1.4. Структура психічних явищ.

Психіка проявляється у психічних явищах, тому можна сказати, що психологія вивчає ПСИХІЧНІ ЯВИЩА. За класифікацією вітчизняного вченого Ковальова, психічні явища поділяються на ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ, СІАНИ і ВЛАСТИВОСТІ. Психічні процеси у певному сенсі є способом існування і функціонування психіки, тобто психіка - це процес. Психічні процеси розділяють на ПІЗНАВАЛЬНІ і ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ. До пізнавальних психічних процесів належать ВІДЧУТТЯ, СПРИЙМАННЯ, УЯВА, МИСЛЕННЯ, ПАМ’ЯТЬ, УВАГА. До емоційних процесів належать ЕМОЦІЇ, ПОЧУТТЯ, АФЕКТИ, НАСТРОЇ, ПРИСТРАСТІ,СТРЕСИ. Такий розподіл психічних процесів говорить про принципову дихотомію будови психічного, тобто у суб’єктивному образі будь-який зміст дістає подвійне відображення у когнітивних характеристиках (результатах пізнавальних процесів – образах сприймання, поняттях, образах пам’яті, тощо) і у вигляді почуттів як переживанні ВІДНОШЕННЯ до відображеного у пізнавальній сфері.. Тривання психічного процесу у часі можна розглядати як психічний стан, який характеризує як пізнавальну сферу (стан уваги, сприймання, мислення),так і емоційну сферу (стан піднесення, пригніченості, тривоги чи радості), а також містить характеристики мотиваційно-регуляторної сфери, з яких можна зробити висновки про джерела втримування даного психічного стану. Характер перебігу психічних процесів у часі в залежності від конституційних особливостей нервової системи як носія психіки та їх особливостей, зумовлених впливом середовища, набуває відносно сталих характеристик, які у своїй сукупності утворюють властивості психіки в цілому. І в цьому аспекті можна говорити про змістову сторону психічної діяльності.

1.5. Функції психіки.

До розгляду усіх психічних явищ слід підходити з позиції розуміння ФУНКЦІЙ психіки – ВІДОБРАЖАЛЬНОЇ і РЕГУЛЯТОРНОЇ, які є двома сторонами однієї основної функції психіки – ІНТЕГРАТИВНОЇ. Вона забезпечує єдність і злагодженість усієї психічної діяльності, пов’язаної із пристосуванням живої істоти до навколишнього середовища. Власне психічні процеси є засобом і формою реалізації психічної діяльності і функцій психіки. Але психіка має, крім процесуальної сторони, ще й змістову, відображену у психічних властивостях суб’єктів психіки, які характеризують змістову сторону психіки як відносно стале її утворення. До психічних властивостей належать: темперамент, характер, здібності, спрямованість, потреби, мотиви, інтереси, особливості емоційної сфери.

1.6. Природа психіки.

Як уже було сказано, природа психіки є умовно рефлекторною. Практичний зміст цього твердження полягає у тому, що для саморозвитку, самовиховання, набуття нових форм поведінки потрібні тренування, повтори, вправи, щоб сформувався новий умовний часовий зв’язок, щоб закріпилась бажана реакція.

Сучасні наукові уявлення про природу психіки відсилають нас до наукових відкриттів у фізиці і психофізиці. Вони стосуються фізики вакууму і торсійних полів, як носіїв інформації. Завдяки цим напрацюванням виникає підстава твердити, що психіка і свідомість мають польову природу і є інформаційно-енергетичними субстанціями і можуть бути описані через властивості торсійних полів, що утворюються обертальним моментом системи спінів електронів і теоретичними викладами фізики вакууму.

Навколо цих відкриттів іще точиться наукова дискусія, тому більш детальне пояснення наведених вище тверджень є недоцільним.