіалу переводяться у бухгалтерський баланс компанії зі змінами

2 Розрахунок імовірності виникнення втрат

2.1. Показники статистичної імовірності

Показники імовірності виникнення втрат можуть бути двох видів:

а) імовірність виникнення втрат певного рівня;

б) імовірність виникнення втрат нульового рівня.

Крім цього, залежно від використання чи невикористання статистичної інформації у розрахунках імовірності вона може бути:

а) статистичною, що визначається на базі статистичних даних. Її називають об’єктивною імовірністю;

б) суб’єктивною. У розрахунках її рівня основним і вирішальним є суб’єктивний фактор.

Статистична імовірність виникнення втрат певного рівня від здійснення ризикованих операцій визначається за такою формулою:

ВДі

ВСі =

 ВДі +  ВУі

де ВСі – статистична імовірність виникнення втрат і-го рівня;

ВДі – кількість втратних випадків і-го рівня;

ВУі – кількість випадків і-го рівня, у яких був виграш;

n – кількість рівнів втрат (виграшів).

Цей показник імовірності розраховується за даними минулих років і використовується при побудові кривої ризику.

Статистична імовірність виникнення втрат нульового рівня визначається таким чином:

 ВУі

ВС0 =

 ВДі +  ВУі

де ВС0 – статистичний показник імовірності виникнення втрат нульового рівня.

Для правильного визначення показників статистичної імовірності втрат необхідно вказати, що слід розуміти під втратними і виграшними випадками.

Випадком втрат є одноразовий акт здійснення господарських операцій, які виявились ризикованими і нанесли фірмі певних втрат. Наприклад, протягом року фірма згідно з укладеними договорами повинна була здійснити 12 завезень основних матеріалів. У процесі виконання цих операцій виявилось, що дві поставки матеріальних ресурсів були здійснені з недотриманням встановлених термінів, а одна – з порушенням комплектності матеріалів. Отже, три випадки виявились ризикованими і є втратними.

Виграшним випадком є одноразовий акт господарської операції, у результаті здійснення якої фірма не зазнала втрат і одержала очікуваний прибуток.

Визначення втратних випадків не становить проблем. Кількість же виграшних випадків не завжди можна встановити. У їх визначенні певну допомогу може дати класифікація виграшних випадків за ознакою взаємозв’язку з втратними випадками. З цієї точки зору вони поділяються на:

а) виграшні випадки, які є прямою протилежністю до втратних випадків. До них можна віднести, наприклад, число виконаних поставок матеріально-технічних ресурсів без порушень обсягів та термінів, кількість відвантажень готової продукції відповідно до умов укладених договорів, кількість експортно-імпортних операцій, здійснених без втрат (у порівнянні з умовами, визначеними контрактами) і т. д.;

б) виграшні випадки, число яких може бути встановлено на основі часового фактора. Наприклад, втратний випадок, зумовлений повінню, згідно із статистичними даними мав місце в середньому один раз на 5 років. Звідси кількість виграшних випадків становить чотири.

Такий порядок визначення числа виграшних випадків може бути використаний стосовно до природних та політичних факторів втрат і факторів втрат, обумовлених рівнем благополуччя суспільства і т. д.