Суть www

WWW – це глобальна система гіпертексту. Гіпертекст – текст із вставленими в нього словами (командами) розмітки, що посилаються на інші місця цього тексту, інші документи, картинки й т.д.

До 1989 року гіпертекст являв собою нову, багатообіцяючу технологію, що мала відносно велику кількість реалізацій, з одного боку, а з іншого – робилися спроби побудувати формальні моделі гіпертекстових систем, які мали скоріше описовий характер і були навіяні успіхом реляційного підходу опису даних. Ідея Т. Бернерс-Лі полягала в тому, щоб застосувати гіпертекстову модель до інформаційних ресурсів, розподілених у Мережі, і зробити це максимально простим способом. Він заклав три наріжних камені системи із чотирьох, існуючих нині, та розробив:

• мову гіпертекстової розмітки документів HTML (HyperText Markup Language);

• універсальний спосіб адресації ресурсів у мережі URL (Universal Resource Locator);

• протокол обміну гіпертекстовою інформацією HTTP (HyperText Transfer Protocol).

Пізніше команда NCSA додала до цих трьох компонент четверту:

• універсальний інтерфейс шлюзів CGI (Common Gateway Interface).

2.9.1 Мова гіпертекстової розмітки документів html

Перший наріжний камінь системи WWW – це HTML. Ідея HTML – приклад надзвичайно вдалого вирішення проблеми побудови гіпертекстової системи за допомогою спеціального засобу керування відображенням. На розроблення мови гіпертекстової розмітки істотний вплив зробили два фактори: дослідження в області інтерфейсів гіпертекстових систем і бажання забезпечити простий і швидкий спосіб створення гіпертекстової бази даних, розподіленої в мережі.

У 1989 році активно обговорювалася проблема інтерфейсу гіпертекстових систем, тобто способів відображення гіпертекстової інформації й навігації в гіпертекстовій мережі. Значення гіпертекстової технології порівнювали зі значенням друкарства. Стверджувалося, що аркуш паперу та комп'ютерні засоби відображення й відтворення серйозно відрізняються один від одного, і тому форма подання інформації теж повинна відрізнятися. Найбільш ефективною формою організації гіпертексту були визнані контекстні гіпертекстові посилання, а, крім того, був визнаний розподіл на посилання, асоційовані з усім документом у цілому й окремими його частинами.

Звичайно гіпертекстові системи мають спеціальні програмні засоби побудови гіпертекстових зв'язків. Самі

гіпертекстові посилання зберігаються в спеціальних форматах або навіть становлять спеціальні файли. Такий підхід зручний для локальної системи, але не для розподіленої на безлічі різних комп'ютерних платформ. В HTML гіпертекстові посилання вбудовані в тіло документа й зберігаються як його частина. Часто в системах застосовують спеціальні формати зберігання даних для підвищення ефективності доступу. В WWW документи – це звичайні ASCII-файли, які можна підготувати в будь-якому текстовому редакторі. Таким чином, проблема створення гіпертекстової бази даних була вирішена надзвичайно просто.

Як база для розроблення мови гіпертекстової розмітки був обраний SGML. Дотримуючись академічних традицій, Бернерс-Лі описав HTML у термінах SGML (як описують мову програмування в термінах форми Бекуса-Наура). Природно, що в HTML були реалізовані всі розмітки, пов'язані з виділенням параграфів, шрифтів, стилів і т.п. Важливим компонентом мови став опис вбудованих й асоційованих гіпертекстових посилань, вбудованої графіки й забезпечення можливості пошуку за ключовими словами.

Таким способом мова надавала автору матеріалів, які були розміщені на сторінці, широкі можливості відносно того, як ці матеріали показати користувачеві. Але, на жаль, до 1996-1997 років він мав досить примітивні можливості керування поданням інформації й зовнішнім виглядом сторінки. Це було наслідком великої кількості нестандартизованих програм перегляду (браузерів) і багатоплатформеності Інтернет (UNDO, MaxOS, Windows). Кожен браузер тоді (і навіть зараз) відображав інформацію дещо по-своєму.

В основу синтаксису мови HTML був покладений стандарт ISO 8879:1986 «Information processing. Text and office systems. Standard Generalised Markup Language (SGML)». Щоправда, існує велике розходження між стандартом офіційним і стандартом фактичним.

З моменту розроблення першої версії мови (HTML 1.0) пройшло вже багато років. За цей час відбувся досить серйозний розвиток мови. Майже вдвічі збільшилася кількість елементів розмітки, оформлення документів усе більше наближається до оформлення якісних друкованих видань, розвиваються засоби опису нетекстових інформаційних ресурсів і способи взаємодії із прикладним програмним забезпеченням. Удосконалюється механізм розроблення типових стилів. Фактично, у цей час HTML розвивається убік створення стандартної мови розроблення інтерфейсів як локальних, так і розподілених систем.