Тема 5. Правове становище господарських товариств

1. Поняття господарського товариствоа як суб’єкта господарських правовідносин.

Господарські товариства — це господарські організації, які створюються фізичними та/або юридичними особами на договірних засадах, шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Правове становище господарських товариств регулюється ГК України (статті 79-92), ЦК України (статті 113-162), Законом України від 19 вересня 1991 р. “Про господарські товариства” (з відповідними змінами та доповненями).

Характерні риси:

• господарські організації корпоративного типу (як правило, наявність двох і більше засновників — фізичних та/або юридичних осіб, а також подільність майна на частки та корпоративна форма управління справами);

• можливість застосування цієї організаційно-правової форми для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки, що мають на меті отримання прибутку (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів та інвестиційних компаній), неприбуткових господарських організацій (фондові біржі тощо), господарських об'єднань (холдингові компанії з мережею дочірніх підприємств);

• наявність статусу юридичної особи;

• основний правовий титул майна товариства — право власності;

• подільність майна товариства на частки, розмір яких визначається установчими документами товариства;

• обов'язкова наявність у товариства двох фондів — статутного і резервного: перший формується за рахунок вкладів засновників та учасників товариства, другий — за рахунок частини чистого прибутку товариства, розмір якого визначається установчими документами товариства, але не може бути меншим ніж 25 відсотків статутного фонду з відрахуванням до нього 5 відсотків чистого прибутку товариства за рік;

• засновники мають право вибору виду товариства з числа тих що передбачені законом: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

Залежно від того, які елементи (майнові чи особисті) домінують в господарському товаристві, законодавством передбачено застосування різних принципів правового регулювання:

а) господарські товариства, в яких домінуючими є майнові елементи (акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю), іменуються в науковій літературі об’єднаннями капіталів і мають такі специфічні ознаки: законодавчі вимоги до мінімального розміру статутного фонду; наявність двох установчих документів — установчого договору і статуту; участь учасників в управлінні справами та розподілі прибутку товариства залежить, як правило, від розміру їх часток у статутному фонді товариства;

- здійснення управління товариством за допомогою його органів (вищий — загальні збори учасників; виконавчий орган;

- контрольний орган (або контрольні органи), порядок формування та вимоги до яких встановлюються законодавством);

- обов’язковість майнової та необов'язковість персональної участі (за деякими винятками) в товаристві для його учасників; можливість виходу учасника з товариства в будь-який момент за його бажанням;

б) товариства, в яких домінуючими є особисті елементи, іменуються в науковій літератури особистими товариствами або об'єднаннями осіб (повне товариство і командитне товариство) і мають такі специфічні риси: наявність одного установчого документа — установчого договору; обов'язковість не лише майнової, а й персональної участі в товаристві для основних його учасників; відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру статутного фонду товариства та порядку його формування (це має визначатися установчим договором); управління справами здійснюється безпосередньо самими учасниками товариства, що несуть повну субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями; порядок управління визначають самі учасники, закріплюючи його в установчому договорі; заборона для таких учасників конкурувати з товариством; складність виходу з товариства (необхідність повідомлення про це за певний термін і в передбачених випадках — за наявності поважних причин).

2. Загальна характеристика окремих видів господарських товариств (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне і командитне товариство).

Акціонерне товариство (АТ) — це таке господарське товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Характерні риси:

1) різновид господарського товариства, правове регулювання здійснюється: ГК України (ч.2 ст. 80, ст. 81); ЦК України (ст.ст. 152-162); Закон України від 17.09.2008 р. “Про акціонерні товариства”, Закон „Про цінні папери та фондову біржу” (ст.ст. 4-9), Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, Закон України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.

2) поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості, що іменуються акціями;

3) відповідальність АТ за своїми зобов'язаннями лише майном, що належить йому на праві власності;

4) відсутність у акціонерів субсидіарної майнової відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повністю сплатили свої частки;

5) засновники — фізичні та/або юридичні особи, держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном;

6) мінімальна кількість засновників — одна особа (ст. 6 Закон України від 17.09.2008 р. “Про акціонерні товариства”) за винятком випадків створення АТ іншим підприємницьким товариством, учасником якого є одна особа;

7) законодавче встановлений мінімальний розмір статутного фонду (не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення АТ);

8) наявність власного капіталу АТ – це різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов‘язань перед іншими особами.

9) придатність форми АТ для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки (банків, страхових організацій, інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, бірж тощо), господарських об'єднань;

9) численність складу учасників (понад 10 осіб) обумовлює обов‘язкову наявність в системі органів управління спеціального органу — наглядової ради, що виконує складні функції: організаційну (організація діяльності правління), контрольну (за діяльністю правління), захисну (захист інтересів акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів), а також бере на себе вирішення деяких питань, що належать до компетенції загальних зборів товариства (за наявності відповідного делегування);

10) участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій, що належать їм на праві власності;

11) можливість у засновників (акціонерів) вибору виду АТ — публічного або приватного;

12) можливість залучення великих інвесторів на правах власників привілейованих акцій;

13) визначення обсягу прав акціонерів в залежності від типу акцій (прості чи привілейовані), що їм належать;

14) вихід акціонера з АТ здійснюється шляхом відчуження акцій.

Акціонерні товариства функціонують у двох видах: публічне і приватне

Кількісний склад акціонерів приватного АТ не може перевищувати 100 акціонерів. Воно може здійснюватипублічне та приватне розміщення акцій. Приватне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного АТрішення про здіснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни.

Акціонери піблічного АТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та самого АТ. Акціонери приватного АТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства. Це право діє протягом 2 місяців з дня отримання Ат повідомлення про намір продати акції.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) — це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном; учасники, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх внесків.

Основні риси:

1) різновид господарського товариства, правове регулювання: ГК України (ч.3 ст.80), ЦК України (статті 140-150), Закон „про господарські товариства” (статті 50-64);

2) мінімальний розмір статутного фонду — сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою на момент створення товариства:

3) поділ статутного фонду на частки, розмір яких визнається установчими документами і може бути будь-яким рівним або різним); 4) відповідальність товариства за власними зобов'язаннями усім своїм майном;

5) відсутність в учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплати свої частки;

6) наявність в учасників, які не повністю сплатили свої вклади, додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених установчими документами товариства;

7) наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган — збори учасників, виконавчий орган — дирекція або одноособовий директор, контрольний — ревізійна комісія;

8) можливість формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства;

9) обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплата основного і додаткових (якщо останні передбачені установчими документами або рішенням зборів учасників) внесків;

10) необхідність обов'язкової персональної участі при розгляді зборами учасників питань, щодо яких закон вимагає Одностайності (визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; виключення учасника з товариства);

11) можливість відступлення учасником своєї частки (її Частини) іншому учаснику (учасникам) за згодою решти учасників або третім особам (якщо інше не передбачено установчими документами товариства);

12) обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбувається шляхом: а) виключення учасника з товариства;

б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі за згодою решти учасників, якщо інше не передбаченої установчими документами товариства; в) спадкування Частки учасника — фізичної особи або правонаступництва Учасника — юридичної особи;

13) припинення участі в товаристві відбувається внаслідок:

а) смерті учасника — фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника —юридичної особи; б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі; в) виключення учасника з товариства; г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством; д) виділення частки учасника, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна.

ТОВ нерідко ототожнюють з ЗАТ, але ці господарські товариства відрізняються одне від одного.

Відмінні риси:

— в ЗАТ статутний фонд поділяється на акції рівної номінальної вартості, а в ТОВ — на частки, розмір яких визначається установчими документами ТОВ і може бути будь-яким (тобто рівним або різним);

— різний мінімальний розмір статутного фонду;

— якщо майнова участь акціонера в ЗАТ обмежується повною оплатою акцій, то установчими документами або рішенням зборів учасників ТОВ може бути передбачена сплата додаткових внесків;

— необов'язковість персональної участі акціонерів в діяльності ЗАТ, тоді як учасник ТОВ зобов'язаний брати участь в зборах учасників при вирішенні питань, щодо яких закон вимагає одностайності;

— обмеження руху учасників в ТОВ, тоді як в ЗАТ акціонер може продати (передати) акції будь-якій іншій особі;

— більша складність управління в ЗАТ (якщо в АТ понад 50 акціонерів — повинна створюватися спостережна рада, виконавчий орган — правління — обов'язково має бути колегіальним; в ТОВ функції виконавчого органу на вибір учасників покладаються або на дирекцію (колегіальний орган), або на директора (одноособово), а створення спостережної ради в ТОВ законом не передбачається);

— вихід із ЗАТ відбувається шляхом відчуження акцій, а з ТОВ — шляхом відступлення частки, викупу частки учасника самим товариством або виділення частки учасника на вимогу його кредиторів;

— наявність акцій зумовлює накладення на ЗАТ певних обтяжень: необхідність реєстрації випуску акцій, ведення реєстру акціонерів, складніша процедура зміни (особливо зменшення) статутного фонду;

— можливість випуску в ЗАТ привілейованих акцій, що дають їх власникам певні привілеї (в ТОВ усі учасники мають однакові права, в т. ч. і на отримання частини прибутку);

— вихід учасника з ТОВ без відступлення частки іншому учаснику або третій особі позначається на майновій базі товариства (призводить до її зменшення); вихід акціонера з АТ відбувається шляхом відчуження ним своїх акцій, що не тягне за собою зміни майнової бази АТ (за винятком випадків, коли саме АТ викуповує у акціонера акції).

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) — це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності — також майном учасників у визначеному установчими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них.

Основні риси:

1) різновид господарського товариства, правове регулювання здійснюється ч. 4 ст. 80 ГК України;

2) мінімальний розмір статутного фонду — сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою, що діє на момент створення товариства;

3) поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

4) наявність системи органів управління: збори учасників — вищий орган, дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий) — виконавчий орган, ревізійна комісія — контрольний орган;

5) субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється або законом (щодо довірчих товариств) або установчими документами ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів;

6) подібність правового становища ТДВ і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних з цим питань (в т. ч. змісту установчих документів).

Повне товариство — це господарське товариство, що діє на базі “складочного” майна, поділеного на частки визначених установчим договором розмірів, несе відповідальність по своїх зобов'язаннях усім своїм майном та всі учасники якого від імені товариства спільно здійснюють підприємницьку діяльність та несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Основні риси:

1) різновид господарського товариства, правове регулювання здійснюється ч. 6 та 8 ст. 80 ГК України, ст.ст. 119-132 ЦК України, ст.ст. 66-74 Закону України “Про господарські товариства”;

2) установчий документ — засновницькій договір

3) відсутність законодавчих вимог до розміру та порядку формування майна, що регулюється установчим договором;

4) відсутність органів товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визначеному засновницьким договором товариства (ст. 122 ЦК України);

5) можливість використання таких схем управління: а) управління здійснюється спільно всіма учасниками; б) управління доручається або одному, або частині учасників, які діють на підставі підписаного рештою учасників доручення;

6) повна відповідальність товариства за власними зобов'язаннями (тобто усім майном, що належить йому на праві власності);

7) субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення ( ст. 124 ЦК України);

8) обмежений рух учасників; зміна складу учасників можлива у разі: а) відступлення частки учасника (її частини) іншим учасникам або третім особам за згодою усіх учасників (ст. 126, 128, 129 ЦК України);

б) правонаступництва у випадку реорганізації учасника— юридичної особи або спадкування у разі смерті учасника—фізичної особи, якщо решта учасників товариства дала згоду на вступ до товариства таких учасників; в) виходу учасника з товариства, про що він має заздалегідь повідомити (за 3 місяці — якщо товариство було створене на невизначений строк, за 6 місяців і лише за наявності поважних причин — якщо товариство було створене на визначений строк); г) виключення учасника з повного товариства, що може мати місце у разі, якщо учасник систематично не виконує своїх обов'язків або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства; д) виділення частки учасника-боржника на вимогу його кредиторів;

9) законодавчо встановлена заборона для учасників конкурувати з повним товариством;

10) заборона звернення стягнення на частку учасника повного товариства за його власними зобов'язаннями;

11) можливість ліквідації повного товариства на вимогу кредиторів одного з учасників, якщо товариство відмовиться виділити частку такого учасника-боржника для задоволення вимог кредиторів.

Командитне товариство — це господарське товариство, що діє на базі “склад очного” майна, поділеного на частки у розмірах, визначених установчим договором, несе відповідальність по своїх зобов'язаннях усім своїм майном і має одного або більше учасників, які від імені товариства здійснюють підприємницьку діяльність та несуть по його зобов'язаннях відповідальність всім своїм майном (повних учасників), а також інших учасників, присутніх у діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладників).

Основні риси:

1) різновид господарського товариства, правове регулювання здійснюється ч.7 та 8 ст. 80 ГК України, ст.ст. 133-139 ЦК України, ст.ст. 75-83 Закону України “Про господарські товариства”;

2) наявність двох категорій учасників, як мінімум, по одному учаснику кожної категорії (повних учасників і вкладників);

3) обов’язковість одного установчого документу — засновницького договору;

4) відсутність законодавчих вимог до розміру майна і порядку його формування (ці питання регулюються установчим договором);

5) обмеження сукупної частки вкладників 50 відсотками майна товариства;

6) відсутність органів товариства, оскільки управління справами здійснюється повними учасниками;

7) порядок управління справами товариства (зокрема, у тих випадках, коли в товаристві двоє і більше повних учасників) визначається установчим договором;

8) правове становище повних учасників аналогічне правовому становищу учасників повного товариства;

9) можливість реорганізації у повне товариство, якщо вибувають усі вкладники, і необхідність ліквідації товариства у разі вибуття усіх повних учасників.

Повні учасники (учасники, що несуть повну відповідальність) командитного товариства:

— зобов'язані брати майнову і персональну участь в командитному товаристві;

— управляють справами товариства;

— несуть субсидіарну солідарну (якщо їх двоє і більше) Майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

— мають права і обов'язки, аналогічні правам і обов'язкам учасників повного товариства: заборона конкурувати з товариством; вимога про попередження виходу з товариства за 3 місяці, а якщо товариство створене на визначений строк — за 6 місяців і за наявності поважних причин;

— якщо повних учасників двоє і більше, то вони можуть здійснювати управління справами спільно або доручати це одному чи декільком повним учасникам, які діють на підставі доручення, підписаного рештою учасників.

Вкладники командитного товариства:

— зобов'язані брати лише майнову участь в товаристві (сплачувати як основний, так і додаткові внески);

— на момент державної реєстрації товариства зобов'язані внести не менше 25 відсотків свого внеску;

— мають право брати участь в розподілі прибутку товариства відповідно до розміру своїх часток;

— вправі вимагати першочергового повернення вкладу (перед повними учасниками) у разі ліквідації товариства;

— не беруть участі в управлінні справами товариства, але у разі необхідності на підставі й у відповідності з виданим дорученням можуть діяти від імені товариства;

— зобов'язані не перешкоджати здійсненню повними учасниками управління справами товариства;

— не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо повністю сплатили свої частки і не укладали угод від імені та в інтересах товариства без відповідного доручення;

— відповідають нарівні з повними учасниками за укладеною без доручення в інтересах товариства угодою у разі її схвалення товариством;

— самостійно відповідають усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, якщо без відповідних повноважень уклали угоду від імені та в інтересах товариства і останнє не схвалило цю угоду.

РОЗДІЛ ІІІ

МАЙНОВА ОСНОВА ГОСПОДАРЮВАННЯ.