Порядок віддання й виконання наказів

Згідно зі ст. 6 ДС командир має право надавати накази.

Наказ – це обов’язкова для виконання вимога командира (начальника) про вчинення або не вчинення підлеглим певних дій

по службі

Наказ віддається, як правило, в порядку підпорядкованості, але за крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі в/с усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Він повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Підлеглий забов’заний виконувати накази (розпорядження) начальника і не повинен їх обговорювати. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, є небезпечним військовим злочином який посягає на встановлений порядок підлеглості та військової честі і породжує неорганізованість та безладдя у в/ч, негативно позначається на БГ та боєздатності військових формувань.

Тому, статтею 402 Кримінального кодексу України непокора або умисне не виконання наказу караються службовим обмеженням на строк до 2 років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк 2 років, або позбавленням волі на строк до 3 років. Якщо ці діяння вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від 3 до 7 років. Непокора в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

Начальник не повинен віддавати накази, які заздалегідь не можуть бути виконаними. Відповідальність за наказ несе начальник, який його віддав. Разом з тим, у випадку відання явно злочинного наказу або розпорядження, вони не підлягають виконанню(Конституція України, ст.60). Підлеглий, який виконав явно злочинний наказ, та начальник, який його віддав, несуть кримінальну відповідальність за скоєне.

Під час віддання і отримання наказу військовослужбовці приймають стройове положення, а ті хто знаходяться в надягнутому головному уборі – прикладають до нього руку. В/с, який віддає наказ, обов’язково говорить «НАКАЗУЮ». Після отримання наказу в/с відповідає «СЛУХАЮСЬ» і виконує його. Про виконання наказу в/с зобов’язаний доповісти тому начальникові, який віддав наказ, і своєму

безпосередньому начальнику.

Підлеглий, який отримав наказ, якщо йому щось не зрозуміло, має право звернутись до начальника з проханням уточнити наказ. Якщо ж начальник вагається, чи правильно підлеглий зрозумів отриманий наказ, він може примусити підлеглого стисло передати зміст наказу.

Не виконання наказу за відсутності ознак його умисного не виконання але якщо воно спричинило тяжкі наслідки ,- карається службовим обмеженням на строк до 2 років або тримання у дисциплінарному батальйоні на строк до 1 року, або позбавленням волі на строк до 2 років. За ті ж самі діяння скоєні в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці – позбавлення волі на строк від 3 до 7 років(стаття 403 ККУ)

Існує три варіанти віддання і виконання наказу: