4. Особливості розрахунку втрат від валютних ризиків фірм

І нарешті, як визначаються втрати від валютних ризиків? їх розрахунок ведеться в розрізі відповідних факторів.

Втрати від проведення зовнішньоторгових операцій розраховуються так:

а) експортних операцій:

ВВзе = ВК ∙(Квз - К_вт),

де ВВ_зе - втрати від здійснення експортних зовнішньоторгових операцій;

ВК - вартість зовнішньоторгового контракту в іноземній валюті;

К_вз— курс іноземної валюти на дату підписання контракту;

К_вт — імовірний курс іноземної валюти на дату внесення платежу.

Дана формула не враховує величини втрат, які можуть мати місце внаслідок імовірної дії інших негативних факторів, що не належать до валютних ризиків.

б) імпортних операцій:

ВВ_зі=ВК∙ (К_вт - К_вз),

де ВВзі — втрати від здійснення імпортних зовнішньоторгових операцій.

Розмір втрат від ризику трансляції у певній мірі залежить від способів їх розрахунку. Суть цих способів обумовлюється видами обмінних курсів валют. Існують такі їх різновидності:

• обмінний курс на дату складання бухгалтерського балансу. Його називають курсом закриття балансу або підсумковим курсом.

• обмінний курс на момент укладення угоди. Він ще має назву часового або “історичного” курсу.

Розрахунок втрат від трансляційного ризику при використанні підсумкового курсу ґрунтується на допущенні, що при вкладенні вітчизняною фірмою чистих інвестицій у зарубіжний філіал до ризику втрат схильні чисті його активи внаслідок зміни обмінного курсу валют. При цьому основними положеннями концепції чистих інвестицій, яка лежить в основі методу підсумкового курсу розрахунку ризику, є такі:

• філіал материнської компанії є незалежно функціонуючим підприємством (валюта холдингової компанії не впливає на щоденні його операції);

• інвестиції материнської компанії у діяльність філіалу враховуються у цілому (окремо інвестиції в активи і пасиви дочірнього філіалу не виділяються);

• усі статті бухгалтерського балансу дочірнього підприємства перераховуються за обмінним курсом і включаються у консолідований бухгалтерський баланс холдингової компанії;

• коливання обмінних курсів валют між двома послідовними складаннями бухгалтерського балансу приведе до зміни чистих активів дочірньої компанії у валюті материнської компанії, які і являють собою втрати від ризику.

Визначення втрат від ризику при використанні часового курсу валют базується на таких положеннях:

• зарубіжні філіали функціонують не як самостійні господарські одиниці (ділові операції, які вони здійснюють, є прямим продовженням бізнесу материнської компанії);

• материнська компанія виступає як головне джерело фінансування закордонного філіалу;

• облік активів і пасивів у балансі здійснюється за так званими “історичними” затратами і ці статті вносяться у баланс за їх поточною вартістю;

• негрошові активи переводяться за часовим курсом або за курсом, що мав місце на дату першого занесення статей на рахунки;

• грошові активи і пасиви разом з іншими активами, розрахованими за поточною вартістю, переводяться за курсом, що діє на момент складання балансу;

• різниця між даними статей у поточній вартості і даними, визначеними за обмінним курсом, становить курсову різницю.

Вона і є або втратами, або додатковим прибутком залежно від характеру зміни обмінного курсу валют.

Принципову відмінність методу підсумкового курсу від часового методу, які використовуються при вимірюванні ризику ілюструє табл.1.

Витрати від ризику, пов’язаного з вкладанням коштів у цінні папери, деноміновані в іноземній валюті, обчислюються за такою формулою:

ВВа = ЦПп (Квп - Квк),

де ВВа – втрати, пов’язані з вкладенням коштів у цінні папери, деноміновані в іноземній валюті;

ЦПп - теперішня вартість коштів, вкладених у цінні папери, деноміновані в іноземній валюті;

Квп - курс іноземної валюти на дату вкладання коштів у цінні папери;

Квк – курс іноземної валюти на дату продажу цінних паперів.

Таблиця 1