- •1. Поняття про розсіювання електронів.
- •2. Пружне розсіювання.
- •3. Наслідки не пружного розсіювання.
- •4. Втрати енергії електроном пучка.
- •5. Поняття про область взаємодії.
- •6. Суть методу Монте-Карло.
- •7. Вплив атомного номера на розміри та форму області взаємодію.
- •8. Залежність розмірів області взаємодії від енергії пучка.
- •9. Пояснити залежність розмірів області взаємодії від кута падіння пучка.
- •10. Довжина пробігу електронів згідно Бете.
- •11. Довжина пробігу електронів згідно з Канайє-Окаяме
- •12. Порівняння значення довжини пробігу з даними про розміри області взаємодії.
- •13. Поняття про відбиті електрони, ймовірність їх утворення, коефіцієнт відбиття.
- •14. Залежність коефіцієнта відбиття від атомного номера, енергія пучка та кута нахилу.
- •15. Розподіл відбитих електронів.
- •16. Вторинні електрони.
- •17. Безперервне рентгенівське випромінювання.
- •18. Механізм утворення характеристичного рентгенівського випромінювання.
- •20. Ймовірність виникнення характеристичного рентгенівського випромінювання.
- •21. Інтенсивність рентгенівського випромінювання.
- •22. Глибина генерації та густина характеристичного рентгенівського випромінювання.
- •23. Катодолюмінісценція.
- •25. Блок схема рем
- •26. Електронно-оптична та детекторна система
- •27. Побудова зображення
- •28. Збільшення.
- •29. Глибина фокуса.
- •30. Спотворення зображення.
- •31. Загальна характеристика детекторів.
- •32. Детектор типу сцинтилятор-фотопомножувач.
- •33. Твердотільний детектор.
- •34. Зразок у якості детектора.
- •35. Поняття про контраст, рівняння яскравості та порогове рівняння, їх аналіз.
- •36. Обмеження на зображення у рем.
- •38. Спектрометр із дисперсією за довжинами хвиль
- •39. Рентгенівський спектрометр із дисперсією за енергіями.
31. Загальна характеристика детекторів.
Електрони, що покидають зразок, бувають двох типів з різко відмінними властивостями. Вторинні електрони емітуються мішенню з енергією, максимум якої припадає на 3-5 еВ. Відбиті електрони мають широкий спектр енергій від нуля до енергії пучка. Для того щоб сформувати зображення у РЕМ, інформацію від електронного сигналу необхідно перевести в електричний сигнал.
Будь-яку детекторну систему характеризують три важливі параметри: 1) кут φ, під яким детектор приймає сигнал; 2) тілесний кут збору: Ω =S/r2, де S – площа детектора, r – відстань від точки падіння електронного пучка до детектора; 3) відсоток електронів, що потрапляють на детектор.
Рисунок 2.10 – До пояснення поняття збору електронів
32. Детектор типу сцинтилятор-фотопомножувач.
Рисунок 2.11 – Схема детектора електронів Еверхарта-Торнлі: 1 - зразок; 2 - падаючий пучок електронів; 3 - сцинтилятор; 4 - світловод; 5 - фотоелектронний помножувач (ФЕП); 6 - циліндр Фарадея. Суцільною лінією показані траєкторії відбитих електронів, а штрихованою – вторинних
Електрони з великою енергією потрапляють на сцинтилятор (легована пластмаса або скло) здатний випромінювати фотони внаслідок потрапляння на них електронів. Фотони через світловод потрапляють на ФЕП. Утворюється імпульс, на виході підсилений у 105 – 106 разів.
З метою позбавлення впливу високої напруги на падаючий пучок сцинтилятор оточується циліндром Фарадея. Для покращання збору вторинних електронів прикладається +250 В, яка не впливає на падаючий пучок електронів. Для того щоб позбутися вторинних електронів подається -50 В або знімається висока напруга із сцинтилятора. Електрони з енергією порядку 20 кеВ і більше можуть збуджувати сцинтилятор без прикладення до нього високої напруги
Особливості: 1) електричний сигнал, отриманий за допомогою детекторної системи, має низький рівень шуму та велике підсилення; 2) детектуються як відбиті, так і вторинні електрони; 3) геометрична ефективність збору відбитих електронів становить від 1 до 10 %; 4) ефективність збору вторинних електронів становить 50 %; 5) у детекторі можна позбутися сигналу від вторинних електронів завдяки циліндру Фарадея.
33. Твердотільний детектор.
У твердотільному детекторі використовується процес утворення у напівпровіднику електрон-діркових пар при потраплянні на нього високоенергетичних електронів.
а б
Рисунок 2.12 – Розташування (а) та електрична схема (б) твердотільного детектора: 1 - фрагмент полюсного наконечника об’єктивної лінзи; 2 - падаючий пучок електронів; 3 - детектор; 4 - зразок; 5 - електрони, що емітуються зразком; 6 - плівка золота; 7 - n-p перехід; 8 - індикатор струму в зовнішньому колі
Поле n-p переходу служить для розділення електрон-діркових пар (також можна розділити прикладеною напругою до напівпровідника). Реєструє сигнал від відбитих електронів (бо з високою енергією). Може фіксувати сигнал і від вторинних електронів, якщо вони будуть окремо прискорені. Характерні великі значення кута Ω і, як наслідок цього, висока ефективність збору електронів.
