- •Тема 1 зовнішньоекономічна діяльність та її роль у розвитку національної економіки
- •Тема 2 основні напрями і показники розвитку зовнішньоекономічної діяльності в україні
- •Тема 3 система регулювання зовнішньоекономічної діяльності в україні
- •Тема 4 митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 5 загальнодержавні податки у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 6 нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 7 валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в україні
- •Тема 8 міжнародні розрахунки і банківське обслуговування зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 9 форми виходу підприємств на зовнішні ринки
- •Тема 10
- •Тема 11 торговельно-посередницька діяльність на зовнішньому ринку
- •Тема 12 компенсаційна торгівля у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 13 структура і зміст зовнішньоекономічних контрактів
- •1. Назва, номер договору (контракту), дата і місце його укладання
- •2. Преамбула
- •3. Предмет договору (контракту)
- •4. Кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг)
- •5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здачі виконаних робіт, послуг)
- •6. Ціна і загальна вартість контракту
- •7. Умови платежу
- •8. Умови здачі (приймання) товару (робіт, послуг)
- •9. Упаковка і маркування
- •10. Форс-мажорні обставини
- •11. Санкції та рекламації
- •12. Урегулювання спорів у судовому порядку
- •13. Додаткові умови та інші умови контракту
- •14. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін
- •Тема 14 економічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •Тема 15 ризики у зовнішньоекономічній діяльності та їх страхування
- •Тема 16 транспортне обслуговування зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 17 зовнішньоекономічна діяльність підприємств на території вільних економічних зон
Тема 2 основні напрями і показники розвитку зовнішньоекономічної діяльності в україні
Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава законодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики. Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національним товаровиробникам, створити необхідні умови для вивезення національних товарів на ринки інших країн та обмежити ввезення іноземних товарів в свою країну. Так держава відчутно впливає на загальний стан експортно-імпортних відносин.
Залежно від масштабів втручання держави у міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньоторговельної політики:
- політика вільної торгівлі;
- політика протекціонізму.
Політика вільної торгівлі – це політика мінімального втручання держави у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.
Політика протекціонізму – це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції з використанням системи обмежень імпорту. Способи при цьому можуть бути найбільш різнобічними: обкладення імпорту високим митним тарифом (тарифна політика); кількісні обмеження імпорту (політика квот); субсидії власним експортерам; складна митна процедура (митна політика); жорсткі технічні і санітарні стандарти щодо імпорту (нетарифні регулятори); валютні обмеження імпорту товарів (валютна політика).
Вирізняють декілька форм протекціонізму:
- селективний – скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;
- галузевий – скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;
- колективний – проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;
- прихований – здійснюється методами внутрішньої економічної політики.
У складі колишнього Радянського Союзу економіка України розвивалась, майже не беручи участі в міжнародному поділі праці. Міждержавні господарські зв'язки СРСР були розвинуті недостатньо. Це було зумовлено такими чинниками:
а) ідеологічні особливості радянської економіки;
б) обмеженість виходу на світовий ринок, особливості формування цін, обмеженість розвитку прогресивних форм зовнішньоекономічної діяльності, тобто закрита неринкова економіка;
в) багаті природні ресурси союзних республік і загальносоюзний поділ праці;
г) політична ізоляція Радянського Союзу;
д) командно-адміністративна система управління та відповідна їй система економічних відносин: державна власність, яка ототожнювалася з суспільною; державний план без врахування ефективності використання ресурсів; монополізація багатьох галузей виробництва;
е) система зовнішньоекономічних зв'язків, яка відокремлювала внутрішню економіку від світового господарства.
Значно змінилася ситуація з набуттям Україною незалежності у 1991 р. Склалися об'єктивні передумови активної участі України в міжнародному поділі праці та у зовнішньоекономічних відносинах, чому сприяє:
- значна зміна системи економічних відносин;
- прийняття низки законів та указів Президента про зовнішньоекономічні зв'язки та зовнішньоекономічну діяльність;
- прискорення світового науково-технічного прогресу;
- необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства: демографічної, продовольчої, екологічної, усунення загрози ядерної війни тощо;
- структурна перебудова галузей народного господарства;
- визнання України та входження її в міжнародні організації.
Стан та ступінь розвитку зовнішньоекономічної діяльності характеризуються низкою показників, основні із яких систематизовано у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Показники стану та рівня розвитку міжнародної торгівлі
Групи показників |
Показники |
1 |
2 |
1. Показники обсягу зовнішньоекономічної діяльності (експорт, імпорт, зовнішньоторговельний оборот, генеральна торгівля та фізичний обсяг міжнародної торгівлі) |
1.1. Експорт – це виражений в натуральних чи вартісних одиницях обсяг проданих і вивезених за межі національних кордонів товарів та послуг |
1.2. Імпорт – це виражений в натуральних чи вартісних одиницях обсяг куплених і ввезених з-за кордону товарів та послуг для внутрішнього споживання |
|
1.3. Зовнішньоторговельний оборот – сума вартісних обсягів експорту та імпорту країни за певний період часу (місяць, квартал, рік) |
|
1.4. Генеральна торгівля – сума експорту й імпорту та вартості транзитних товарів |
|
1.5. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі – це величина експорту або імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду для отримання інформації стосовно руху товарної маси без впливу коливання цін. |
|
2. Показники результативності зовнішньоекономічної діяльності (сальдо зовнішньоторговельного балансу, коефіцієнт імпортної залежності, індекс чистої торгівлі та індекс «умови торгівлі») |
2.1. Сальдо зовнішньоторговельного балансу – різниця між грошовими надходженнями (експортом) та витратами (імпортом). |
2.2. Коефіцієнт імпортної залежності – відношення обсягів імпорту товарів до обсягів його споживання у країні. Коефіцієнт коливається від 0 до 1. Чим менше значення, тим країна більш незалежна від імпорту і забезпечує себе цим товаром самостійно; чим більшим є значення, тим країна більш залежна від імпорту. |
|
2.3. Індекс чистої торгівлі – показує за кожним із товарів рівень перевищення експорту над імпортом (при позитивному значенні індексу) або рівень перевищення імпорту над експортом (при негативному значенні). |
|
2.4. Індекс «умови торгівлі» – це співвідношення експортних та імпортних цін певного товару, країни у цілому, групи країн. Співвідношення цін може виражатися через співвідношення експортних та імпортних цін на нього або через співвідношення індексу експортних та імпортних цін у цілому. «Умови торгівлі» відображають співвідношення взаємного попиту та взаємної пропозиції на експорт і на імпорт кожної країни. Вони розраховуються на базі співвідношення індексу експортних та імпортних цін кожної країни і є найважливішим орієнтиром для зовнішньоторговельної політики у цілому. |
|
3. Показники структури зовнішньоекономічної діяльності (географічна структура, товарна структура, індекс диверсифікації експорту) |
3.1. Географічна структура зовнішньоекономічної діяльності: 3.1.1. За територіальною ознакою (узагальнює дані у міжнародній торгівлі): - країни, що належать до однієї частини світу (наприклад Америка, Європа тощо); - групи країн (наприклад країни, що розвиваються, індустріальні країни тощо). 3.1.2. За організаційною ознакою (показує розподіл зовнішньоекономічної діяльності): - між країнами, які належать до інтеграційних або інших об'єднань (наприклад ЄС тощо); - між країнами, що згруповані за певними критеріями (наприклад країни – експортери кави, країни – експортери нафти тощо). |
3.2. Товарна структура міжнародної торгівлі – розподіл торгових потоків за окремими товарами, поєднаними у групи, підгрупи. Для класифікації окремих товарів у міжнародній торгівлі використовується Гармонізована система опису та кодування товарів (ГС), розроблена Радою митного співробітництва у 1983 р. На базі ГС розроблено товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД). Це зведений класифікатор, який систематизує сукупність товарів, що перетинають митний кордон держави, за певними групами, відповідно до походження, призначення та ступеня обробки. |
|
3.3. Індекс диверсифікації експорту – це індекс відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту. Він визначається за формулою |
|
4. Показники інтенсивності зовнішньоекономічної діяльності (зовнішньоторговельний оборот на одну особу, обсяг експорту та імпорту на одну особу, експортна та імпортна квоти, квота зовнішньоторговельного обороту) |
4.1. Зовнішньоторговельний оборот на одну особу показує, який обсяг зовнішньої торгівлі в абсолютному значенні припадає на одну особу країни. Розраховується так |
4.2. Експорт на одну особу показує, який обсяг експорту в абсолютному значенні припадає на одну особу країни, розраховується як співвідношення обсягу експорту до загального населення. |
|
4.3. Імпорт на одну особу показує, який обсяг імпорту в абсолютному значенні припадає на одну особу країни. Визначається як співвідношення обсягу імпорту до загального населення. |
|
4.4. Експортна квота – це частка експорту у валовому внутрішньому продукті (ВВП) країни, виражена у відсотках. |
|
4.5. Імпортна квота – це об'ємна частка імпорту у ВВП країни, виражена у відсотках. |
|
4.6. Квота зовнішньоекономічного обороту – це об'ємна частка зовнішньоторговельного обороту у ВВП країни, виражена у відсотках. |
|
5. Показники ефективності зовнішньоекономічної діяльності (макро- та мікроекономічні показники) |
5.1. Під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі на макрорівні розуміють ступінь економії національної праці, яка досягається шляхом участі країни у міжнародному розподілі праці. Застосування цих показників обмежується можливістю їх використання для торговельної політики держав. 5.1.1. Рівень ефективності зовнішньоторговельного обороту – це співвідношення національних витрат у результаті імпорту до національних витрат на експорт. 5.1.2. Рівень ефективності імпорту – це співвідношення економії витрат у результаті імпорту до витрат на імпорт. 5.1.3. Ефективність експорту – це співвідношення виторгу від експорту товарів та послуг до національних витрат на експорт. |
5.2. Під економічною ефективністю на мікрорівні розуміють ступінь збільшення доходу від зовнішньоторговельних операцій. Критерієм оцінки є прибуток. 5.2.1. Ефект експорту – це різниця між надходженнями у національній валюті від експорту (Нек) та повними витратами фірми на експорт (Век). 5.2.2. Рівень ефективності експорту – співвідношення надходжень у національній валюті від експорту до повних витрат на експорт. 5.2.3. Ефект імпорту – це різниця між ціною реалізації імпортних товарів на внутрішньому ринку та витратами на імпорт, включаючи вартість зобов'язань за базисними умовами постачання. 5.2.4. Рівень ефективності імпорту — це співвідношення величини ефекту імпорту до витрат на імпорт. |
Платіжний баланс є одним з найпоширеніших видів балансів у міжнародних розрахунках і якнайбільше відображає стан зовнішньоекономічних зв'язків країни. Під платіжним балансом розуміють співвідношення платежів країни за кордон та їх надходження з-за кордону за певний період (рік, квартал, місяць).
Платіжний баланс є ключовим поняттям зовнішньоекономічного стану держави, оскільки він систематизує і тому дозволяє аналізувати взаємовідносини країни із зовнішнім світом. Практично лише на основі вивчення платіжного балансу уряд спроможний зрозуміти основні макроекономічні проблеми не тільки з точки зору своїх чисто національних інтересів, а й з точки зору численних зв'язків країни з міжнародною економікою загалом. Тому платіжний баланс – це ще й статистичний звіт, у якому в систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.
