
- •60/2001. Підп. До друку Формат 60х84/16
- •Словник історико – політичних термінів
- •2) Легкоозброєні воїни, які перебували на службі в угорських і польських поміщиків у хviii - хіх ст.;
- •2) Куркулі радянської пори, що збагатилися і виросли, часто навіть серед бідняків, завдяки революції 1917 р. Й при сприянні радянської влади;
- •2) Вищий адміністративний орган гетьманщини, утворений указом Катерини іі у 1764 р. Ліквідовано Малоросійську колегію указом від 20 (зі).08. 1786 р.
- •Смерди – 1) селяни в Київській Русі взагалі, незалежно від їхнього соціального чи юридичного становища; 2) особи, феодальна залежність яких обмежувалась даниною.
- •Список використаної літератури
Смерди – 1) селяни в Київській Русі взагалі, незалежно від їхнього соціального чи юридичного становища; 2) особи, феодальна залежність яких обмежувалась даниною.
соборність (від “собор” – збори, з’їзд) – добровільне об’єднання людей на основі взаємної поваги і дружби, поважного відношення до спільних духовних цінностей (національна ідея, цінності культури, гуманізму, релігії), основане на високих почуттях, об’єднання зусиль громадян для досягнення життєво важливих спільних цілей. Це вільний союз людей, що об’єдналися незалежно від їх переконань та життєвих орієнтацій. Це стан моральної, духовної і політичної єдності нації в боротьбі за її суверенність і встановлення державності. Соборність – це і рух за возз’єднання нації, народів, роз’єднаних в силу історичних причин (наприклад, рух за соборну Україну, тобто за вільне возз’єднання Східної і Західної України в єдиній суверенній державі).
“союз михаїла архангела” (“Руський народний союз імені Михайла Архангела”) – російська чорносотенна організація, яка відокремилася на початку 1908 р. від Союзу руського народу і під керівництвом В. Пуришкевича вела шовіністичну, русифікаторську діяльність у Російській імперії, користуючись підтримкою уряду і російської реакції. Ліквідований на початку революції 1917 року.
"СОЮЗ РУСЬКОГО НАРОДУ" - організація чорносотенців в Росії в І905-І9І7р. Лідер О.Дубровін, з І9І0 р.- Н. Марков. Програма збереження самодержавства, релігійна і національна нетерпимість. Організатор справи Бейліса. Розпущений на початку 1917 р.
СТРИБОГ - бог повітряних стихій /вітру, бурі/ в слов'янській міфології.
ТОТЕМІЗМ - одна з первісних форм релігійних вірувань, для якої характерна віра в спільне походження і кровну спорідненість між даною родовою групою людей і певним видом тварин, рослин - рідше тим чи іншим предметом або явищем природи.
ТОМАКІВСЬКА СІЧ - головне укріплення запорізьких козаків на о.Томаківка. Після зруйнування кримськими татарами Томаківської Січі (І593 р.) запорізькі козаки заснували Чортомлицьку Січ.
ТОТАЛІТАРИЗМ (лат. - цільність, повнота) - політичний устрій, в якому державна влада здійснює повний контроль за всіма сферами життя суспільства. Як правило, для тоталітаризму характерна відсутність демократичних свобод, насильство, терор влади проти народу, наявність єдиної державної ідеології, обов'язкової для всіх громадян.
ТУП ("Товариство Українських Поступовців”) - таємна понадпартійна політична і громадська організація українців Російської імперії, заснована в 1908 р. з ініціативи колишніх членів УДРП для координації українського національного руху в добу реакції після розгону ІІ Державної Думи. ТУП очолювала рада, до якої входили М.Грушевський, Є.Чикаленко, І.Шраг, С.Єфремов, П.Стебницький, С.Петлюра, В.Винниченко, Д.Дорошенко та інші.
УКРАЇНІЗАЦІЯ - тимчасова політика ВКП/б/, яка здійснювалася в 1920 - на початку 30 рр. ЦК КП/б/У й урядом УРСР з метою зміцнення радянської влади в Україні за допомогою поступок у вигляді запровадження української мови в школі, пресі, театрі та інших сферах духовного життя, а також в адміністративному управлінні - як державної мови республіки.
УВО (Українська Військова Організація) - незалежна військова організація, створена в 1920 р. для продовження збройної боротьби за українську державність. Очолював УВО - Б. Коновалець.
УГА (Українська Галицька Армія) - назва регулярної армії Західноукраїнської Народної Республіки.
УДП - Українська демократична партія, утворилася в 1904 р. у Києві. Лідери партії - А. Лотоцький, Є.Тимченко, Б. Чикаленко; в кінці 1905 р. об'єдналася з УРП і утворила УДРП.
УДРП - Українська демократична радикальна партія. Виникла в кінці 1905 р. на основі об'єднання УДП і УРП. Розпалася в 1908 р., а її члени утворили Товариство українських поступовців. Лідери: Є. Ніколенко, С.Єфремов та ін. Друковані видання газети "Громадська думка", "Рада", "Рідний край".
УПП (Українська Повстанська Партія) - збройне-політичне формування, що діяло в Україні в 1942-1953 рр. УПА боролась за незалежність України, використовуючи політичні, ідеологічні та збройні методи боротьби.
УПСР - Українська Партія Соціалістів-Революціонерів (19І7-І92І рр.). Виділилась із партії есерів. Лідери: М. Грушевський, В.Чеховський та ін. Друковане видання - газета "Боротьба".
УСДРП (Українська Соціал - Демократична Робітнича Партія) - українська політична партія, яка утворилась у грудні 1905 р. Члени партії визнавали марксизм, домагалися автономії України. Лідери партії: В. Винниченко, С. Петлюра, Д. Антонович, Л. Юркевич, М. Порш, М. Ткаченко.
УСДС (“Спілка”) – “Український соціал – демократичний союз”. Лідери: М. Меленевський, О. Скоропис – Йолтуховський та ін. Друковане видання – газета “Правда”, яка видавалась як українською, так і російською мовами.
чорносотенці – збірна назва для низки російських монархічних і ультранаціоналістичних партій і організацій, що виникли в Росії під час і після революції 1905 – 1907 рр.
чумацтво – торговельно–візницький промисел, поширений в Україні у XV – середині XIX ст.
хорс – одна з назв бога Сонця в слов’янській міфології.
челядь – в Київській Русі – залежне населення (холопи, закупи, смерди та ін.). В Україні челяддю називали також наймитів козацької старшини.
чортомлицька січ (Стара Січ, Базавлуцька Січ) – одне з укріплень Запорізької Січі, яке у кінці XVI – на початку XVIII ст. існувало на острові Чортомлик, або Базавлук. Існувала Чортомлицька Січ з 1593 по 14 (25).05.1709 р., коли військо Петра І зруйнувало її.
ШЛЯХТА – привілейований панівний стан у Польщі й Литві та на загарбаних ними в XІV – XVIII ст. українських та білоруських землях.