3. Європейський суд

Європейський суд з прав людини не став ефективним правовим інструментом легко і швидко. Майже 20 років він виступав «сплячею красунею, до якої часто зверталися, але без особливих результатів». Суд складається з такого числа суддів, що дорівнює числу держав – членів Ради Європи. Судді обираються на дев'ятирічний термін Парламентською Асамблеєю зі списків, що нараховують по три кандидата, що представляються державами. Протягом терміну своїх повноважень вони не повинні займати посад, не сумісних з незалежністю, неупередженістю і вимогами цієї посади.

Якщо справу передає в Суд сам подавець скарги відповідно до Протоколу 9, то група в складі трьох суддів, включаючи суддю, обраного від зацікавленої держави, може прийняти одноголосне рішення про те, що справа не буде розглядатися Судом; у цьому випадку рішення в справі приймає Комітет міністрів. Заявник і його адвокат можуть брати участь у розгляді, проведеному Судом, і представляти пам'ятні записки й усні аргументи в ході слухань. Усі витрати Європейського суду, згідно ст. 58, несе Рада Європи.

Після слухань судді за закритими дверима вирішують більшістю голосів чи мало місце порушення Конвенції. Якщо порушення виявлене, то Суд може також надати справедливе відшкодування потерпілій стороні, включаючи компенсацію за моральний і матеріальний збиток і відшкодування витрат.

Відповідальність за виконання рішень Європейського Суду несе Комітет міністрів Ради Європи. Упевнившись у тім, що зацікавлена держава вжила заходів до задоволення позову, що можуть містити в собі виплату компенсації чи зміну внутрішньодержавного права, Комітет міністрів приймає резолюцію про припинення справи.

Нагляд Комітету міністрів за здійсненням рішень Суду, а до вступу в силу Протоколу 11 - і його власні рішення, що приймалися відповідно до статті 32 Конвенції, можливо, входять у число головних позитивних відмінностей, що пояснюють ефективність Європейської конвенції про права людини.

Але вплив Конвенції не обмежується контролем за виконанням рішень Суду, а також рішень Комітету міністрів про наявність порушень. Як уже відзначалося, передбачена Конвенцією процедура дружнього врегулювання також приносить значні результати. Так, у справі «Гіама проти Бельгії» (Заява №7612/76, Доповідь Комісії від 17 липня 1980 року) з метою врегулювання конфлікту було залучено 10 держав та 6 міжнародних організацій та національних організацій, які потерпілий та його адвокат навряд чи змогли б залучити без допомоги та впливу Комісії. Узагалі національні суди в державах-учасниках Конвенції все частіше звертаються до страсбурзького прецедентного права, приймаючи рішення з питань прав людини, і застосовують стандарти і принципи, розроблені Судом.

У практиці Європейського суду широко застосовуються прецеденти. Більш того, розгляд аналогічної справи в минулому є підставою для визнання позову неприйнятним. При аргументації своєї позиції Суд часто посилається на свої колишні рішення. Окремі труднощі виникають через те, що рішення Суду не носять юридично обов'язкового характеру для держав, що визнали його юрисдикцію. Це і зрозуміло: кожна держава є самостійним носієм свого суверенітету, і ніхто не може змусити її слідувати розпорядженням Суду. У результаті Суд повинний розрахувати, наскільки принципова позиція держави, і не занадто сильно давити на неї: інакше рішення просто не буде виконано (наприклад, у справі про ірландську виборчу систему).

Така ситуація має місце зараз. Але в даний час йде реформа Комісії і Суду, що передбачає серйозні зміни в статусі Суду. До травня 1994 року був розроблений Протокол №11 до Європейської Конвенції про захист прав людини й основних свобод. Він передбачає злиття Комісії і Суду і перетворення нового Суду в професійний орган. В даний час на професійній основі працює тільки допоміжний апарат Комісії, зокрема Секретаріат.

При реалізації вимог цього протоколу відбудуться серйозні зміни, що об'єктивно уже вимагаються. Це обумовлено в першу чергу великою перевантаженістю Суду і Комісії. При злитті укріпляться незалежність Суду і його судові функції на противагу політичним аспектам діяльності. Існуюча двоступінчаста процедура відрізняється значним дублюванням, що затягує розгляд справ.

Протокол уже ратифікований необхідним числом держав і набрав сили . Однак поки йде перехідний період, коли завершує свою роботу Комісія. У ній завершується провадження по наявних справах, і під кінець року вона буде остаточно ліквідована. У цілому можна сказати, що рішення Суду повільно, але вірно стають частиною національного права європейських держав.

Висновок

Резюмуючи усе вищесказане, потрібно відзначити, що права людини – це цілісний орієнтир, що дозволяє застосовувати «людський вимір» до держави, права, етики, моралі. Права і свободи людини є визначеним нормативним виміром її соціально-культурної діяльності. Більш того, вони виступають як одна з найбільших культурних цінностей. При вивченні теорії прав людини неминуче її перетинання з багатьма дисциплінами: історією і теорією держави і права, усіма галузевими і процесуальними юридичними науками.

Сьогодні як ніколи гостро поставлено питання про міжнародно-правові гарантії дотримання прав людини. Та й навряд чи взагалі можна всерйоз сподіватися на дотримання відповідних стандартів у майбутньому без ефективного контролю за виконанням державами своїх зобовязань у галузі прав людини. В той же час, потрібно пам'ятати, що при усій важливості і навіть необхідності міжнародно-правового регулювання окремих інститутів, зокрема цивільних і політичних прав людини, повинен дотримуватися принцип суверенітету держав.

Говорячи про генезис прав і свобод людини на землях України, їх обсяг, рівень забезпеченості і захищеності з боку держави, слід хоча б побіжно звернутись до вітчизняного минулого, з глибин якого постає наша держава та її могутній волелюбний народ. Такий історично-правовий екскурс свідчить, що український народ зробив свій гідний внесок у становлення прогресивних уявлень про права людини, створив низку яскравих взірців витонченої правової думки і нормотворення, які й донині вражають дослідників. Об’єктивні факти рішуче спростовують неправдиві міфи, які подекуди насаджуються, що українці не здатні до демократизму, не мають власного обличчя у державотворенні, вирізняються провінціалізмом і схильністю до авторитарної влади.

Вся багатовікова історія нашого народу є яскравим прикладом самовідданої боротьби української нації за самовизначення, створення власної незалежної держави. В історії людства, мабуть, не знайти аналогів української державності, яка періодично роздиралася на шматки могутніми сусідами і яка щоразу відроджувалася і поставала з попелу. Нема, мабуть, і такого народу, який би пройшов такий важкий і страшний шлях знущань, принижень, асиміляції, фізичного знищення і який, попри все, зберіг свою високу духовність, волелюбність, незалежність, національну самобутність, мову, культуру, психологію.

Із здобуттям незалежності Україна пропагує демократизацію всіх сфер життя та проголосила курс на розбудову правової держави. Додатковою гарантією захисту прав і свобод людини є також міжнародні механізми захисту прав людини, до яких долучилася Україна. Важливим кроком у цьому напрямі стала ратифікація 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Відтепер громадяни України отримали можливість звертатися щодо захисту своїх порушених прав до Європейського суду з прав людини. до того ж, приєднавшись у 1990 році до Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року Україна також визнала і компетенцію Комітету ООН з прав людини щодо розгляду індивідуальних скарг громадян України на порушення їх прав та свобод, гарантованих цим пактом.

ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАМЕТКА ДЛЯ ЛИЦ,    ЖЕЛАЮЩИХ ОБРАТИТЬСЯ    В ЕВРОПЕЙСКИЙ СУД ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА КАКИЕ ЗАЯВЛЕНИЯ РАССМАТРИВАЕТ СУД? 1.    Европейский Суд по Правам Человека является международным органом, который при определенных обстоятельствах может рассматривать заявления, представленные лицами, жалующимися на нарушение их прав, изложенных в Европейской Конвенции по Защите Прав Человека.   Эта  Конвенция  является   международным  договором,   на  основании  которого большинство европейских государств обязуется соблюдать определенные основные права человека. Эти права изложены в самой Конвенции и в Протоколах к ней (Протоколы № 1, 4, 6, 7, 12, 13 и 14), ратифицированных только отдельными государствами.

2.    Вы имеете право обратиться в Суд, если считаете, что лично и непосредственно Вы являетесь жертвой нарушения одним из государств одного или нескольких основных прав.

3.    Суд может рассматривать только те заявления, в которых идет речь о нарушении одного или нескольких прав, гарантированных Конвенцией и Протоколами к ней. Суд не является апелляционным   судом   по   отношению   к   национальным   судебным   инстанциям   и   не уполномочен ни отменять, ни изменять их решения. Также Суд не может от Вашего имени непосредственно вмешиваться в деятельность органа власти, против которого направлено Ваше заявление.

4.    Суд может рассматривать только те заявления, которые направлены против государств, ратифицировавших   Конвенцию   или   соответствующие   протоколы,   и   которые   касаются событий, имевших место после определенных дат. Эти даты варьируются в зависимости от того, против какого государства направлено заявление, а также от того, касается ли заявление права, гарантированного самой Конвенцией или одним из Протоколов к ней.

5.    Вы можете обращаться в Суд исключительно с жалобами на факты, за которые несет ответственность орган власти (законодательной, исполнительной, судебной и др.) одного из этих государств. Суд не рассматривает заявления, направленные против частных лиц или негосударственных организаций.

6.    В соответствии со Статьей 35 § 1 Конвенции, Суд принимает заявления к рассмотрению только после использования всех внутренних средств правовой защиты и только в течение шести месяцев с даты вынесения окончательного решения. Касательно Украины (в   гражданском   и   уголовном   процессе)   речь   идет   об   обычной   процедуре   судебного разбирательства, предусматривающей возможность кассационного обжалования принятого судебного решения. (Кроме этого, процедура "в порядке надзора" в обычном судебном процессе   не   является   средством   правовой защиты,   который   необходимо   исчерпать   в соответствии со Статьей 35  §   1  Конвенции).  Суд не сможет рассмотреть по существу заявление, не отвечающее этим условиям приемлемости.

7.    Чрезвычайно важно, чтобы перед обращением в Суд Вы использовали все средства правовой защиты в государстве, против которого направлено заявление, которые могли б привести   к   позитивному   решению   вопроса,   являющегося   предметом   обжалования,   и осуществление которых непосредственно зависит от заявителя; в противном случае Вам необходимо будет доказать, что средства защиты, к которым Вы не прибегли, являются неэффективными. Это означает, что Вам сперва надлежит обратиться в национальные суды, которым подсудно Ваше дело, для защиты по существу своих прав, о нарушении которых Вы заявляете перед Судом.

8.    Используя надлежащие средства защиты, Вы должны придерживаться национальных процедурных правил, включая предусмотренные законом сроки. Если, например, Ваш иск был   отклонен   по   причине   пропуска   срока   обжалования,   из-за   несоблюдения   правил подсудности или подведомственности, либо нарушения установленных законом процедурных правил, Суд не сможет рассмотреть Ваше заявление по существу.

9.    Однако, если Вы оспариваете судебное решение, например, приговор, Вам не нужно пытаться возобновить процедуру пересмотра дела после прохождения обычной судебной процедуры   обжалования.   Также   не   нужно   использовать несудебные процедуры или обращаться с прошениями о помиловании или амнистии. Петиции (в Парламент, к главе государства или правительства, министру или уполномоченному по правам человека) не считаются средствами правовой защиты, которые необходимо использовать.

10.    После вынесения окончательного решения компетентным судом или органом власти Вы имеете в своем распоряжении шесть месяцев для того, чтобы подать заявление в Суд. Шестимесячный срок исчисляется с момента ознакомления Вас или Вашего адвоката с окончательным судебным решением, вынесенным в процессе обычного обжалования, а не с момента дальнейших отказов возобновить рассмотрение Вашего дела или даты Вашего прошения о помиловании или амнистии или любого иного обращения несудебного характера к органам власти.

11.    Течение шестимесячного срока прекращается в момент получения Судом либо Вашего первого письма, в котором четко изложен - хотя бы в краткой форме - предмет заявления, которое Вы намереваетесь подать, либо заполненного формуляра заявления. Простого запроса с    просьбой    предоставить    информацию    недостаточно    для    приостановления    течения шестимесячного срока.

КАК ПОДАВАТЬ ЗАЯВЛЕНИЕ В СУД?

12.    Официальными языками Суда являются английский и французский, но по желанию Вы можете  обращаться  в  Секретариат  Суда  на  официальном  языке  одного  из  государств, ратифицировавших Конвенцию.  На начальной стадии  производства Суд может также вести переписку с Вами этим языком. Однако, если Суд не признает заявление  непринятым на основе присланных документов, а решит предложить Правительству высказать свою позицию  относительно жалоб заявителя, Суд в дальнейшем будет вести переписку на английском или французском языке, а Вы или Ваш представитель, по общему правилу, должны будете присылать последующие замечания английским или французским языком.

13.  Суд   не   принимает   заявления   по   телефону   или   электронной   почте,   если   они   не дублируются обычной почтой. Также нет необходимости лично присутствовать в Страсбурге для устного изложения обстоятельств Вашего дела.

14. Всю корреспонденцию касательно Вашего заявления необходимо отправлять по адресу:

Тhе Registrar European Court of Human Rights Council of Еuгоре F-67075 STRASBOURG CEDEX FRANCE – ФРАНЦИЯ 15.    По  получении  Вашего  первого письма или формуляра заявления Секретариат Суда направит Вам ответ с уведомлением о том, что на Ваше имя было открыто временное досье, номер   которого   необходимо   указывать   во   всех   последующих   письмах   в   Суд.   В дальнейшем к Вам могут обратиться за дополнительной информацией,  документами или разъяснениями по Вашему заявлению. В то же время Секретариат не может предоставлять Вам информацию относительно законодательства государства, против которого направлено заявление, равно как и давать юридические консультации относительно применения или толкования национального права.

16.    В Ваших интересах своевременно и прилежно отвечать на письма Секретариата. Любая задержка с ответом или его отсутствие могут расцениваться как незаинтересованность в продолжении   разбирательства   по   Вашему   делу.   Поэтому,   если   Вы   не   предоставите заполненный формуляр заявления в течение года или не ответите надлежащим образом на любое  из  писем,   отправленных  Вам   в  дальнейшем  Секретариатом,   Ваше  досье   будет уничтожено.

17.    Если Вы  считаете,  что Ваше  заявление  касается  одного из  прав,  гарантированных Конвенцией или Протоколами к ней, и что все требования, изложенные выше, удовлетворены, Вы должны аккуратно и разборчиво заполнить формуляр заявления и представить его в Суд самое позднее через шесть недель.

18.    Согласно положениям Статьи 47 Регламента Суда, Ваше заявление должно содержать следующую информацию:

а)    краткое изложение фактов, которые Вы желаете обжаловать, а также природу Ваших жалоб;

б)    какие права, гарантированные Конвенцией, были, по Вашему мнению, нарушены;

в)    сведения о средствах правовой защиты, которыми Вы воспользовались;

г)    перечень официальных решений по Вашему делу, с указанием даты каждого решения и инстанции, которая его приняла (суд или другой орган власти), а также краткую информацию о содержании этого решения. К письму приложите копии самих решений. (Документы не будут Вам возвращены. Поэтому в Ваших интересах присылать исключительно ксерокопии, а не оригиналы).

19.    Статья  45   Регламента   Суда  требует,  чтобы  заявление   было   подписано   Вами  как заявителем или Вашим представителем.

20.    Если Вы не желаете разглашения Вашего имени, Вы должны сделать соответствующее заявление и изложить причины подобного отступления от общего правила свободного доступа к информации в процессе судебного разбирательства. Суд может разрешить анонимность в исключительных и оправданных случаях.

21.    Если Вы желаете обратиться в Суд через адвоката или иного представителя, Вы должны приложить   к   формуляру   заявления   доверенность,   уполномочивающую   его   или   ее действовать от Вашего имени. Представитель юридического лица (фирмы, ассоциации и т.д.) или группы физических лиц должен подтвердить свои юридические полномочия представлять заявителя. На стадии подачи первичного заявления Ваш представитель (если таковой имеется) не обязательно должен быть юристом. Однако, целесообразно отметить, что на дальнейших этапах  разбирательства представитель заявителя должен, при отсутствии особых исключений, быть адвокатом,  уполномоченным практиковать в одном из государств, ратифицировавших Конвенцию. Адвокат должен владеть одним из  официальных языков Суда (английским или французским).

22.    Суд не может предоставить Вам юридическую помощь для оплаты услуг юриста по подготовке Вашего первичного заявления. На дальнейших этапах разбирательства - после решения    Суда    об    уведомлении    соответствующего    правительства    о    заявлении    для представления письменных замечаний - Вы можете претендовать на получение бесплатной юридической помощи, если у Вас нет средств для оплаты услуг юриста и если предоставление такой помощи будет считаться необходимым для надлежащего рассмотрения дела.

23.    При наличии явных препятствий для признания Вашего заявления приемлемым либо по причине несоблюдения условий приемлемости, изложенных в Статье 35 §§ 1 - 3 Конвенции, либо учитывая юриспруденцию касательно толкования Конвенции в  случаях,  подобных Вашему, Секретариат Суда проинформирует Вас об этом, предоставив Вам возможность отказаться от продолжения разбирательства.

24.    Если же Вы будете настаивать на продолжении рассмотрения и при этом также Вами удовлетворены все формальные требования Статей 45 и 47 Регламента Суда, дело будет формально зарегистрировано для рассмотрения Судом. В этом случае Секретариат сообщит Вам постоянный регистрационный номер Вашего заявления, иначе говоря, его номер в перечне дел, предназначенных для рассмотрения Судом.

25.   Суд  рассмотрит Ваше заявление бесплатно, и Вы будете проинформированы Секретариатом о ходе его рассмотрения. Поскольку на начальном этапе процедура является письменной, Ваше личное присутствие в Страсбурге не требуется.